Рішення № 18198538, 06.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/16406.09.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство «Одеський райагропостач»

Про звернення стягнення на заставне майно

Суддя Ващенко Т.М. Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю № 508-ГО/10 від 27.12.10.

Від відповідача не зявився

Від третьої особи не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство «Одеський райагропостач», про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави товарів в обороті № 219/Zr-08-6 від 27.11.08., а саме: Бензин А-95 0,265 тон, Бензин А-92 0,381 тони, Бензин А-80 5,320 тон, Бензин А-76 1,108 тон, Дизельне паливо 18,974 тон, для задоволення вимог позивача за Генеральним договором № 219-08 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій від 27.11.08. в розмірі 84058413,44 грн. за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави на прилюдних торгах.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ВАТ «Одеський райагропостач»порушив свої зобовязання щодо сплати відсотків за Кредитним договором, в звязку з чим заборгованість третьої особи за кредитом становить 46000000,00 грн., а сума прострочених відсотків складає 23355451, 90 грн., а оскільки відповідач відповідно до Договору застави зобовязався забезпечити вимоги позивача за Генеральним договором, позивач просить суд звернути стягнення на предмет застави за Договором застави товарів в обороті № 219/Zr-08-6 від 27.11.08.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.04.11. порушено провадження у справі № 3/39/5022-492/2011, розгляд справи було призначено на 21.04.11. о 10-30.

Крім того, позивач просить суд в порядку ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України для забезпечення позову накласти арешт на предмет застави.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.04.11. в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.04.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 12.05.11. о 10-20.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.05.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 26.05.11. о 10-30.

В судовому засіданні 26.05.11. судом встановлено, що філія № 26 «Тернопільська»Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»не має статусу юридичної особи і не може бути стороною в судовому процесі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.05.11. замінено неналежного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»в особі філії № 26 «Тернопільська»Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»; матеріали справи № 3/39/5022-492/2011 направлено за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Справу № 3/39/5022-492/2011 передано судді Ващенко Т.М. для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.11. суддею Ващенко Т.М. прийнято справу № 3/39/5022-492/2011 до свого провадження та присвоєно їй номер «№ 30/164», розгляд справи № 30/164 було призначено на 05.07.11. о 14-30.

Враховуючи відрядження судді Ващенко Т.М., з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 05.07.11. справу № 30/164 було передано судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.11. розгляд справи № 30/164 призначено на 14.07.11. о 10-55.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 08.07.11. справу № 30/164 передано судді Ващенко Т.М.

В судовому засіданні 14.07.11. представником відповідача подано суду письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.

Представник третьої особи в судове засідання 14.07.11. не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.11. розгляд справи № 30/164 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 18.08.11. о 14-30.

В судовому засіданні 18.08.11. представником позивача подано письмові пояснення по справі, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»вказує на те, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін та не може бути підставою для позбавлення заставодержателя права задовольнити свої вимоги за рахунок заставного майна.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 18.08.11. не зявились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.11. розгляд справи № 30/164 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 06.09.11. о 12-00.

В судовому засіданні 06.09.11. представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 06.09.11. не зявились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 1.1 Розяснення Вищого господарського суду України від 12.12.06. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що заявником не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що предмет застави може перейти у власність до інших осіб, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду, в звязку з чим заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/164.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.08. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»та Відкритим акціонерним товариством «Броварський райагропостач»(правонаступником прав та обовязків якого є Відкрите акціонерне товариство «Одеський райагропостач») укладено Генеральний договір № 219-08 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківський операцій (далі Генеральний договір), відповідно до умов якого (п. 2.1) передбачено, що даний Генеральний договір визначає загальні принципи та порядок кредитування позичальника та проведення банком інших видів активних банківський операцій щодо позичальника на умовах строковості, забезпеченості, цільового використання, обовязкового повернення та здійснення плати за користування коштами, за умови додержання позичальником внутрішніх вимог банку до зазначених операцій, а також встановлює права та обовязки, відповідальність сторін та інші умови, які визначаються сторонами обовязковими для застосування протягом всього строку дії цього генерального договору та до всіх відносин, що виникнуть на підставі цього генерального договору та договорах кредиту, укладених в межах цього Генерального договору.

