Рішення № 18198036, 02.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/156

02.09.11

За позовом

Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі

1) Міністерства інфраструктури України

2) Державного підприємства «Український науково-дослідний

інститут зв’язку»

До

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів

про

Приватного акціонерного товариства «Тельком»

Фонд державного майна України

визнання права власності та зобов’язання вчинити дії

За зустрічним позовом

Приватного акціонерного товариства «Тельком»

До

про

Міністерства інфраструктури України

визнання права власності

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачів

(за первісним позовом)

від відповідача

(за первісним позовом)

від третьої особи

від прокуратури

1) Іщенко Б.П. –представник;

2) Добровольський О. В. –представник

Гордієнко А.О. –представник

Легензевич О.Ю. –представник

Ткаченко Т.М. –старший прокурор відділу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут зв'язку»про визнання за Державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України права власності на будівлю та дворові споруди, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Солом’янська, 3-Б; зобов’язання Закритого акціонерного товариства комплектації «Тельком»звільнити будівлю та дворові споруди, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Солом’янська, 3-Б та повернути вказані будівлю та споруди за актом приймання-передачі Українському науково-дослідному інституту зв'язку.

В межах справи 11/156 Закрите акціонерне товариство комплектації «Тельком» звернулось з зустрічним позовом до Міністерства інфраструктури України про визнання права власності на двоповерхову нежитлову будівлю загальною площею 1 897,10 кв.м, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Солом’янська, 3-Б за Закритим акціонерним товариством комплектації «Тельком».

В ході розгляду справи позивача-1 за первісним позовом Міністерство транспорту та зв'язку України замінено правонаступником - Міністерством інфраструктури України; відповідача за первісним позовом Закрите акціонерне товариство комплектації «Тельком» - Приватним акціонерним товариством «Тельком».

Обґрунтовуючи позов прокурор стверджує, що передача спірного майна з балансу Українського науково-дослідного інституту зв’язку на баланс відповідача є незаконною, оскільки ніяких розпорядчих актів про таку передачу Міністерством зв’язку України не видавалось; передача майна здійснена всупереч положенням Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» від 15.12.1994 №8-92, якими встановлена заборона безоплатної передачі підприємствами, що є у загальнодержавній власності, закріпленого за ними майна іншим установам, підприємством, організаціям; передача майна з балансу на баланс є операцією бухгалтерського обліку та не призводить до зміни власника майна.

Позивачі та третя особа позов прокуратури підтримали в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує та звернувся з зустрічним позовом про визнання права власності на спірне майно, мотивуючи тим, що добросовісно набув вказане майно, більше ніж 10 років продовжує відкрито, безперервно ним володіти. Зазначені обставини згідно зі ст. 344 Цивільного кодексу України є підставою для визнання за товариством «Тельком»права власності на спірне майно за набувальною давністю.

Відповідачем за первісним позовом заявлено про застосування позовної давності.

Заява відповідача задоволенню не підлягає, оскільки згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки про існування спірних правовідносин прокуратуру повідомлено 05.04.2006 (лист Регіонального відділення Фонду державного майна України в справі), а до суду позов подано 30.09.2008, строк позовної давності прокурором не пропущено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

15.11.1995 між організацією орендарів підприємства комплектації «Тельком»та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву був укладений договір купівлі-продажу № 215 державного майна цілісного майнового комплексу підприємства комплектації «Тельком», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 22.

Майно, що являлося предметом даного договору, передано 31.01.1996 за актом приймання-передачі державного майна № 242. Зокрема, передано основні засоби по залишковій вартості, нематеріальні активи, запаси і витрати, фінансові активи, кредиторська заборгованість. Вартість цілісного майнового комплексу –160560163 тис.крб, вартість майна, що підлягає приватизації, –58505610 тис.крб. В акті вказано, що до складу цілісного майнового комплексу входять будівлі, споруди та матеріальні пристрої, які розташовані в смт Биковня, вул. Радистів, 34.

