Рішення № 18197227, 09.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

09.09.2011Справа №5002-26/2766-2011 За позовом Заступника прокурора міста Ялти (98600, м. Ялта, вул. Кірова, 18) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9),

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Полипак» (98600, м. Ялта, вул. Московська, 1/6), 2) Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01019, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41; 01019, м. Київ, а/с 34), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) Федерації незалежних профспілок України (01012, м. Київ, майдан Незалежності, 2),

2) Комунального підприємства Ялтинської міської Ради «Бюро технічної інвентаризації» (98600, м. Ялта, вул. Дзержинського, 4),

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності та спонукання до повернення майна.

Суддя Медведчук О.Л.

представники:

від позивача - не з'явився,

від відповідача №1 - не з'явився,

від відповідача №2 - ОСОБА_1, представник, довіреність № 29-04/02 від 29.04.11р.;

від третьої особи №1 - ОСОБА_2, представник довіреність № 11/01-42/1744 від 02.09.11р.

від третьої особи №2 ОСОБА_3, представник, довіреність №2002 від 10.08.2011 року;

прокурор - Кулібаба С.Є., посвідчення №11004.

Обставини справи: Заступник прокурора міста Ялти, діючи в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Полипак» та Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання недійсним укладеного 03 жовтня 2002р. між ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та ТОВ Фірмою «Полипак» договору купівлі-продажу №0104038/2002-30 будівлі корпусу №10 (літ. А), будівлі лікувального корпусу (літ. Б) зі спорудами загальною площею 883,6 м2 санаторію «Орлине гніздо», розташованих за адресою м. Ялта, вул. Сеченова, 5; скасування державної реєстрації права власності на корпус №10 (літ. А), лікувальний корпус (літ. Б) зі спорудами загальною площею 883,6 м2 санаторію «Орлине гніздо», розташованих за адресою м. Ялта, вул. Сеченова, 5, в реєстровій книзі Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» та в єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно; зобовязання ТОВ Фірму «Полипак» повернути ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» майно, отримане за оспорюваним договором, а саме: будівлю корпусу №10 (літ. А), будівлю лікувального корпусу (літ. Б) зі спорудами загальною площею 883,6 м2 санаторію «Орлине гніздо», розташованих за адресою м. Ялта, вул. Сеченова, 5, на користь ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будучи створеним Радою Федерації незалежних профспілок України, Акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця» 24 січня 1992 року отримало у власність майно територіальних санаторно курортних установ профсоюзів, санаторіїв, домів відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно допоміжних обєктів, підвідомчих колишній Українській республіканській раді з управління курортами профспілок до складу якого входить спірне майно, тоді як на момент передачі вказаного майна до АТ «Укрпрофоздоровниця» на території України діяла постанова Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960 року №60 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоровя УРСР».

Позивач вказує, що умовами даної постанови встановлено передачу профспілковим організаціям курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку підприємств і організацій не у власність, а лише у відання, що тим самим говорить про протиправність передачі спірного майна у власність новоствореного АТ «Укрпрофоздоровниця», а, як наслідок, укладення договору купівлі продажу спірного майна з ТОВ Фірмою «Полипак» свідчить про передачу останньому майна без наявності законних підстав та що перебувало у державній власності.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 01.07.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, призначено дату судового засідання та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Федерацію незалежних профспілок України та Комунальне підприємство Ялтинської міської Ради «Бюро технічної інвентаризації».

07.07.2011 року заступник прокурора м. Ялти АР Крим представив суду заяву про забезпечення позову в якій просить накласти арешт на обєкт нерухомості, а саме: будівлю корпусу №10 (літ.А), будівлі лікувального корпусу (літ.Б) зі спорудами загальною площею 883,6кв.м. санаторію «Орлине гніздо», розташованої за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, 5. Заборонити ТОВ Фірмі «Полипак» вчиняти будь які дії щодо відчуження обєктів нерухомості, а саме: будівлю корпусу №10 (літ.А), будівлі лікувального корпусу (літ.Б) зі спорудами загальною площею 883,6кв.м., санаторію «Орлине гніздо», розташованої за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, 5.

