Рішення № 18197239, 13.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

13.09.2011Справа №5002-32/2720-2011

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Заступника прокурора міста Ялти (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Кірова, 18) в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим (95000, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114, ідентифікаційний код 00048113) та Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, ідентифікаційний код 20055032).

До відповідачів 1) Кореїзської селищної ради (98600, АР Крим, м. Ялта, смт. Кореїз, Севастопольське шосе, 27).

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Респектсервіс» (98600, Україна, АР Крим, м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Севастопольське шосе, 45).

Треті особи, які не заявляють самосійних вимог на предмет спору - 1) Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (01019, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41).

2) Клінічний санаторій "Місхор" Дочірнє підприємство "Ялтакурорт" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (98671, АР Крим, м. Ялта, смт Кореїз-1, Алупкінське шосе, 9).

Про визнання недійсним рішення та спонукання до повернення земельної ділянки

За участю представників:

Від позивача № 1 ОСОБА_1., спеціаліст, дов. №1376/10-29 від 26.08.2010р.

Від позивача № 2 не зявився.

Від відповідача №1 ОСОБА_2., довіреність № 02-13/633 від 30.08.2011р.

Від відповідача №2 не зявився.

Від третьої особи № 1 ОСОБА_3., довіреність № 1107/03 від 11.07.2011р. у справі..

Від третьої особи № 2 не зявився.

Від прокуратури Тітков С.Я., посвідчення № 08153

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Заступник прокурора м. Євпаторії звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим до Новоозерненської селищної Ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона-Бона», в якому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Новоозерненської селищної ради АР Крим від 28.01.2009р. № 36/5-7.4, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 9, 5 га, нормативно грошова оцінка якої згідно з витягом із технічної документації становить 1089713, 34 грн.

Ухвалою господарського суду від 01.07.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 11.07.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 11.07.2011р., від 18.08.2011р., від 25.08.2011р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Строк розгляду справи продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваним рішенням Кореїзька селищна рада розпорядилась земельною ділянкою підприємства, що у статутному фонді має частку державної власності.

Крім того, до позовної заяви була додана заява про забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку площею 2, 8382 га у с. Кореїз, яку вилучено з користування клінічного санаторію «Місхор» ДП «Ялтакурорт» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» на підставі рішення Кореїзької селищної ради № 455 від 28.01.2003р.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 13.09.2011р. у задоволенні зазначеної заяви відмовлено.

У судовому засіданні Прокурор надав ще одну заяву про забезпечення позову, якою просив суд накласти заборону будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, реєстрації, перереєстрації земельної ділянки площею 2, 8362 га, розташованої за адресою смт. Кореїз, Севастопольське шосе, 45.

Ухвалою Господарського суду АР Крим у задоволенні заяви прокурора відмовлено.

Клінічний санаторій «Місхор» проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивуючи заперечення тим, що Кореїзька селищна рада в силу своїх повноважень не повинна була перевіряти обсяг повноважень головного лікаря клінічного санаторію «Місхор».

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 18.08.2011р. до участі у справі у якості другого відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Респектсервіс».

12.09.2011р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від ТОВ «Респектсервіс» надійшла телеграма із клопотанням про відкладення розгляду справи.

Судом не вбачається обґрунтованих підстав для задоволення зазначеного клопотання з огляду на те, що з 18.08.2011р. до 13.09.2011р. було достатньо часу для направлення відповідачем документів по справі та відзиву, яким відповідач без поважних причин не скористався.

Крім того, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік підстав для відкладення розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Також, передбачений діючим процесуальним законодавством строк розгляду справи вже був продовжений та спливає 14.09.2011р., отже суд не має більше можливості відкладати розгляд справи без порушення процесуальних строків, що є неможливим.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кореїзької селищної ради № 455 від 28.01.2003 року (а.с. 52) припинено право постійного користування земельною ділянкою, наданою , у тому числі, санаторію «Місхор», рішенням № 377 36-ої сесії Кореїзької селищної ради 21-го скликання від 07.06.1995 р.

Земельну ділянку площею 2, 8362 га переведено у землі запасу смт. Кореїз.

