Рішення № 18198587, 07.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/28207.09.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Комунального підприємства «Київпастранс», м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», м.Київ

про: стягнення заборгованості у розмірі 433 800,98 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю №06-5/08 від 04.01.2011р.)

від Відповідача ОСОБА_2. (за довір. № 1 від 07.08.2011р.)

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київпастранс», м.Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», м.Київ (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 433 800,98 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.06.2011р. матеріали справи були передані до Господарського суду міста Києва на підставі ст.15,17 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2011р. порушено провадження по вказаній справі, розгляд призначено на 14.07.2011р.

В судовому засіданні 14.07.2011р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові матеріали, а саме: копія витягу з ЄДРПОУ станом на 15.06.2011р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача та копія витягу з ЄДРПОУ станом на 15.06.2011р. щодо статусу та місцезнаходження Позивача.

В судовому засіданні 14.07.2011р. було оголошено перерву до 28.07.2011р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

28.07.2011р. через канцелярію суду від Відповідача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи копію судового Рішення Львівської області від 07.12.2010р. по справі №16/164 (2010).

В судовому засіданні 28.07.2011р. було оголошено перерву до 04.08.2011р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

03.08.2011р. через канцелярію суду від Позивача надійшли заперечення на відзив від 11.04.2011р. та нормативно-правове обґрунтування позовних вимог. Крім того, Позивач надав для залучення до матеріалів справи копію Постанови Вищого господарського суду України від 27.04.2011р. по справі № 10/162 (10).

04.08.2011р. від Відповідача надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Крім того, Відповідач надав для залучення до матеріалів справи копію Постанови Вищого господарського суду України від 20.07.2011р. по справі № 16/164 (2010).

В судовому засіданні 04.08.2011р. представники сторін надали письмове клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

В судовому засіданні 04.08.2011р. було оголошено перерву до 07.09.2011р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2011р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

10.08.2011р.через канцелярію суду від Позивача надійшли додаткові письмові пояснення із змісту яких, вбачається, що на думку Позивача мирова угода укладена між сторонами не є новацією, за умовами мирової угоди припиняються тільки ті зобовязання, які передбачені саме мировою угодою, а отже підстави для застосування положень ст. 604 Цивільного кодексу відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні, що відбулося 07.09.2011р. підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача в судовому засіданні 07.09.2011р. заперечив проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні.

Сторони клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлли, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.05.2009р. по справі № 20/75, позовні вимоги Комунального підприємства «Київпастранс»про розірвання договору та повернення сплачених грошових коштів в розмірі 21730465,00 грн. задоволено, вирішено розірвати Договір про закупівлю № 06/21 від 27.12.2007р. укладений між КП «Київпастранс»та ТОВ «Львівські автобусні заводи», стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»на користь Комунального підприємства «Київпастранс»21730465,00 грн. вартості непоставленого товару, 25585,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначене Рішення вступило в законну силу та на його виконання 27.05.2009р. видано наказ Господарського суду Львівської області про примусове виконання рішення та 10.07.2010р. відкрито виконавче провадження по його примусовому виконанню.

У звязку з невиконанням Рішення на стадії примусового виконання, сторонами по справі було укладено мирову угоду, яка затверджена судом відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 18.08.2009р., яка міститься в матеріалах справи.

У звязку з тим, що Відповідач здійснив прострочення грошового зобовязання за період з 13.05.2009р. по 18.08.2009р., Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 175565,97 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 258235,01 грн.

Відповідно до заяви Позивача про уточнення позовних вимог (зменшення) від 12.04.2011р., відповідно до якої, Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 152226,00 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 212639,29 грн.

Позовні вимоги розглядаються з урахуванням їх зменшення на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, обґрунтовуючи свою позицію тим, що застосування ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України до даних правовідносин є неправомірним, оскільки вказана стаття поширюється лише на грошові зобовязання, а зобовязання продавця передати товар не вважається грошовим. Крім того, Відповідач зазначає, що якщо до винесення рішення суду існувало інше, не грошове зобовязання, а рішенням суду його було замінено обовязком повернути суму попередньої оплати (авансу), як наслідком невиконання не грошового зобовязання, то кредитор не має права вимагати відшкодування в порядку, передбаченому ст.625 ЦК України.

Викладені позиції Відповідач підтверджує наданими прикладами судової практики Вищого господарського суду по іншим справам.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Згідно ч.2. ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.05.2009р. по справі № 20/75, позовні вимоги Комунального підприємства «Київпастранс»про розірвання договору та повернення сплачених грошових коштів в розмірі 21730465,00 грн. задоволено, вирішено розірвати Договір про закупівлю № 06/21 від 27.12.2007р. укладений між КП «Київпастранс»та ТОВ «Львівські автобусні заводи», стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»на користь Комунального підприємства «Київпастранс» 21730465,00 грн. вартості непоставленого товару, 25585,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Як вбачається з ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що приписи ст.625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми на яку заборгованість за грошовим зобовязанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобовязання, зокрема за період після прийняття судом відповідного рішення.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи встановлено, що у звязку з невиконанням Рішення на стадії примусового виконання, сторонами по справі було укладено мирову угоду, яка затверджена судом відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 18.08.2009р., яка міститься в матеріалах справи.

У звязку з тим, що Відповідач здійснив прострочення грошового зобовязання за період з 13.05.2009р. по 18.08.2009р., Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 152226,00 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 212639,29 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у звязку з тим, що як встановлено Рішенням Господарського суду Львівської області по справі № 20/75 у Відповідача перед Позивачем виникло грошове зобовязання (сплатити грошові кошти), є підстави для застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних, встановив, що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду, з 26.05.2009р. по 18.08.2011р. не перевищує заявленого до стягнення розміру, а отже підлягає стягненню у сумі 152 226,00 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, за період з 26.05.2009р. по 18.08.2009р. встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 212 639,29 грн. не перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована за вказаний період, а отже підлягає стягненню з Відповідача повністю у розмірі 212 639,29грн.

Суд не приймає заперечення Відповідача на позовні вимоги, з огляду на наступне:

Крім того, вимога сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, діюче законодавство не повязує припинення зобовязання з наявністю судового рішення чи відкриття провадження по його примусовому виконанню, у звязку з чим, враховуючи порушення Відповідачем зобовязань виконати рішення суду по справі № 20/75, є всі підстави для стягнення з Відповідача суми нарахованих відсотків та інфляційних збитків.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Київпастранс», м.Київ задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», м.Київ, ідентифікаційний код 33894928 на користь Комунального підприємства «Київпастранс», м.Київ, ідентифікаційний код 31725604 інфляційних нарахувань у розмірі 212 639,29 грн. та 3% річних у розмірі 152 226, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», м.Київ, ідентифікаційний код 33894928 на користь Комунального підприємства «Київпастранс», м.Київ, ідентифікаційний код 31725604 компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 3648,65 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 198,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 07.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписано 14.09.2011р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева