Рішення № 18197406, 16.09.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2011 р.

Справа № 5004/1371/11 за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія"

про стягнення 1 420 812 грн.07 коп.

з участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. №114/10 від 23.12.2010р.

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. № 312/01-8 від 29.08.2011р.

Суть спору: позивач Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернувся з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" та просить стягнути штрафні санкції в сумі 1420 812, 07 грн. за несвоєчасну оплату спожитого природного газу, в т.ч. 1205423, 27 грн. інфляційних нарахувань та 215388, 80 грн. 3% річних.

В підтвердження позовних вимог посилається на договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/07-983 ТЕ-2 від 01.10.2007 р. з додатковими угодами до нього №1 від 02.10.2007 р., №2 від 27.11.2007 р., №3 від 24.03.2008 р., №4 від 27.03.2008 р., №5 від 25.04.2008 р., №6 від 26.05.2008 р., №7 від 20.06.2008 р., акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2009 р., акт виконаних робіт № 39/54 від 31.10.2008 р., акти прийому-передачі природного газу від 31.07.2008 р., від 30.06.2008 р., від 31.05.2008 р., від 30.04.2008 р., від 31.03.2008 р., від 24.03.2008 р., від 24.03.2008 р., від 31.12.2007 р., від 30.11.2007 р., від 31.10.2007 р.

За даною позовною вимогою 26.10.2009р. господарським судом Волинської області було прийнято рішення про задоволення позову частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1186378,40 грн. штрафних санкцій та судові витрати. В позові в частині стягнення 234433,67 грн. відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2010р. дане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.10.2010р. за результатами касаційного розгляду рішення господарського суду від 26.10.2009р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2010р. скасовано та справу направлено для нового розгляду.

При цьому скасовуючи судові рішення суд касаційної інстанції вказав про те, що у розрахунках позивача відсутні дані про розміри боргу відповідача станом на перше число кожного місяця, наступного за тим, в якому мав бути здійснений платіж, не вказані назви місяців, індекси інфляції в яких ним бралися при розрахунках, що позбавляє можливості здійснити перевірку правильності нарахувань.

В порушення вимог ст.ст.43,83 Господарського процесуального кодексу України, місцевим господарським судом не встановлено, яка заборгованість відповідача перед позивачем існувала протягом кожного місяця та, який розмір заборгованості, з урахуванням встановленого індексу інфляції, підлягав стягненню, не наведено розрахунку стягуваних сум.

Згідно приписів ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою суду від 27.12.2010 р. справу призначено до нового розгляду; позивача було зобов'язано подати докази про розміри боргу відповідача станом на перше число кожного місяця, наступного за тим, в якому мав бути здійснений платіж; подати розгорнутий розрахунок суми основного боргу та індексу інфляції за спірний період помісячно ; відповідача зобовязано: подати суду обґрунтовані доводи та заперечення по суті та предмету спору, довідку про включення до ЄДРПОУ.

Невиконання позивачем вимог зазначеної ухвали стало підставою для відкладення розгляду справи відповідно до ухвали суду від 24.01.2011р.

З метою надання можливості позивачу подати витребувані документи в судовому засіданні 07.02.2011р. було оголошено перерву та з цих же мотивів було продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи в судовому засіданні 08.02.2011р.

Водночас, позивач вимоги суду згідно ухвал від 24.01.2011р., 07.02.2011р. про надання зазначених документів до матеріалів справи не подав.

Мотивуючи причини невиконання вимог ухвали суду пояснив, що всі документи ним долучені при подачі позову до суду, а дані щодо індексів інфляції у разі необхідності господарські суди можуть витребувати від органів статистики.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи документи, які підтверджують дані про розміри боргу відповідача станом на перше число кожного місяця, наступного за тим, в якому мав бути здійснений платіж відсутні ; у розрахунку поданому позивачем до позовної заяви не вказані назви місяців, індекси інфляції в яких ним бралися при розрахунках. Документи бухгалтерського обліку, які підтверджують заборгованість відповідача перед позивачем що існувала протягом кожного місяця та, який розмір заборгованості, з урахуванням встановленого індексу інфляції також відсутні.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи , Позивачем було надано суду належним чином завірені копії договору постачання природного газу № 06/07-983 ТЕ-2 від 01.10.2007 року з додатками, копія акту виконаних робіт, копії актів передачі-приймання природного газу за вищезазначеним договором та оригінал розрахунку боргу. Розрахунок індексу інфляції був наведений в самій позовній заяві № 31/10-6257 від 30.06.2009 року. Крім того, позивачем надавались письмові пояснення на виконання вимог ухвал суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач, у поданому на адресу суду письмовому поясненні № 26/01-2 від 07.02.201р., додатковому поясненні № 27/01-2 від 08.02.2011р. та представник в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково в сумі 794787 грн. 26 коп., з них: 581470 грн. 66 коп. інфляційних втрат та 213 316,60 грн. - 3% річних. На виконання вимог ухвали суду 27.12.2010р., враховуючи обставини справи, викладені у постанові ВГС України від 27.10.2010р., пояснив, що індекс інфляції це показник, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому про строчка платежу за менший період не тягне за собою нарахування.