Рішенням Кореїзької селищної ради № 623 від 07.12.2007р. ( а.с. 41) затверджено проект землеустрою зі зміни цільового призначення земельної ділянки ТОВ «Респектсервіс» для реконструкції колишнього будинку відпочинку ім.. Горького в селитебно-рекреаційний комплекс за адресою : м. Ялта, Севастопольське шосе, 45.

Змінено цільове призначення земельної ділянки ТОВ «Респектсервіс» для реконструкції колишнього будинку відпочинку ім.. Горького в селитебно-рекреаційний комплекс за адресою : м. Ялта, Севастопольське шосе, 45 із земель рекреаційного призначення Кореїзької селищної ради.

Так, заявлений позов обґрунтований тим, що оспорюваним рішенням Кореїзька селищна рада фактично розпорядилася земельною ділянкою підприємства, що має частку державного майна у статутному фонді, чим, в свою чергу, перевищила надані їй повноваження.

30.11.1995р. санаторію «Місхор» виданий Державний акт на право постійного користування землею I-КМ №003026, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 11 .

Як вбачається з вказаного акту на право постійного користування землею рішенням за № 377 від 07.06.1995р, затверджена та закріплена площа земель, якими користується Санаторій «Місхор» на рівні 6, 307 га.

Відповідно до статті 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.

Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі під об'єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об'єктами, що мають національне та загальнодержавне значення.

У відповідності до приписів статті 141 Земельного кодексу України добровільна відмова від права користування земельною ділянкою є однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Спірна земельна ділянка передана у власність Федерацією незалежних профспілок України на підставі акта приймання-передачі від 24.01.1992р. та відповідного переліку , складеного згідно з постановою Президії Ради Незалежних профспілок України від 22.11.1991р. № ІІ-І І-І «Про створення Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих профспілок України «Укрпрофоздоровниця». ( а.с. 78).

Згідно Положення «Санаторій «Місхор», затвердженого Наказом ДП «Ялтакурорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів «Укрпрофоздоровниця», Санаторій «Місхор» є філією ДП «Ялтакурорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів «Укрпрофодоровниця»

У відповідності до приписів статті 22 Земельного кодексу від 18 грудня 1990 року N 562-XII, який діяв на момент передачі земельної ділянки Санаторію «Місхор», було визначено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

При цьому стаття 23 вказаного Кодексу визначала, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Як одну з основних підстав позовних вимог, Прокурор зазначає розпорядження Кореїзькою селищною радою земельною ділянкою підприємства, що в статутному фонді має частку державної власності.

Проте доводи прокурора є помилковими.

Так, у відповідності до пункту 1.8 Положення Санаторію «Місхор» , він є правонаступником цивільно-правових відносин, прав та обовязків ЗАТ і кувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» «Санаторій «Місхор».

Приписами статті 167 Цивільного кодексу України встановлено, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

Як вже було зазначено вище, стаття 108 Цивільного кодексу України передбачає , що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Пунктом 2 статті 22 Господарського кодексу України закріплено, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Згідно з пунктом 1 статті 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Відповідно до пункту 1 статті 89 Господарського кодексу України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Отже, жодного документу, якій би підтверджував належність частки державної власності в статутному капіталі Санаторію «Місхор», в матеріалах справи не міститься.

Крім того, матеріали справи також не містять й доказів того, що Приватне акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця», філією якого є Санаторій «Місхор» має частку державної власності у капіталі.

Отже доводи Прокурора, щодо розпорядження радою земельною ділянкою підприємства, яке в статутному капіталі має частку державної власності ніяк не підтверджується документально, а отже не може прийнятись судом в обґрунтування позовних вимог.

Як вбачається з Договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженням профспілковим майном, за Федерацією незалежних профспілок України, яка є одним із засновників Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», закріплено на праві власності майно, згідно із додатком, в якому серед іншого зазначено й Санаторій «Місхор»( а.с. 75).

Окрім того, неспроможними виглядають доводи прокурора щодо наявності державної власності у статутному фонді клінічного санаторію «Місхор» ДП Ялтакурорт ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздорониця» виходячи з наступного:

У відповідності до преамбули Закону України «Про управління об'єктами державної власності», цей Закон відповідно до Конституції України, визначає правові основи управління об'єктами державної власності.