Згідно п. 2.4 Генерального договору встановлено, що ліміт Генерального договору становить 108000000,00 грн. (або еквівалент цієї суми в іноземній валюті (доларах США, євро, російських рублях) по курсу Національного банку України на дату укладення відповідного договору кредиту).

Відповідно до п. 2.7 Генерального договору визначено, що строк здіснення кредитування та проведення інших активних банківський операцій за цим Генеральним договором з 27.11.08. по 18.11.11. включно.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.08. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»та Відкритим акціонерним товариством «Броварський райагропостач»(правонаступником прав та обовязків якого є Відкрите акціонерне товариство «Одеський райагропостач») в рамках Генерального договору № 219-08 від 27.11.08. було укладено Кредитний договір № 219-01/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) (далі Кредитний договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) передбачено, що банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти (далі кредит) на наступних умовах: ліміт кредитування: 46000000,00 грн., строк кредитної лінії: з 27.11.08. до 08.12.09. включно, мета використання коштів: поповнення обігових коштів, процентна ставка: 22 % річних, комісія за підготовку та оформлення договору 360, 00 грн., в т.ч. ПДВ 60,00 грн.

Позивачем та третьою особою до Кредитного договору були підписані додаткові договори про внесення змін та доповнень від 25.12.08. та від 28.11.08., якими вносились зміни до п. 4.4.1 Кредитного договору.

Позивачем на виконання умов Кредитного договору було надано Відкритому акціонерному товариству «Броварський райагропостач», кредит в розмірі 46000000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку та платіжним дорученням № 210462 від 27.11.08.

Згідно п. 4.3 Кредитного договору передбачено, що нарахування банком процентів здійснюється щомісячно за період з 28-го числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається.

Якщо 28 число поточного місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, нарахування здійснюється напередодні.

Згідно з п. 4.4 Кредитного договору передбачено, що сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця включно на визначені рахунки.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що строк виконання зобовязань щодо повернення кредиту закінчився 08.12.09., однак умови договору щодо повернення грошових коштів ВАТ «Одеський райагропостач»у повному обсязі не виконані, заборгованість за кредитом, що залишилась непогашеною становить 46000000,00 грн., а заборгованість по сплаті процентів - 23355451,90 грн.

Пунктом 3.1 Кредитного договору визначено, що виконання позичальником зобовязань за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів за користування ним комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених договором) забезпечується, зокрема але не виключно заставою товарів в обороті.

27.11.08. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»та філією № 26 «Тернопільська»Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»укладено Договір застави товарів в обороті № 219/Zr-08-6 (далі Договір застави), відповідно до умов якого (п. 1.1) передбачено, що застава забезпечує вимоги заставодержателя за Генеральним договором № 219-08 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій від 27.11.08. (а також будь-якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо), укладеним між заставодержателем і ВАТ «Броварський райагропостач», за умовами якого останній зобовязаний заставодержателю до 18.11.11. включно повернути кредит з лімітом кредитування 108000000,00 грн., сплачувати відсотки за користування ним у розмірі 25 % річних, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках передбачених Генеральним договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору застави встановлено, що заставодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет застави у випадку, якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання не буде виконано повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті відсотків, та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені Кредитним договором строки.

Згідно п. 4.2 Договору застави передбачено, що у випадку порушення заставодавцем (позичальником) обовязків за цим та/або Генеральним договором або настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет застави заставодержатель надсилає заставодавцю (та позичальнику) письмове повідомлення про порушення обовязків за цим та/або Генеральним договором та/або про звернення стягнення на предмет застави, в якому зазначається стислий зміст порушених зобовязань або інша підстава для звернення стягнення, вимога про виконання порушеного зобовязання і строк для його виконання та/або передачу в цей строк предмета застави у володіння заставодержателю у разі невиконання зазначеної вимоги.

