Рішення № 18198467, 07.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/307

07.09.11

За позовом Приватного акціонерного товариства "Енергомаш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Рейнфорд "

про стягнення 80 749, 09 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники :

від позивача: Сірик О.О.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 80 749,09 грн. за поставлений товар відповідно до договору поставки № 450427 від 29.10.2010 р. з яких: основний борг з урахуванням індексу інфляції –77 149,01 грн., пеня у розмірі 3 016,28 грн. та 3 % річних в розмірі 583,80 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати за поставлений товар відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2011 р. розгляд справи відкладено у зв’язку з неявкою у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У судовому засіданні 07.09.2011 р. представник позивача підтримав заявлені ним вимоги.

Представник відповідача у дане судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направляв; заявлені позовні вимоги не заперечив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2011 р. позивача зобов’язано надати суду довідки (витяг, виписки) від органу статистики або державного реєстратора про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на серпень 2011 року.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.08.2011 р. вбачається наступне місцезнаходження відповідача: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154 А.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 22.07.2011 р. та від 17.08.2011 р. судом направлено на зазначену у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичну адресу відповідача, що підтверджується відмітками відділу діловодства Господарського суду міста Києва на зворотній стороні вказаних ухвал.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 22.07.2011 р. та 17.08.2011 р. відповідачем отримано 08.08.2011 р. та 26.08.2011р. відповідно, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованого відправлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Разом з тим, ухвали Господарського суду міста Києва від 22.07.2011 р. та 17.08.2011 р. судом направлено на зазначену у позовній заяві адресу для листування відповідача: 03680, м. Київ, вул. Якутська, буд. 8, кім. 216, що підтверджується відміткою відділу діловодства Господарського суду міста Києва на зворотній стороні вказаних ухвал.

Однак, конверт з ухвалою про порушення провадження у справі від 22.07.2011 р., що направлялося судом, на зазначену в позовній заяві адресу для листування відповідача, було повернуто до Господарського суду міста Києва з приміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає".

Серед іншого, відомостей щодо отримання відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 17.08.2011 р., направленої на його адресу для листування, станом на день розгляду справи не отримано, конверти із зазначеною ухвалою з поштового відділення зв’язку до суду не повертались.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи № 51/307.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Враховуючи те, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 07.09.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

29.10.2010 року між сторонами був укладений договір поставки № 450427-КР, за умовами якого позивач зобов’язався поставити товар у строки, визначені вказаним договором, а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору поставки № 450427-КР від 29.10.2010 р. право власності на товар переходить від позивача до відповідача у момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товаротранспортної) накладної, яка підтверджує факт передачі товару.

Згідно з п. 2.1. договору поставки № 450427-КР від 29.10.2010 р. асортимент та ціна товару погоджуються в специфікаціях до договору. Специфікація затверджується сторонами у встановленій формі та є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.14. договору поставки № 450427-КР від 29.10.2010 р. передбачено, що всі документи, пов’язані з поставкою товару повинні мати форму та містити дані, передбачені законодавством України. Позивач зобов’язаний вказати у всіх документах, пов’язаних з поставкою ( у тому числі в рахунку-фактурі, товарній (товаротранспортній) накладній та інших документах, що супроводжують товар): номер договору; номер замовлення відпові

дача; найменування торгівельної точки та адреса доставки; код, найменування та кількість товару; код та найменування позивача.

Відповідно до п. 3.15. договору поставки № 450427-КР від 29.10.2010 р. позивач зобов’язаний надати в пункт доставки разом з кожною поставкою товару наступні документи: товарну (товаротранспортну) накладну; копію замовлення, завіреного печаткою позивача; податкову накладну; у випадку повернення товару –довіреність на отримання повернення та коригуючу накладну; сертифікат якості товару ( посвідчення якості товару); санітарно-гігієнічний висновок; ветеринарне свідоцтво для товарів тваринного походження; карантинний дозвіл для товарів рослинного товару; технічний паспорт та інструкцію по використанню (на побутову техніку); на товари, які підлягають сертифікації, позивач надає належним чином оформлений сертифікат, і копії свідоцтва про визнання відповідності; а також інші документи, передбачені законодавством України.

Датою отримання товару вважається дата отримання всіх необхідних документів.