Статтею 1 зазначеного Закону визначено поняття управління об'єктами державної власності, відповідно до якої, управління об'єктами державної власності це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Стаття 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» відносить до об'єктів управління державної власності наступне майно:

-майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління;

-майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям;

-майно, яке передане державним господарським об'єднанням;

-корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави);

-державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, управління яким здійснюється в порядку, визначеному окремими законами;

-державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію;

-державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій;

-державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук;

-безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.

Дія цього Закону не поширюється на управління об'єктами власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України, а також на здійснення прав інтелектуальної власності.

Статтею 4 вищезазначеного Закону України, законодавець визначив виключний перелік суб'єктів управління об'єктами державної власності, відповідно до якого, суб'єктами управління об'єктами державної власності є:

-Кабінет Міністрів України;

-Фонд державного майна України;

-міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління);

-органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами;

-державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури);

-юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи);

-Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Статтею 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначено повноваження Фонду державного майна України, серед яких, зокрема, Фонд державного майна України щодо державних підприємств, установ і організацій:

в) виступає від імені держави засновником господарських організацій, до статутних капіталів яких передається державне майно, у тому числі холдингових компаній та підприємств, які підлягають корпоратизації відповідно до законодавства;

г) виступає в установленому порядку правонаступником державних підприємств стосовно суб'єктів господарювання, раніше створених за їх участю, а також державних внесків до статутного капіталу недержавних суб'єктів господарювання;

ґ) приймає рішення про створення, реорганізацію (реструктуризацію) та ліквідацію підприємств і організацій, заснованих на державній власності, що перебувають у його управлінні;

е) забезпечує розроблення умов реструктуризації та санації підприємств, що перебувають у його управлінні, та їх погодження щодо господарських організацій, у статутних капіталах яких корпоративні права держави перевищують 50 відсотків, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

и) бере участь у підготовці та укладанні міжнародних договорів щодо об'єктів державної власності України, оформлює відповідно до міжнародних договорів право державної власності на майно та приймає рішення щодо його подальшого ефективного використання;

і) забезпечує захист майнових прав держави на території України відповідно до законодавства, а за її межами - відповідно до чинних міжнародних договорів у межах своїх повноважень;

ї) погоджує підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери його управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність;

2) щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна:

г) приймає рішення про передачу до статутного капіталу господарських організацій об'єктів державної власності;

ґ) забезпечує в межах повноважень функціонування єдиної державної інформаційної системи обліку, зберігання та оцінки майна, що реалізується за рішенням органів виконавчої влади;

д) здійснює в межах, визначених законодавством, формування і ведення Єдиного реєстру об'єктів державної власності;

е) виступає розпорядником Єдиного реєстру об'єктів державної власності;

з) за пропозицією уповноважених органів управління приймає рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських організацій, але перебуває на їх балансі;

и) дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством;

і) дає дозвіл на здійснення застави майна державних підприємств, що перебувають у його управлінні;

ї) здійснює відповідно до законодавства право розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного;

3) щодо корпоративних прав держави:

а) здійснює управління корпоративними правами держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

б) створює і веде реєстр корпоративних прав держави, який є складовою Єдиного реєстру об'єктів державної власності, відповідно до законодавства;

в) подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо закріплення в державній власності пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації, доцільності їх відчуження або придбання державою відповідних пакетів акцій (часток) в інших власників та акцій додаткової емісії в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

г) встановлює наявність та визначає розмір корпоративних прав держави в майні господарських організацій, а також у майні громадських організацій колишнього СРСР, розташованих на території України;

ґ) передає за рішенням Кабінету Міністрів України функції з управління об'єктами державної власності, що перебувають у його управлінні, уповноваженим органам управління, господарським структурам та уповноваженим особам, укладає з ними договори доручення і здійснює контроль за ефективністю управління цими об'єктами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

д) здійснює контроль за виконанням функцій з управління корпоративними правами держави уповноваженими органами управління та уповноваженими особами;

е) здійснює методологічне забезпечення управління корпоративними правами держави;

є) визначає критерії ефективності управління корпоративними правами держави;

ж) здійснює разом з центральним органом виконавчої влади з питань економіки та Міністерством фінансів України формування дивідендної політики та забезпечує її реалізацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