31.01.2006 Організації орендарів підприємства комплектації «Тельком»видано свідоцтво про право власності на майно цілісного майнового комплексу Орендного підприємства «Тельком».

Спірне майно серед майна, набутого підприємством «Тельком»в ході приватизаційної процедури, відсутнє.

В справі наявний лист зам. міністра зв’язку України від 30.01.1996 № 480, адресований директору УНДІЗ та директору ОПК «Тельком», в якому вказано про необхідність (на виконання розпорядження міністра зв’язку України від 22.01.1996) безоплатної передачі Орендному підприємству «Тельком»виробничого корпусу і дворових споруд по вул. Солом’янській 3-а на баланс по залишковій вартості в строк до 15.02.1996 у зв’язку зі звільненням Орендним підприємством комплектації «Тельком»приміщень по вул. Хрещатик, 22. При цьому, стверджуючи про чинність розпорядження міністра зв’язку України від 22.01.1996, на яке міститься посилання в листі від 30.01.1996, відповідач за первісним позовом суду це розпорядження не надав.

Передача виробничого корпусу і дворових споруд по вул. Солом’янській, 3-б (літера «а»в акті зазначена помилково) з балансу УНДІЗ на баланс підприємства комплектації «Тельком»здійснена за актом 12.03.1996, затвердженим зам. міністра зв’язку України.

В акті вказується, що на баланс акціонерного товариства комплектації «Тельком»передано виробничу будівлю, двоповерхову, загальною площею 2250 кв.м, а також дворові споруди, одноповерхові, загальною площею 426,4 кв.м.

Згідно довідки позивача за зустрічним позовом від 27.05.2011 №40 передані згідно з актом прийому-передачі від 12.03.1996 адміністративна будівля та надвірні споруди обліковуються на балансі підприємства як основні засоби, отримані безкоштовно, первісною вартістю 71275,69 грн., амортизація - 54985,40 грн., залишкова вартість на 01.04.2011 –16290,29 грн.

Прийнятим 07.02.1991 Законом Української РСР «Про власність»до об'єктів права загальнодержавної (республіканської) власності було віднесено, серед іншого, і майно державних підприємств.

Факт належності спірного майна до загальнодержавної власності на момент його передачі з балансу інституту, який знаходився у підпорядкуванні Міністерства зв’язку України, на баланс відповідача за первісним позовом жодним з учасників судового процесу не заперечується.

На момент оформлення такої передачі порядок відчуження (продажу, списання, передачі з балансу на баланс, обміну тощо) від держави засобів виробництва (в частині основних фондів), що є державною власністю, регламентувався Положенням про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 07.08.1995 № 1020 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.08.1995 за № 311/847.

Цим Положенням (п. 3, п. 5, п. 6) передбачалося, що будівлі та споруди, які є окремими інвентарними об'єктами, відчужуються шляхом продажу, передачі з балансу на баланс тощо. Передача з балансу на баланс основних фондів підприємств змішаної форми власності (в частині основних фондів державної власності) здійснюється з дозволу Фонду державного майна України, його регіональних відділень при умові обов'язкового погодження з відповідними органами управління. У разі відчуження шляхом продажу загальнодержавного майна рішення приймається безпосередньо підприємством. При цьому дозвіл на продаж дає орган державного управління, уповноважений управляти майном, що належить до загальнодержавної власності, або Фонд державного майна України, при умові обов'язкового погодження з відповідним міністерством (відомством).