13.07.2011 року заступник прокурора м. Ялти АР Крим представив змінену та доповнену позовну заяву, згідно з якою просить визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради №25 (16) від 08.02.2002 року, яким зареєстровано право власності на обєкти нерухомості санаторію «Орлине гніздо», а саме: будівлю корпусу №10 (літ.А), будівлю санаторію корпусу літ.Б, будівлю гуртожитку літ.В, склад літ.Е, підпірні стіни, асфальтове покриття, плитку залізобетонну, бортове каміння, решітки огорожі, ступені, зовнішні водонапірні мережі, каналізаційні мережі, зовнішні електричні мережі, що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, 5, за ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця». Визнати недійсним укладений між ЗАТ Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та ТОВ Фірмою «Полипак» 03.10.2002 року договір купівлі продажу №0104038/2002-30 будівлі корпусу №10 (літ.А), будівлі лікувального корпусу (літ.Б) зі спорудами загальною площею 883,6кв.м. санаторію «Орлине гніздо», розташованих за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, 5. Скасувати державну реєстрацію права власності на корпус №10 (літ.А), лікувальний корпус (літ.Б) зі спорудами загальною площею 883,6кв.м. санаторію «Орлине гніздо», розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Сеченова, 5, у реєстровій книзі Комунального підприємства Ялтинської міської Ради «Бюро технічної інвентаризації» та в єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно. Зобовязати ТОВ Фірму «Полипак» повернути державі в особі Фонду державного майна України майно, отримане за оспорюваним договором, а саме: будівлю корпусу №10 (літ.А), будівлі лікувального корпусу (літ.Б) зі спорудами загальною площею 883,6кв.м. санаторію «Орлине гніздо», розташованих за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, 5, на користь Фонду державного майна України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 18.07.2011 року у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову відмовлено. Крім того, судом відмовлено у прийнятті до розгляду змінену та доповнену позовну заяву заступника прокурора м. Ялти яка надійшла до суду 13.07.2011 року в частині вимоги про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради №25 (16) від 08.02.2002 року за ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», яким зареєстровано право власності на обєкти нерухомості санаторію «Орлине гніздо», а саме: будівлю корпусу №10 (літ. А), будівлю санаторію корпусу літ. Б, будівлю гуртожитку літ. В, склад літ. Е, підпірні стіни, асфальтне покриття, плитку залізобетонну, бортове каміння, решітки огорожі, ступені, зовнішні водопровідні мережі, каналізаційні мережі, зовнішні електричні мережі, що розташовані за адресою м. Ялта, вул. Сеченова, 5. У звязку з наведеним, змінену та доповнену позовну заяву заступника прокурора м. Ялти, було прийнято до розгляду лише в частині зобовязання ТОВ Фірму «Полипак» повернути державі в особі Фонду державного майна України майно, отримане за оспорюваним договором, а саме: будівлю корпусу №10 (літ.А), будівлі лікувального корпусу (літ.Б) зі спорудами загальною площею 883,6кв.м. санаторію «Орлине гніздо», розташованих за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, 5, на користь Фонду державного майна України.

Третя особа, КП ЯМР «БТІ», представило суду пояснення відповідно до яких зазначає, що право власності ТОВ Фірми «Полипак» на спірне майно було зареєстровано відповідно до виданих Виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради свідоцтв про право власності, а також договору купівлі продажу №0104038/2002-30 від 03.10.2002 року та акту приймання передачі від 14.11.2002 року, а отже у своїх діях КП ЯМР «БТІ» діяло у межах закону та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців назву відповідача - Закрите акціонерне товариство лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» змінено на Приватне акціонерне товариство лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» в порядку приведення статуту товариства у відповідність з положеннями Закону України «Про акціонерні товариства» без проведення процедури реорганізації.

Згідно п. 5. Перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій, зокрема, внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства.

Таким чином, суд вважає за необхідне змінити найменування ЗАТ лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» на ПрАТ лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця».

