Рішення № 18198276, 05.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 45/15905.09.11 За позовом: Приватного акціонерного товариства "Інтерхім-БТВ"

До: Приватного підприємства "Міком"

Про: стягнення 9840,35 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники сторін:

Позивача: ОСОБА_1

Відповідача: не зявилися

Суть спору: стягнення 9840,35 грн. з яких, 9565,19 грн. основного боргу, 229,56 грн. інфляційних збитків, 45,60 грн. 3% річних, 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач поставив відповідачеві товар, а відповідач його прийняв, проте не оплатив, чим порушив права позивача. Тому позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою від 11.08.2011 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.09.2011.

Позивач звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи без його участі.

Відповідач, повідомлений належним чином, у судове засідання своїх повноважних представників не направив та вимог ухвал суду не виконав.

Справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.09.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення позивача по справі та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач поставив відповідачеві товар на підставі накладних № РН-0001144 від 08.06.2010 на суму 2868,13 грн., № РН-0001324 від 29.06.2010 на суму 2311,50 грн., № РН-0001849 від 03.09.2010 на суму 4385,56 грн., а всього передано товару на суму 9565,19 грн.

24.05.2011 позивач направив відповідачеві претензію про сплату суми боргу, що підтверджується описом вкладення у лист.

Відповідно до вимог ст. 11, 509 Цивільного кодексу України між позивачем та відповідачем виникли цивільні правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже між сторонами спору виникли договірні відносини.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Оскільки виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, то згідно ст. 712 Цивільного кодексу України істотними умовами договору поставки є предмет та ціна.

В накладних, за якими передано товар відповідачеві, визначено предмет (товар) та його ціну. Проте, сторонами не досягнуто згоди про строк оплати поставленого товару.

Згідно ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Отже, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки, за яким позивач зобовязувався поставляти відповідачеві товар, а відповідач зобовязувався його прийняти та оплатити відповідно до загальних вимог цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки позивач направив вимогу 24.05.2011, то у відповідача виник обовязок оплатити товар до 31.05.2011 включно.

Оскільки позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 9565,19 грн., а відповідач його не оплатив, то заборгованість відповідача перед позивачем складає 9565,19 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення основного боргу у сумі 9565,19 грн. обґрунтована матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 45,60 грн. за період з 25.5.2011 по 22.07.2011 підлягають перерахування судом, оскільки позивачем обрано невірний період такого розрахунку.

Так 3% річних за період з 01.06.2011 по 22.07.2011 (52 дні) складають:

9565,19 грн. х 3% : 100% : 365 днів х 52 дні = 40,88 грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 45,60 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 40,88 грн.

Вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції в сумі 229,56 грн. за період з травня 2011 по липень 2011 підлягають перерахування судом, оскільки позивачем обрано невірний період такого розрахунку.

Виходячи з системного аналізу законодавства, а також беручи до уваги лист Верховного суду України від 03.04.97р. N 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування інфляції під час розгляду судових справ»при нарахуванні інфляції, індекс нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому індекс інфляцій застосовується лише тоді коли заборгованість була наявна протягом конкретного місяця та кількість днів, протягом яких була наявна заборгованість, перевищує Ѕ кількості днів у даному місяці.

Отже, оскільки у травні 2011 року ще строк виконання відповідачем обов'язку по сплаті коштів не настав, то період нарахування інфляційних збитків повинен бути за червень, липень 2011.

Розрахунок інфляційних втрат здійснюється відповідно до формули:

S * Z - S

Де: S - сума заборгованості

Z зведений коефіцієнт інфляції за період в якому була наявна заборгованість

Зведений коефіцієнт інфляції дорівнює добутку індексів інфляції відповідних місяців протягом яких існувала заборгованість поділених на 100.

Отже, розмір збитків від інфляції складає 9565,19 грн. х (100,4% х98,7 %) / 100 9565,19 грн. = - 86,09 грн.

Оскільки збитки від інфляції складають від'ємне значення, то вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції задоволенню не підлягають.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 5000,00 грн. - витрат на оплату правової допомоги адвоката, які сплатив позивач за договором від 12.05.2011 про юридичне обслуговування задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 ГПК, при задоволенні позову на відповідача покладаються судові витрати. Відповідно до ст. 44 ГПК, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Відповідно до ст. 48 ГПК, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановлено Законом України "Про адвокатуру".

Отже, до судових витрат належать послуги адвоката надання яких повязано з розглядом справи в господарському суді.

Натомість з умов п. 2.1. договору про надання юридичних послуг від 12.05.2011 вбачається, що предметом останнього є надання правової допомоги, яка складається з: усних та письмових консультацій з правових питань;складання заяв, претензій, позовних заяв і інших документів; представництва інтересів клієнта в господарських судахз, на переговорах з громадянами і організаціями, в судах загальної юрисдикції, виконавчих службах і інших організаціях, які мають відношення до прийняття і виконання кінцевого рішення з вищевказаних правовідносин, в прокуратурах, інших правоохоронних органах, БТІ, податкових інспекціях; виконання іншої необхідної роботи.

Суду надано платіжне доручення від 17.05.2011 № 344 про сплату 5000,00 грн. на користь ФОП ОСОБА_1 з призначенням платежу "за юридичне обслуговування".

По-перше, у вищевказаному договорі не йдеться про надання юридичних послуг адвокатом у справі господарського суду міста Києва № 45/159.

По-друге, ні з договору, ні з платіжного доручення не вбачається за які саме з послуг, передбачених в п. 2.1. договору про надання юридичних послуг, представник позивча отримав вказані суми.

По-третє, статус адвоката характеризується певними елементами, зокрема, права і обов'язками, які перебувають у нерозривному взаємозв'язку. Так, право адвоката представляти за плату інтереси довірителя, пов'язано із можливістю довірителя віднеси плату за послуги адвоката до судових витрат. При цьому адвокат має отримати таку суму гонорару.

Відповідно до п. 14.1.226. Податкового кодексу України, ст. 4, 5 Закону "Про адвокатуру", діяльність адвоката належить до незалежної діяльності. При цьому, це не позбавляє можливості адвоката бути суб'єктом підприємницької діяльності, проте в такому статусі останній може виступати в інших відносинах, ніж ті які пов'язані із наданням послуг саме як адвокатом.

Натомість, позивач надав суду у якості доказу понесення витрат на оплату послуг адвоката платіжне доручення, за яким підтверджується перерахування 5000,00 грн. ФОП ОСОБА_1

Отже, пан ОСОБА_1 виступає у відносинах із позивачем в двох різних статусах, як адвокат надає правові послуги та як суб'єкт господарювання отримує від довірителя кошти.

Для того, щоб гонорар адвоката був віднесений до складу судових витрат такий гонорар має бути сплачено саме адвокату, а не підприємцю. Оскільки позивачем сплачено 5000,00 грн. не адвокату, то вказана сума не може бити віднесена до судових витрат та не підлягає поділу між сторонами спору за правилами ст. 49 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Міком" (код 30523162) на користь Приватного акціонерного товариства "Інтерхім-БТВ" (код 32837895) 9565 (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 19 коп. основного боргу, 40,88 грн. 3% річних, 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 57 коп. витрат по оплаті державного мита, 230 (двісті тридцять) грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ.

4. В задоволенні решти вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя С.В. Балац

Дата підписання 12.09.2011