Розглянувши наявні матеріали по справі та заслухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

01 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергетична компанія “Луцьктеплоенерго”(Покупець) та ДК "Газ України" (Постачальник) був укладений договір на постачання природного газу № 06/07-983-ТЕ-2.

Відповідно до Розділу І Статуту ТзОВ «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія», зареєстрованого 10.02.2010р., останнє створене шляхом перейменування ТзОВ “Енергетична компанія “Луцьктеплоенерго” згідно протоколу зборів учасників № 8/09 від 21.12.2009р. та є правонаступником всіх прав та обовязків ТзОВ “Енергетична компанія “Луцьктеплоенерго”.

На виконання умов договору ДК "Газ України" передав у власність Покупцю протягом жовтня-грудня 2007 року, березня-липня 2008 року природний газ на загальну суму 21 139 414,88 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу від 31.07.2008 р., від 30.06.2008 р., від 31.05.2008 р., від 30.04.2008 р., від 31.03.2008 р., від 24.03.2008 р., від 24.03.2008 р., від 31.12.2007 р., від 30.11.2007 р., від 31.10.2007 р.

Згідно п. 6.1. Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі природного газу до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.

Між тим, Покупець свої зобов'язання по оплаті спожитого газу у встановлені договором строки не виконував, що зумовило виникнення боргу перед ДК "Газ України".

Згідно з ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 525,526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

29.10.2008 року між ТзОВ “Енергетична компанія “Луцьктеплоенерго”та ДК „Газ України" НАК “Нафтогаз України” було укладено договір № 14/08-2071 про відступлення права вимоги.

У відповідності до вищевказаного договору, у позивача виникли зобовязання перед відповідачем на суму 3 465 106,49 грн.

06.11.2008 року ТзОВ “Енергетична компанія “Луцьктеплоенерго” було вручено позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3 465 106,49 грн.

Відповідно до ст.601 ЦК України зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений предявленням вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Згідно заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог припиняються зобовязання позивача перед відповідачем на суму 3 465 106,49 грн., які виникли у відповідності до договору № 14/08-2071 про відступлення права вимоги від 29.10.2008 року та припиняються зобовязання відповідача перед позивачем на суму 3465106,49 грн., які виникли у відповідності до договору на постачання природного газу №06/07-98З-ТЕ-2 від 01.10.2007 року заліком однорідної зустрічної вимоги на дату подання цієї заяви.

Відповідно до положень ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, вищевказана заява про зарахування зустрічних однорідних вимог була вручена відповідачу 06.11.2008 року, відповідно період прострочення виконання зобовязання слід рахувати з 11.11.2007 р. по 06.11.2008 року.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме, в розмірі 581470 грн. 66 коп. інфляційних втрат за період листопад грудень 2007р., березень липень 2008р. (згідно розрахунку а.с. 52-60 2-го тому та судової практики, викладеній у постанові Вищого господарського суду України від 04.03.2010р. у справі № 03/91-38) та 213 316,60 грн. - 3% річних за період з 11.11.2007р. по 03.11.2008р. (згідно розрахунку а.с. 5-6 1-го тому).

Оскільки спір до розгляду в суді доведений з вини відповідача, витрати по сплаті державного мита в сумі 7947 грн. 87 коп. (пропорційно до задоволеної суми) та 236 грн. оплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 525, 526, 599, 601, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково - в сумі 794787 грн. 26 коп.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія»(01021, м. Київ, вул. Інституцька, 28, код ЄДРПОУ 32964103) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 794787 грн. 26 коп., в т.ч. 581470 грн. 66 коп. інфляційних втрат, 213 316,60 грн. - 3% річних та 7947 грн. 87 коп. в повернення витрат по держмиту, 236 грн. витрат на ІТЗ.

3. В позові на суму 626024 грн. 81 коп. відмовити.

Рішення господарського суду у відповідності до ст.85 ГПК України набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

< Текст >

Суддя В. М. Дем`як

Повний текст рішення

складено та підписано

16.09.11