Крім того, треба зазначити, що на день розгляду справи, Федерація професійних спілок України надала суду статут Федерації професійних спілок України затвердженого постановою VI зїзду Федерації професійних спілок України від 24.03.2011 року №6з-9, згідно абз.2 ст. 1 Статуту, якого встановлено, що федерація професійних спілок України є правонаступником Української республіканської ради профспілок та Федерації незалежних профспілок України.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Положенням п.10 розяснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 року №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємства», у разі якщо реорганізація сталася під час вирішення господарським судом спору, учасником якого воно є, господарський суд за клопотанням відповідного підприємства чи організації або за власною ініціативою здійснює заміну сторони у спорі її правонаступником згідно із статтею 25 Господарського процесуального кодексу України. Процесуальне правонаступництво може мати місце і в тому разі, коли реорганізація відбулася до подання позову, але відповідачем у позовні заяві зазначено реорганізоване підприємство.

З огляду на встановлення правонаступництва у статуті третьої особи, суд вважає за необхідне замінити Федерацію незалежних профспілок України на Федерацію професійних спілок України.

Відповідач, ПрАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» позовні вимоги не визнає. Проводячи аналіз норм Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки від 11.06.1937 року, Конституції України від 20.04.1978 року норм Цивільного кодексу УРСР та Закону України «Про власність» вказує на те, що у період коли виникли правовідносини між сторонами, профспілки колишньої УРСР були самостійними субєктами цивільного права, та майно що їм належало, не було державною власністю, а тому доводи позивача про те, що майно колишніх профспілок УРСР є державною власністю є безпідставними.

Крім того, відповідач, звертаючи увагу на обґрунтування позову прокурора, яке засноване на постанові Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960 року №60 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоровя УРСР», посилається на п.6 рішення Конституційного Суду України від 11.11.2004 року №16-рп/2004 (справа про захист права власності організацій споживчої кооперації) висновки якого можливо застосувати по аналогії до спірних правовідносин, тобто до передачі майна профспілковим організаціям, які нарівні з кооперативними організаціями були субєктами права власності, а отже, відповідно до наданого Конституційним Судом України тлумачення, передача майна державою у відання профспілковим організаціям передбачала передачу його у власність цих недержавних організацій.

ПрАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» також просить припинити провадження у справі в частині вимог позивача про скасування державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно у реєстровій книзі Комунального підприємства Ялтинської міської Ради «Бюро технічної інвентаризації» та в Єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно, так як бюро технічної інвентаризації, згідно з Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 делеговані повноваження у сфері суспільних правовідносин, повязаних із здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, у звязку з чим, у розумінні п. 7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, БТІ є субєктом владних повноважень, а отже спір у даній частині позовних вимог не підвідомчий господарському суду. Щодо іншої частини позовних вимог просить застосувати наслідки пропуску позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач, Фонд державного майна України також представив пояснення по справі. Позовні вимоги заступника прокурора м. Ялти підтримує у повному обсязі. Позивач вважає, що договір купівлі продажу нерухомого майна, укладений між ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» та ТОВ Фірмою «Полипак» суперечить вимогам чинного законодавства. Свої твердження мотивує постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 року «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, умовами якої встановлено, що до законодавчого визначення субєктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, таке майно є загальнодержавною власністю та до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

Також, позивач вказує, що на виконання вказаної вище постанови, Кабінету Міністрів України до 1 березня 1994 року у встановленому порядку доручено визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 року «Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», були визначені органи управління майном загальносоюзних профспілкових організацій колишнього Союзу РСР, однак органу, який би був уповноважений здійснювати управління майном професійних спілок, визначено не було. Оскільки питання щодо субєктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на даний час залишається державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження Федерацією профспілок України майном загальносоюзних організацій колишнього Союзу РСР, в тому числі продажу, передачі до статутних фондів господарських товариств, відсутні.

