Рішення № 18198512, 05.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/20605.09.11 За позовомДержавного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

доПриватного підприємства «Хімавтоторг»

простягнення 34458, 53 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. дов. № 35-30-45 від 08.07.2011 року;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Хімавтоторг»про стягнення 30245,08 грн. основного боргу, 2114,43 грн. штрафу, 1173,55 грн. пені, 698,33 грн. інфляційних втрат та 227,14 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито, витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав в повному обсязі зобовязання щодо оплати наданих послуг зі створення умов для влаштування та можливості функціонування в терміналі «В»аеропорту однієї точки мобільного обладнання для паркування багажу згідно Договору № 37-14/1-7 від 05 березня 2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 05-5-23/4686 від 29.04.2011 року на підставі п.п. 1, 6, ч. 1, ст. 63 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачу без розгляду.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»задоволено, ухвалу Господарського суду м. Києва № 05-5-23/4686 від 29.04.2011 року скасовано. Матеріали позовної заяви Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»передано на розгляд до Господарського суду м. Києва.

Згідно автоматичного розподілу справ від 17.06.2011 року, позовні матеріали було передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 20.06.2011 року розгляд справи було призначено на 29.07.2011 року.

В судовому засіданні 29.07.2011 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 29.07.2011 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 29.07.2011 року подав клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/206, яке судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою від 29.07.2011 року розгляд справи було відкладено на 29.08.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 29.08.2011 року позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання 29.08.2011 року не зявився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 29.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 05.09.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 05.09.2011 року позовні вимоги підтримав повністю.

В судове засіданні 05.09.2011 року представник відповідача не зявився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.09.2011 року на підставі ст. 85 ГПК оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2010 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(далі аеропорт, позивач) та Приватним підприємством «Хімавтоторг»(далі підприємство, відповідач) був укладений договір № 37-14/1-7 (далі Договір) відповідно до пункту 1.1 якого з метою покращення обслуговування пасажирів в Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», аеропорт надає послуги (далі послуги), зі створення умов для влаштування та можливості функціонування в терміналі «В»аеропорту однієї точки мобільного обладнання для паркування багажу (далі обладнання), а підприємство оплачує отримані послуги.

Відповідно до пункту 1.2 Договору обладнання є власністю підприємства.

Згідно з пунктом 3.1 Договору ціна послуг зі створення умов для влаштування та можливості функціонування на території аеропорту обладнання складає 10% від чистого доходу, але не менше 25000,00 грн. в місяць без врахування ПДВ. Оплата послуг здійснюється з дати підписання сторонами Договору до повідомлення однієї із сторін про намір припинити надання послуг.

Пунктом 3.2 Договору сторони узгодили, що аеропорт щомісяця виставляє підприємству рахунок за надані послуги за звітний місяць та акт приймання здачі виконаних послуг. Підприємство з 10-го числа місяця, що слідує за звітнім, самостійно одержує в бухгалтерії аеропорту рахунок та акт приймання здачі виконаних послуг. Сплата рахунку проводиться підприємством до 20 числа того ж місяця. Акт приймання - здачі виконаних послуг підприємство зобовязане підписати та повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт приймання здачі виконаних послуг не буде повернутий аеропорту, він вважається підписаним сторонами. Акт приймання здачі виконаних послуг підписується керівниками підприємств або призначеними ними уповноваженими особами за умови надання іншій стороні копії документу про наявність таких повноважень.

14.06.2010 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору від 05.03.2010 року № 37-14/1-7 пунктом 1 якої вони погодили, що у звязку з влаштування підприємством в терміналі «В»однієї точки мобільного обладнання для паркування багажу (далі обладнання) аеропорт надає можливість підприємству здійснювати зарядку акумуляторів обладнання від мереж аеропорту.

Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди обсяг спожитої електроенергії підприємством визначається за показниками розрахункового засобу обліку електричної енергії. У разі тимчасового порушення обліку не з вини підприємства обсяг електричної енергії визначається за середньодобовим споживанням попереднього розрахункового періоду, або розрахункового, враховуючи потужність та режим роботи електрообладнання згідно розрахунку споживання електроенергії згідно потужності встановленого обладнання, що наведено в Додатку № 1, який є невідємною частиною цієї Угоди.

Згідно з пунктом 6 Додаткової угоди сплата за вищевказані послуги здійснюється підприємством з 05.03.2010 року.

На виконання умов Договорів позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 30000,00 грн., що засвідчується актом приймання здачі від 31.12.2010 року.

Крім того, відповідачем було спожито електричної енергії за серпень, листопад та грудень 2010 року на загальну суму 245,08 грн., що засвідчується відповідними актами приймання здачі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення пункту 3.2 Договору не звернувся до відповідача для отримання актів приймання здачі наданих послуг та рахунків фактур, у звязку з чим позивач направив на адресу відповідача акти приймання здачі від 21.12.2010 року, від 31.08.2010 року, від 30.11.2010 року, від 31.12.2010 року, а також рахунки фактури № 226/606 від 31.12.2010 року, № 236/267 від 31.08.2010 року, № 236/383 від 30.11.2010 року, № 236/425 від 31.12.2010 року, на доказ чого надано реєстри відправлень (копії в матеріалах справи).

В свою чергу, відповідач протягом 5-ти днів акти не повернув та за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, у звязку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 30245,08 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 30245,08 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 30245,08 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 3.3 Договору в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, підприємство сплачує аеропорту штрафні санкції у розмірах та в порядку, визначених в чинному законодавстві України. У випадку, якщо в законодавстві не визначено розмір або порядок застосування штрафних санкцій за порушення строків оплати послуг, підприємство сплачує аеропорту за кожний день прострочення оплати послуг пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 3.3 Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1173,55 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, вартості наданих послуг та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 1172,57 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивач за несвоєчасну оплату наданих послуг зі створення умов для влаштування та можливості функціонування в терміналі «В»аеропорту однієї точки мобільного обладнання для паркування багажу керуючись ст. 231 Господарського кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача штраф в сумі 2114,43 грн., який визначив в розмірі 7 % від суми наданих послуг.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів»від 15.03.2011 р. N 01-06/249 застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010 N 42/563; від 20.12.2010 N 06/113-38).

Зважаючи на те, що відповідачем допущено прострочення грошового зобовязання, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 227,14 грн. 3 % річних та 698,33 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов Договору, вартості наданих послуг, прострочення відповідачем сплати грошового зобовязання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Хімавтоторг»(місцезнаходження: 04128, м. Київ, Святошинський р н, вул. Академіка Туполєва, буд. 17; фактична адреса: 01000, м. Київ, вул. Леваневського, 9, кв. 132, код ЄДРПОУ 32557387) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(місцезнаходження: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 20572069) 30 245 (тридцять тисяч двісті сорок пять) грн. 08 коп. основного боргу, 1172 (одну тисячу сто сімдесят дві) грн. 57 коп. пені, 698 (шістсот девяносто вісім) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 227 (двісті двадцять сім) грн. 14 коп. 3% річних, 323 (триста двадцять три) грн. 43 коп. - державного мита та 221 (двісті двадцять одну) грн. 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

14.09.2011 року