Рішення № 18197685, 15.09.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" вересня 2011 р.Справа № 9/5007/78/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Алексєєва М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. дов.№1 від 23.12.2010року

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Приватного підприємства "Стиль тепло комфорт" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІМ-ПАРТНЕР" (м. Житомир)

про стягнення 215 809,86 грн. (спір розглядається з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог 271 735, 29грн.)

Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 215809,86грнз яких: 147238,80грн сума боргу, 55,349,02грн інфляційні нарахування, 13222,04грн 3%річних за неналежне виконання умов Договору підряду №7/1/02-С від 03.03.2008року.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 05 липня 2011 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 19 липня 2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні 19.07.2011року надав заяву про зміну підстав позову, в якій наголошує на тому, що підставою звернення до суду у позовній заяві вказаний договір підряду №7/1/02-С від 03.03.2008року. Керуючись ст.22 ГПК України заявив про зміну підстав позову та просить суд стягнути з відповідача на підставі Договору підряду №3/01-С від 15.01.2008року заборгованості в сумі 202052,50грн.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог.

Згідно абз. 2 п. 3.7 Розяснення Вищого арбітражного суду “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.97 р. N 02-5/289 зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Зміна підстав позову це зміна фактичних обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

При досліджені даної заяви суд встановив, що позивач у заяві змінює підставу позову, що не суперечить вимогам статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову , збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

П 3.7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" визначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Враховуючи викладене суд приймає заяву позивача про прийняття до розгляду про зміну підстав позову.

22.08.2011року представник позивача на адресу суду надав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 204634,00грн заборгованості, 67101,29грн інфляційних нарахувань, 20504,32грн 3%річних.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема збільшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно ст.55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.

У п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

На адресу суду 19.07.2011року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника ТОВ "Елім-Партнер" у відпустці.

Суд задовольнив клопотання відповідача. З вищевикладеного клопотання вбачається, що фірмовий бланк містить адресу за якою знаходиться підприємство, тобто те яке зазначив позивач у позовній заяві, а саме: 10014, м.Житомир, пл.Перемоги, 10.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

В порядку ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" (далі замовник) та Приватним Підприємством "Стиль Тепло Комфорт"(виконавець) укладено договір підряду № 3/01-С.

Пунктом 1.1. Договору сторони визначили, підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи з монтажу системи опалення в приміщеннях адміністративного будинку, що за адресою: м.Житомир, пл.Перемоги, 10 відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і здати його Замовнику. Замовник зобов'язується надати Підряднику проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування Підрядника, прийняти обсяги робіт і повністю сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів.

Відповідно до п.2.1. замовник не пізніше 10 днів після набуття чинності цим Договором передає Підрядникові проектно-кошторисну документацію.

П.2.2. передбачено, не пізніше 3 робочих днів після отримання проектно-кошторисної документації та передоплати Підрядник приступає до виконання робіт.

Згідно п.2.3. строки виконання робіт за Договором: початок 15.01.2008року завершення 31.03.2008року.

Пунктом 3.1. сторони визначили, вартість виконання робіт за Договором є динамічною та складає 249672,48грн. (двісті сорок дев'ять тисяч шістсот сімдесят дві гривні 48 копійок), в т.ч. ПДВ.

Відповідно до укладеного Договору п.3.2.1. Замовник на виконання будівельно-монтажних робіт та придбання будматеріалів перераховує Підряднику аванс у розмірі 30% від суми за Договором.

Остаточний розрахунок за виконані роботи Замовник проводить не пізніше 3 днів після приймання робіт по акту, як передбачено п.3.2.3.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої договірні зобов'язання щодо виконання підрядних робіт, реконструкція адмінбудівлі заводу "Електровимирювач" на майдані Перемоги, 10 в м. Житомирі, виконав належним чином, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт від 05.11.08р. та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 (а.с.25).

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт з моменту підписання акту виконаних робіт не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем за виконані підрядні роботи в сумі 204634,00грн. Крім того в судовому засіданні представник позивача повідомив, про те, що станом на 18.08.2011року відповідачем сплачено 44955,20грн.

Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно даних позивача, відповідач жодних претензій щодо якості виконаних підрядних робіт йому не заявляв.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Крім суми основного боргу представник позивача просить стягнути з відповідача інфляційних в сумі 67 101,29грн., нараховані за період з 08.11.2008 року по 18.08.2011року.

При проведені перевірки правомірності здійснених позивачем нарахувань інфляційних, господарський суд приймає до уваги, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 24.11.2010р. у справі №21/108-10, від 29.12.2010р. у справі № 33/149-10, від 02.02.2011р. у справі №11/233/10).

Отже, перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних, господарський суд встановив, що правомірними є вимоги позивач про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 66 562,13грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача інфляційних підлягають частковому задоволенню в сумі 66 562,13грн. У задоволенні позову в частині стягнення 539,16грн. інфляційних слід відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3% річних складає 20504,32 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми 3% річних.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму 3% річних.

За таких умов, сума 3% річних складатиме 17035,44грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 288 231,57грн., з яких: 204634,00грн. заборгованості, 66562,13грн. інфляційних нарахувань, 17035,44грн. 3% річних. В частині стягнення 3468,88грн. 3% річних, 539,16грн. інфляційних нарахувань в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, ст. 625,853, 837 ЦК України, ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" (10014, м.Житомир, пл. Перемоги, 10, ідентифікаційний код 34394521)

на користь Приватного підприємства "Стиль Тепло Комфорт" (10014, м.Житомир, вул. Київська, 73,кв.21, ідентифікаційний код 32989065)

- 204634,00грн. основної заборгованості;

- 17035,44грн. - 3% річних,

- 66562,13грн. інфляційних;

- 2882,32 грн. державного мита;

- 232,76грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяАлексєєв М.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України "19" вересня 2011 р.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек.з пов.про вручення)

<Текст >