Відповідач, Федерація професійних спілок України, позовні вимоги Заступника прокурора м. Ялти не визнає та просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. У представлених суду поясненнях відповідач вказує, що в період існування СРСР майно профспілок поділялося на майно, яке знаходилося у віданні центральних всесоюзних органів, тобто колишнього ВЦРПС, і майно, яке знаходилось у віданні республіканських органів, тобто колишньої Укрпрофради. З моменту першого законодавчого визнання за громадськими обєднанями в цілому та їх організаціями права мати у власності майно, тобто з моменту прийняття 09.10.1990 року Закону СРСР «Про громадські обєднання», Федерація незалежних профспілок України набула право власності на майно, що знаходилося у віданні Укрпрофради і не відносилося до майна загальносоюзних громадських організацій. Приналежність майна на праві власності Федерації незалежних профспілок України закріплене також в Положенні від 06.10.1990 року, що також було підтверджене Законом СРСР від 10.12.1990 року «Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності», Законом України «Про власність».

На день розгляду справи, третя особа КП ЯМР «БТІ» представило клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника. Однак, представник БТІ у судове засідання зявився.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач, ТОВ Фірма «Полипак» у судове засідання не зявився, вимоги щодо надання письмового відзиву на позов із документальним обґрунтуванням своїх заперечень не виконав. Кореспонденція направлялась судом за адресою вказаною у позові, що відповідає відомостям які містять в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Враховуючи той факт, що відповідачем порушено приписи ст. 22 Господарського процесуального кодексу України щодо добросовісного виконання своїх прав та обовязків, суд вважає за можливе розгляд справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, третьої особи, прокурора, суд

встановив:

18.11.1990 року між Загальною Конфедерацією Профсоюзів СРСР та Федерацією незалежних профсоюзів України укладений договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профсоюзним майном, право власності на яке закріплено за Федерацією незалежних профсоюзів України.

Постановою Ради Загальної Конфедерації Професійних Союзів СРСР від 18.11.1990 року, відповідно до статуту Загальної Конфедерації Профсоюзів СРСР, постанови ХІХ зїзду професійних союзів СРСР «Про власність профсоюзів СРСР» вирішено затвердити договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профсоюзним майном.

Згідно переліку обєктів профсоюзного майна, закріплених за Федерацією незалежних профсоюзів України на праві власності, що є додатком до договору від 18.11.1990 року, до обєктів, що закріплюється за Федерацією незалежних профсоюзів України увійшов також санаторій «Орлине гніздо».

22.11.1991 року постановою Президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України «Про створення Акціонерного товариства лікувально оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» вирішено створити на базі санаторно курортних закладів, підприємств, обєднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України Акціонерне товариство лікувально оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з акціонерним капіталом 1089,384тис. карбованців.

04.12.1991 року між Федерацією незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладений установчий договір про створення Акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця».

Рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва від 23.12.1991 року №1971 було зареєстроване Закрите акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця».

24.01.1992 року між Федерацією незалежних профсоюзів України та Акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» підписаний акт приймання передачі майна Федерації профсоюзів України у власність Акціонерного товариства лікувально оздоровчих установ профсоюзів України «Укрпрофоздоровниця», відповідно до якого Федерація незалежних профсоюзів України передає, а Акціонерне товариство лікувально оздоровчих установ профсоюзів України «Укрпрофоздоровниця» приймає майно територіальних санаторно курортних установ профсоюзів, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно допоміжних обєктів, підвідомчих колишньому Українській республіканській раді по управлінню курортами профсоюзів, в обємі та сумі згідно додатку.

Відповідно до переліку територіальних санаторно курортних установ профсоюзів, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно допоміжних обєктів, що передаються АТ «Укрпрофоздоровниця» до обєктів, що передаються увійшов також санаторій «Орлине гніздо».

19.03.2001 року рішенням №Р4-ІІ ради ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» «Про продаж основних фондів санаторію «Орлине гніздо» в м. Ялті, вирішено дозволити продаж спальних корпусів №№7, 9, 10 санаторію «Орлине гніздо» - філії Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» за умовами експертної оцінки вартості майна.

02.08.2001 року рішенням №Р2-10 ради ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» «Про відчуження основних фондів Дочірнього підприємства «Ялтакурорт», вирішено дозволити ДП «Ялтакурорт» продаж окремих обєктів, зокрема, лікувально діагностичного корпусу за літерами «А» і «Б» санаторію «Орлине гніздо».