з) проводить відповідно до законодавства конкурси щодо визначення уповноважених осіб, яким передаються функції з управління корпоративними правами держави, та укладає з ними відповідні договори;

и) призначає відповідно до законодавства представників держави в органи управління господарських організацій, корпоративні права держави яких перебувають у його управлінні;

і) укладає та розриває контракти з державними контролерами господарських організацій, у статутному капіталі яких корпоративні права держави перевищують 50 відсотків та які перебувають у його управлінні, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

ї) здійснює контроль за виконанням умов контрактів керівниками виконавчих органів господарських організацій та державними контролерами господарських організацій, які перебувають у його управлінні;

й) забезпечує координацію діяльності щодо підвищення професійного рівня посадових осіб уповноважених органів управління, які виконують функції з управління корпоративними правами держави, та уповноважених осіб;

к) подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо джерел і порядку виплати винагороди уповноваженим особам;

л) виконує інші передбачені законодавством функції з управління корпоративними правами держави.

Таким чином, підсумовуючи викладене, необхідне зазначити, що наявність частки державної власності у статутному фонді землекористувача - Санаторію «Місхор» не підтвердилась документами , залученими до матеріалів справи.

Крім того, ТОВ «Респектсервіс» користується спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.08.2004р., укладеного між відповідачами на підставі рішення Кореїзької селищної ради № 1260 від 22.07.2004р.

У заяві прокурор посилається на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України, як на підставу зобовязання ТОВ «Респект сервіс» повернути земельну ділянку. ( а.с. 39).

Проте, прокурором, всупереч вимогам норм діючого законодавства не надано доказів ані скасування рішення ради, на підставі якого був укладений вищенаведений договір, ані визнання недійсними договору, що в свою чергу надало б можливість твердити, що відповідач ТОВ «Респектсервіс» користується земельною ділянкою безпідставно.

Вищенаведений договір оренди земельної ділянки не є предметом розгляду в рамках даної справи, отже суд, будучи позбавленим права виходити за межі позовних вимог, не надає правової оцінки йому. Проте, прокурором, в свою чергу, не доведена безпідставність займання спірної ділянки, та того, що підстави для займання її у відповідача ТОВ «Респектсервіс» відпали.

Отже у суду відсутні законні та обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог в частині зобовязання відповідача повернути земельну ділянку.

У відповідності до рішення Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997р. по справі № 137/7, залишеного без змін колегією по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 17.06.1997р. було встановлено, що Федерація незалежних профспілок правомірно володіла, користувалась та розпоряджалась майном шляхом передачі до статутного фонду ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

У відповідності до приписів статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

Оскільки не доведено факту того, що у статутному фонді підприємства є частки, що належать державі, то, як зазначено в пункті 12 розділу Х перехідних положень Земельного кодексу України - до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади, тобто Кореїзька селищна рада діяла в межах повноважень, делегованих їй нормами діючого законодавства.

Згідно з рішенням Верховної ради АР Крим від 20.02.2002р. межі селища Кореїз встановлені.

Підсумовуючи викладене, перевіривши доводи Прокурора у позовній заяві та відповідність їх дійсності, детально дослідивши обставини справи, суд встановив, що Кореїзька селищна рада приймаючи рішення № 455 від 28.01.2003 року діяла в межах наданих повноважень.

Пунктом 1 статті 393 Цивільного кодексу України встановлено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Проте, прокурором та позивачем всупереч вимогам діючого законодавства , не доведена невідповідність прийнятого рішення Кореїзької селищної ради вимогам діючого законодавства.

Крім того, до позовної заяви Прокурором додана заява про визнання причини пропуску строків на подачу позовної заяви поважною та поновлення його.

З цього приводу суд вважає за необхідне зауважити, що норми діючого законодавства взагалі не мають визначення поняття строку на подачу позовної заяви. Статтями 22?50 та 53 Господарського процесуального кодексу України, на які посилається Прокурор в якості нормативного обґрунтування вказаної заяви, не передбачені жодні строки на звернення до господарського суду із позовом, отже така заява є нормативно безпідставною.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

У судовому засіданні 13.09.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 16.09.2011р.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.