Згідно з п. 3.17. договору поставки № 450427-КР від 29.10.2010 р. заказ вважається виконаний, а позивач вважається таким, що виконав свої зобов’язання щодо поставки, якщо він здійснив поставку товару: з вказівкою в прибуткових документах інформації, яку вимагає відповідач; у погоджений з відповідачем день та час; в асортименті та кількості відповідно замовлення відповідача; за цінами, що затверджені сторонами в специфікації; у відповідності з фактичною кількістю кількості, що вказана в прибуткових документах; з повним пакетом супроводжувальної документації; у відповідності якості, комплектності, маркуванню товару, тари чи упаковки вимогам стандартів та технічним умовам, даним, що вказані на маркуванні чи в прибуткових документах; у повній відповідності з діючим законодавством України та умовами даного договору.

Пунктом 7.1. договору поставки № 450427-КР від 29.10.2010 р. сторонами погоджено, що загальна сума договору складає суму товару, отриманого за усіма накладним.

Відповідно до п. 7.2. договору поставки № 450427-КР від 29.10.2010 р. відповідач здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача у строк, встановлений сторонами в п. 6. додаток № 4 до даного договору «Додаткові умови».

Згідно з п. 6 Додатку № 4 від 29.10.2010 р. до договору поставки № 450427-КР від 29.10.2010 р. відповідач здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача: протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару.

Пунктом 12.1. договору поставки № 450427-КР від 29.10.2010 р. обумовлено, що строк дії даного договору встановлюється з моменту його фактичного підписання і до 31.12.2010 р.

Відповідно до п. 12.2. договору поставки № 450427-КР від 29.10.2010 р. строк дії даного договору автоматично продовжується на один рік, у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити чи призупинити дію договору за 30 календарних днів до закінчення дії даного договору.

Оскільки суду не надано відомостей про розірвання договору поставки № 450427-КР від 29.10.2010 р. в порядку п. 12.2. даного договору, суд приходить до висновку, що він є чинним на день прийняття рішення у даній справі.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки № 450427-КР від 29.10.2010 р. позивачем була здійснена відповідачу поставка товару на загальну суму 75 562,20 грн., що підтверджується видатковими накладними на суму 75 562,20, підписаними повноважними особами сторін та скріпленими печатками підприємств (копії - у матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов’язання щодо сплати за поставлений товар за договором поставки № К-3349 від 21.12.2009 р. у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 75 562,20 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 450427-КР від 29.10.2010 р. є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок неналежного виконання зобов’язань по оплаті поставленого позивачем товару за Товариством з обмеженою відповідальністю " Рейнфорд " утворилась заборгованість в розмірі 75 562,20 грн.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором поставки № 450427-КР від 29.10.2010 р. не здійснив.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов’язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв’язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 75 562,20 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3 016,28 грн. за період з 02.04.2011 р. до 04.07.2011 р.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 8.9. договору поставки № 450427-КР від 29.10.2010 р. встановлено, що у випадку прострочення оплати товару позивач стягує з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості несплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до розрахунку позивача розмір пені за період з 02.04.2011 р. до 04.07.2011 р. становить 3 016,28 грн.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідач невчасно виконував свої зобов’язання щодо сплати за поставлену продукцію відповідно до договору поставки № 450427-КР від 29.10.2010 р., суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 02.04.2011 р. до 04.07.2011 р. в сумі 3 016,28 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 586,81 грн. –інфляційне збільшення суми боргу та 583,80 грн. –3% річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір інфляційного збільшення суми боргу становить 1 586,81 грн. та 583,80 грн. –3% річних.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу в сумі 1 586,81 грн., та 3% річних в сумі 583,80 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Рейнфорд " (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154 А, ідентифікаційний код –35250305) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Енергомаш" (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, буд. 7, ідентифікаційний код –31951233) 75 562,20 (сімдесят п’ять тисяч п’ятсот шістдесят дві грн. 20 коп.) грн. – основного боргу, 1 586,81(одна тисяча п’ятсот вісімдесят шість грн. 81 коп.) грн. – інфляційне збільшення суми боргу, 3 016,28 ( три тисячі шістнадцять грн. 28 коп.) - пені та 583,80 (п’ятсот вісімдесят три грн. 80 коп.) грн. –3 % річних, 807,50 (вісімсот сім грн. 50 коп.) грн. –державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Дата підписання 12.09.2011 р.