08.02.2002 року рішенням №25 (16) Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради «Про оформлення права власності на обєкти нерухомого майна санаторію «Орлине гніздо» вирішено оформити право власності на обєкти нерухомого майна санаторію «Орлине гніздо» за ЗАТ ЛОЗП «Укрпрофоздоровниця» та видати свідоцтва про право власності згідно додатку.

04.03.2002 року Виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради оформлені та видані ЗАТ ЛОЗП «Укрпрофоздоровниця» свідоцтва про право власності на спальний корпус літ. А, загальною площею 660кв.м. та на лікувальний корпус літ. Б., загальною площею 223,6кв.м., що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, 5. 03.10.2002 року між ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» - Продавцем та ТОВ «Полипак» - Покупцем, укладений договір купівлі продажу №0104038/2002-30.

Відповідно до п.п.1.1. та 1.2. даного договору, Продавець продає, а Покупець купує будівлі санаторного корпусу №10 (Літ.А), будівлі лікувального корпусу (Літ.Б.), споруди згідно додатку №1, що іменуються в подальшому «Обєкт», розташовані за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Сеченова, 5, санаторій «Орлине гніздо».

В цілому обєкт складається з будівель та споруд загальною площею 883,6кв.м., та елементів благоустрою.

Згідно з п. 1.2. договору, продаж вищевказаного обєкту здійснюється за експертною оцінкою та складає 823779грн., ПДВ 164755,80грн., всього з ПДВ 988534,80грн..

27.05.2004 року рішенням №767 Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради «Про виділ літ.А, літ.Б, зі складу домоволодіння №5 по вул. Сеченова в м. Ялта та видачі свідоцтва про право власності, вирішено виділити санаторний корпус літ.А та санаторній корпус літ.Б, на ділянці склад літ.Е зі складу домоволодіння №5 по вул. Сеченова в м. Ялта привласнити поштову адресу: м. Ялта, вул. Сеченова-5а. Видати свідоцтва про право власності ТОВ «Полипак» на домоволодіння №5-а по вул. Сеченова в м. Ялта на: корпус літ.А, загальною площею 638,9кв.м., та корпус літ.Б, загальною площею 223,6кв.м.. На ділянці склад літ.Е.. 09.08.2004 року Виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради видано ТОВ Фірмі «Полипак» свідоцтво про право власності на нерухоме майно: корпус літ.А., корпус літ.Б., що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Сєченова, буд. 5-а.

Заступник прокурора м. Ялти вважає, що договір купівлі продажу №0104038/2002-30 від 03.10.2002 року укладений між ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофооздоровниця» та ТОВ Фірмою «Полипак» підлягає визнанню недійсним, а відчужене за даним договором майно поверненню на користь держави в особі Фонду державного майна України.

Суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у звязку з наступними обставинами.

Однією з основних підстав позовних вимог, як Заступник прокурора м. Ялти так і Фонд державного майна України, наводять обставини належності спірного майна до державної власності, тоді як Федерація незалежних профсоюзів України протиправно привласнила собі правомочності власника санаторію «Орлине гніздо» та передало його до статутного фонду АТ «Укрпрофоздоровниця» яке в подальшому відчужило дане майно на користь ТОВ Фірмі «Полипак».

Здійснивши аналіз норм законодавства Союзу Радянських Соціалістичних Республік та України з моменту проголошення Акту про незалежність України 24 серпня 1991 року, щодо відносин по створенню та організації умов для поліпшення використання майна санаторіїв і будинків відпочинку, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.1 постанови Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960 року №606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоровя УРСР», Міністерство охорони здоровя УРСР зобовязано передати до 01.05.1960 року Українській республіканській Раді профспілок: всі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних) загальною кількістю 73 об'єкти на 23586 ліжок, 92 будинки відпочинку на 20997 ліжок, 8 санаторних пансіонатів на 1510 ліжок, курортні поліклініки, які знаходяться у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР, згідно з додатками №№ 1, 2, а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються для цього Управління; Головне республіканське і територіальні управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку з усіма підприємствами і організаціями, що знаходяться у їх віданні, та курортні контори, згідно з додатком № 3.