Суд вважає, що надані відповідачем за первісним позовом до справи лист від 30.01.1996 та акт прийому-передачі майна з балансу на баланс не породжують юридичних наслідків до спірних правовідносин та не можуть бути підставою для правомірного набуття спірного майна відповідачем за первісним позовом, оскільки вказані листи не є дозволами та погодженнями компетентних державних органів в розумінні п. 5 чинного на той час Положення про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю. Тому вчинення передачі спірного майна на баланс Орендного підприємства комплектації «Тельком»жодним чином не підтверджує факту вибуття спірного нерухомого майна з державної власності. Сам по собі баланс не визначає підстав знаходження майна у володінні підприємства, оскільки є лише формою бухгалтерського обліку. У відповідача за первісним позовом відсутні правовстановлюючі документи (договір купівлі-продажу державного майна, договір оренди з правом викупу тощо), які б підтверджували право власності товариства «Тельком»на спірне майно. Технічна документація БТІ до правовстановлюючих документів не відноситься.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 146 Господарського кодексу України та ст. 345 Цивільного кодексу України державне чи комунальне майно може бути відчужено на користь громадян чи недержавних юридичних осіб і приватизовано цими особами відповідно до закону. Статтею 344 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, він добросовісно набув вказане майно, більше ніж 10 років продовжує відкрито, безперервно ним володіти, а тому має право на нього за набувальною давністю згідно ст. 344 Цивільного кодексу України.

Однак, доводи позивача за зустрічним позовом суд відхиляє, оскільки положення цієї статті не стосується випадків заволодіння чужим майном незаконним шляхом. У названій нормі кодексу мова йде про ситуації, коли власник майна не заявляє про своє право на річ уже тривалий час, що фактично означає його відмову від цього майна, і річ визнається власністю її нинішнього фактичного власника.

В даному випадку, як встановлено судом, що спірне майно з державної власності не вибувало, а безоплатна передача державного майна з балансу державної установи на баланс іншого підприємства прямо суперечить положенням ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності», тобто є незаконною.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Правомірності своїх вимог позивач за зустрічним позовом суду не довів.

Відповідно до преамбули статуту позивача-2 Державне підприємство «Український науково-дослідний інститут зв’язку»діє на основі державної власності, є державним унітарним підприємством та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України.

Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (п.4.2 статуту).

Указом Президента України від 12.05.2011 №581/2011 «Про Положення про Міністерство інфраструктури України»установлено, що Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України (крім прав та обов'язків, пов'язаних із реалізацією функцій у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, надання послуг поштового зв'язку), а також Міністерства культури і туризму України в частині функцій з реалізації державної політики у сфері туризму.

Пунктом 5 ч. 5 Положення, затвердженого цим Указом, на Мінінфраструктури України покладено обов’язок здійснювати функції з управління об'єктами державної власності, майном підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління, та здійснювати контроль за діяльністю господарських структур.

Стаття 326 ЦК України визначає право державної власності. У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 Цивільного кодексу України).

Оскільки суд прийшов до висновку про належність спірного майна на праві власності державі, первісний позов в частині визнання права власності за державою в особі позивача-1, як органу, уповноваженого управляти майном, є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Також, враховуючи відсутність у відповідача за первісним позовом будь-яких документів на право користування вищевказаним державним майном, підлягають задоволенню і вимоги первісного позову стосовно зобов’язання відповідача звільнити будівлю та дворові споруди, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Солом’янська, 3-б, та передати спірне майно позивачу –2, як балансоутримувачу, за актом приймання-передачі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України як по первісному, так і по зустрічному позову покладаються на відповідача по первісному позову і підлягають стягненню з відповідача по первісному позову в доход державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

Первісний позов задовольнити повністю.

Визнати за Державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України право власності на будівлю та дворові споруди, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Солом’янська, 3-б.

Зобов’язати Приватне акціонерне товариство «Тельком»(03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 3-б, ідентифікаційний код 05583498) звільнити будівлю та дворові споруди, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Солом’янська, 3-б та повернути вказані будівлю та дворові споруди, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Солом’янська, 3-б за актом приймання-передачі Державному підприємству «Український науково-дослідний інститут зв’язку»(03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 13, ідентифікаційний код 01181529).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Тельком»(03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 3-б, ідентифікаційний код 05583498) на користь Державного бюджету України 163 (сто шістдесят три) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення:12.09.2011