Пунктом 4.4 Договору застави погоджено, що якщо протягом встановленого строку предмет застави не переданий у володіння заставодержателя, звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду.

Про невиконання зобовязань позичальника, в тому числі за Кредитним договором № 219-01/К-08 від 27.11.08. заставодавцю за Договором застави товарів в обороті № 219/Zr-08-6 від 27.11.08. позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-повідомлення за вих. № 26926 від 15.06.09., в якому зазначалось, що в разі несплати боргу у встановлений строк, банк розпочне звернення стягнення на заставлене майно в порядку, передбаченому Договором застави.

Повідомлення за № 26926 від 15.06.2009р., у якому зазначалось про необхідність погашення заборгованості за кредитними договорами було надіслано банком і на адресу позичальника ВАТ «Броварський райагропостач». Докази направлення повідомлень відповідачу та третій особі (поштові повідомлення про їх вручення з описами-вкладення до цінних листів з відміткою пошти про прийняття до пересилання) залучені до матеріалів справи.

Але позивач вказує на те, що жодних дій по виконанню зазначених вище вимог позивача ні відповідачем, ні третьою особою здійснено не було, відповідей на вказаний вище лист повідомлення від зазначених вище осіб на адресу позивача не надходило.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що зобовязання ВАТ «Одеський райагропостач» щодо сплати відсотків за Кредитним договором були порушені, оскільки сума основного боргу у повному обсязі не повернута, та заборгованість становить 46000000,00 грн., а сума прострочених відсотків складає 23355451, 90 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 8.1 Кредитним договором № 219-01/К-08 від 27.11.08. передбачено, що у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Як вбачається, позивач нарахував Відкритому акціонерному товариству «Одеський райагропостач»пеню за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 10067068,49 грн. за період з 09.12.09. по 28.02.11., пеню за несвоєчасне погашення процентів в сумі 4635893,05 грн. за період з 28.11.08. по 28.02.11.

Враховуючи норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу Україн, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, таким чином розмір пені підлягає перерахунку.

При перевірці правильності обчислення позивачем суми пені, судом встановлено, що позивачем допущено помилку. За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 4724136,99 грн. та сума пені за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 4635893,05 грн.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 5342931,50 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 1 Закону України «Про заставу»визначено, що застава це спосіб забезпечення зобовязань, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання зобов'язань третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за Генеральним договором № 219-08 від 27.11.08., між позивачем та філією № 26 «Тернопільська»Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»було укладено Договір застави товарів в обороті № 219/Zr-08-6 від 27.11.08.

Згідно п.п. 1.2, 1.3 Договору застави, предметом застави є товари в обороті (надалі предмет застави) нафтопродукти, а саме: Бензин А-95 в кількості 0,265 т, Бензин А-92 в кількості 0,381 т, Бензин А-80 в кількості 5,302 т, Бензин А-76 в кількості 1, 108 т, Дизельне паливо в кількості 18,974 т, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта».

Відповідно до п. 1.4 Договору застави встановлено, що вартість предмету застави за згодою сторін становить 173000,00 грн.

У відповідності до ч. 1 статті 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше вставлено законом (право застави).

Згідно ст. 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимог, якщо інше не встановлено договором.

Вимоги банку про стягнення заборгованості з ВАТ «Одеський райагропостач»за Кредитним договором № 219-01/К-08 від 27.11.08. розглянуті судом у справі № 16/179-10-12/17-382-2011, по якій 10.06.11. Господарським судом Одеської області прийнято рішення.

При цьому судом відхиляються заперечення відповідача викладені у відзиві на позов, оскільки рішення суду про стягнення боргу з боржника за відсутності доказів його виконання, не позбавляє права кредитора одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета застави.

Правова суть забезпечення полягає в тому, що забезпечена сторона, крім прав за основним зобов'язанням, наділяється також додатковими правами, якими вона може скористатися у разі неспроможності боржника або в інших випадках, передбачених законом чи договором.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом; у разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі (ст. 590 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 2 ст. 592 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках встановлених договором заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобовязання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави.