Пунктом 2 цієї ж постанови передбачено, що передачу у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій здійснити безоплатно, з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками за станом на 1 січня 1960 року, а також асигнуваннями на їх утримання, планами з праці, фондами персональних надбавок, капіталовкладеннями, фондами на всі види матеріалів і лімітами на проектування за планом на 1960 рік, невикористаними централізованими коштами курортного збору і амортизаційного фонду та іншими коштами по балансу на 1 січня 1960 року.

Відповідно до абз.2 статті 1 Статуту Федерації професійних спілок України, затвердженого постановою VI зїзду Федерації професійних спілок України від 24.03.2011 року №бз-9, Федерація професійних спілок України є правонаступником Української республіканської ради профспілок та Федерації незалежних профспілок України.

Згідно статті 5 Конституції Української РСР від 30.01.1937 року, соціалістична власність в Українській РСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).

Статтею 10 Конституції Української РСР від 20.04.1978 року було встановлено, що основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.

Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Держава охороняє соціалістичну власність і створює умови для її примноження.

Ніхто не має права використовувати соціалістичну власність з метою особистої наживи та в інших корисливих цілях.

Частиною 1 статті 87 Цивільного кодексу Української РСР в редакції від 18.07.1963 року, передбачено, що соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 ЦК Української РСР, профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень).

Третя особа, Федерація професійних спілок України заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що з моменту прийняття 09.10.1990 року Закону СРСР «Про громадські обєднання», Федерація незалежних профспілок України набула право власності на майно, що знаходилося у віданні Української республіканської Ради профспілок і не відносилося до майна загальносоюзних громадських організацій. Крім того, вказує і на те, що належність майна на праві власності Федерації незалежних профспілок України закріплене також в Положенні про неї від 06.10.1990 року підтверджене Законом СРСР від 10.12.1990 року «Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності», Законом України «Про власність».

Однак, з даними висновками суд погодитись не може.

З огляду на те, що під час винесення Постанови Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960 року №606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоровя УРСР» за якою курортні установи, санаторії, будинки відпочинку та інші підприємства і організації в т.ч. і спірне майно передавалось від Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР Українській республіканській - Українській республіканській Раді профспілок, в Українській РСР діяли положення Конституції Української РСР від 30.01.1937 року, яка, про що зазначено вище, визначала 2 форми власності: державної власності (всенародне добро) та форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).

А отже, під час передачі вказаного майна, курортні установи, санаторії, будинки відпочинку та інші підприємства і організації в т.ч. і спірне майно, належали до державної форми власності так як власність профспілкових організацій законодавчо закріплена не була.

Крім того, ні Закон України «Про обєднання громадян», ні Закон України «Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності» не встановлюють належність на праві власності майна, що знаходилося у віданні Української республіканської Ради профспілок до Федерації незалежних профспілок України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України «Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності» в редакції від 10.12.1992 року, профспілки володіють, користуються і розпоряджаються майном та коштами, що належать їм на правах власності.

Однак, як встановлено судом, передане Українській республіканській Раді профспілок майно на момент передачі згідно Постанови Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960 року №606, належало до державної форми власності, а доказів передачі як до власності Української республіканської Ради профспілок так і Федерації незалежних проспілок України, або визнання за ними права власності на спірне майно, навіть після введення в дію положень Цивільного кодексу Української РСР, суду не надано.

Більш того, у порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Федерація професійних спілок України не представила суду положення про Федерацію незалежних профспілок України в редакції від 06.10.1990 року, у пункті 26 якого, на що посилається третя особа, зазначено про належність спірного майна на праві власності профспілки.