Відповідно до п. 4.1 Договору застави передбачено, що заставодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет застави у випадку, якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання не буде виконано повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті відсотків, та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені Кредитним договором строки.

Наведені положення договору кореспондуються зі ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якою передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження, обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобовязання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Порядок звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження визначений законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», де ч. 3 ст. 24 якого передбачено обовязок обтяжувача, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Залученим до справи витягом про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) підтверджено реєстрацію вказаних відомостей 16.06.09., в реєстрі вчинено відповідний запис.

Пунктом 4.2 Договору застави передбачено, що у випадку порушення заставодавцем (позичальником) обовязків за цим та/або Генеральним договором або настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет застави заставодержатель надсилає заставодавцю (та позичальнику) письмове повідомлення про порушення обовязків за цим та/або Генеральним договором та/або про звернення стягнення на предмет застави, в якому зазначається стислий зміст порушених зобовязань або інша підстава для звернення стягнення, вимога про виконання порушеного зобовязання і строк для його виконання та/або передачу в цей строк предмета застави у володіння заставодержателю у разі невиконання зазначеної вимоги.

Згідно п. 4.4 Договору застави передбачено, що якщо протягом встановленого строку предмет застави не переданий у володіння заставодержателя, звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду.

Про невиконання зобовязань позичальника, в тому числі за Кредитним договором № 219-01/К-08 від 27.11.08. заставодавцю за Договором застави було надіслано лист-повідомлення № 26926 від 15.06.09. в якому зазначалось, що в разі несплати боргу у встановлений строк банк розпочне звернення стягнення на заставлене майно в порядку, передбаченому договорами застави.

Лист-повідомлення № 26926 від 15.06.09., у якому зазначалось про необхідність погашення заборгованості за Кредитним договором було надіслано банком і на адресу позичальника ВАТ «Броварський райагропостач». Докази направлення повідомлень відповідачу та третій особі (поштові повідомлення про їх вручення з описами-вкладення до цінних листів з відміткою пошти про прийняття до пересилання) залучені до матеріалів справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивач на підставі ст. 589 Цивільного кодексу України, п. 4.1 Договору застави отримав право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно зі ст.ст. 24, 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом. У разі задоволення судом позову в рішенні, зокрема, зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього Закону.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Судом встановлено, що заборгованість по Кредитному договору № 219-01/К-08 від 27.11.08. на день предявлення позову та розгляду справи судом, не погашена, доказів зворотнього відповідачем та третьою особою не надано.

Таким чином, враховуючи невиконання зобовязань за Кредитним договором № 219-01/К-08 від 27.11.08., позивач отримав право звернути стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості, що утворилась, в звязку з чим суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»задовольнити частково.

2.Звернути стягнення на предмет застави згідно Договору застави товарів в обороті № 219/Zr-08-6 від 27.11.08., а саме:

Бензин А-95 0,265 т,

Бензин А-92 0,381 т,

Бензин А-80 5,302 т,

Бензин А-76 1, 108 т,

Дизельне паливо 18,974 т, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки 26, код ЄДРПОУ 31088169), в рахунок погашення заборгованості Відкритого акціонерного товариства «Одеський райагропостач»(65000, м. Одеса, вул. Канатна 19, код ЄДРПОУ 00904670) за Кредитним договором № 219-01/К-08 від 27.11.08. в сумі: заборгованості за кредитом 46000000,00 грн.; заборгованості за процентами 23355451, 90 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту 4724136,99 грн.; пені за несвоєчасну сплату процентів 4635893,05 грн., для задоволення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, бул. Лесі Українки 26, код ЄДРПОУ 19357325), шляхом його реалізації на прилюдних торгах.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки 26, код ЄДРПОУ 31088169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, бул. Лесі Українки 26, код ЄДРПОУ 19357325) 23878 (двадцять три тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн. 20 коп. державного мита та 220 (двісті двадцять) грн. 99 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення пені в розмірі 5342931, 50 грн. відмовити.

5.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 12.09.11.