В свою чергу, відповідач, ПрАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» у захист своєї позиції наводить п.6 рішення Конституційного Суду України від 11.11.2004 року №16-рп/2004 (справа про захист права власності організацій споживчої кооперації), відповідно до якого зазначено, що Конституція (Основний Закон) Української РСР 1978 року за політико-економічною природою та соціальною спрямованістю власність на засоби виробництва за суб'єктами права власності поділяла на державну (загальнонародну), власність колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об'єднань, а також майно профспілкових та інших громадських організацій (статті 10, 11, частина перша статті 12, статті 14, 15). При цьому кооперативні організації були суб'єктами права власності на засоби виробництва та інше майно і мали право на власність, відокремлену від державної. Аналіз чинного у 1987 році законодавства (Цивільного кодексу Української РСР, Постанови Ради Міністрів Української РСР «Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд» від 28 квітня 1980 року № 285, прийнятої на виконання Постанови Ради Міністрів СРСР від 16 жовтня 1979 року № 940, якою було затверджено однойменне положення) свідчить про те, що держава та її повноважні органи мали право передавати державне майно у власність недержавним (кооперативним і громадським) організаціям як за плату, так і безоплатно. Передача державного майна організаціям споживчої кооперації мала здійснюватися на той час на підставі та в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідач просить застосувати вказане рішення Конституційного Суду України по аналогії до спірних правовідносин, тобто до передачі майна профспілковим організаціям, які нарівні з кооперативними організаціями були субєктами права власності, а отже, відповідно до наданого Конституційним Судом України тлумачення, передача майна державою у відання профспілковим організаціям передбачала передачу його у власність цих недержавних організацій.

Проте, суд не бере до уваги дане посилання у звязку з тим, що висновок Конституційного Суду України у вказаному випадку стосується лише організацій споживчої кооперації, які діють відповідно до спеціального Закону України «Про споживчу кооперацію» та є різними за своєю суттю поряд з професійними спілками правовідносини яких регулюються Законом України «Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності».

Отже, суд робить висновок, що спірне майно - санаторій «Орлине гніздо», на момент його передачі належав до державної форми власності та передавався Українській республіканській Раді профспілок, правонаступником якої є Федерація незалежних профспілок України, лише у відання, тобто у володіння та користування без права ним розпоряджатися.

З даного висновку випливає, що укладений 18.11.1990 року між Загальною Конфедерацією Профсоюзів СРСР та Федерацією незалежних профсоюзів України договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профсоюзним майном, фактично спрямований на розпорядження державним майном тоді як це майно, за Федерацією незалежних профсоюзів України було законодавчо закріплено лише у відання.

Відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29.11.1990 року №506, до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна вирішено встановити мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління.

Статтею 1 Закону України «Про підприємництва, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» від 10.09.1991 року №1540, встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших обєктів союзного підпорядкування є державною власністю.

Статтею 4 даного закону також встановлено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року «Про проголошення незалежності України» без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Таким чином, як постанова від 22.11.1991 року Президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України про створення на базі санаторно курортних закладів, підприємств, обєднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України Акціонерне товариство лікувально оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з акціонерним капіталом 1089,384тис. карбованців, так і установчий договір про створення Акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» укладений 04.12.1991 року між Федерацією незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладений установчий договір про створення Акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця», а отже і передача до статутного капіталу Акціонерного товариства лікувально оздоровчих установ профсоюзів України «Укрпрофоздоровниця» санаторію «Орлине гніздо» оформлене актом приймання передачі від 24.01.1992 року, не відповідають статті 4 Закону України «Про підприємництва, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» від 10.09.1991 року.

Згідно з постановою Верховної Ради України №2268 від 10.04.1992 року «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» до законодавчого визначення субєктів права власності на майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та обєктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, тимчасово передані Фонду державного майна України.

Належність профспілок до загальносоюзних громадських організацій підтверджується їх Статутом.

Так, згідно Статуту професійних спілок СРСР, який затверджено постановою XVIII з'їзду профспілок СРСР від 01.01.87, професійні союзи СРСР складали масову громадську непартійну організацію. Цілями діяльності якої у тому числі було управління соціальним страхуванням трудящих, а також управління оздоровницями, які перебували у їх віданні.

Відповідно до розділу другого Статуту, організаційна структура профспілок будувалася за територіальним та галузевим принципом. У республіках діяли республіканські, краєві, обласні ради.

Згідно розділу третьому Статуту вищим органом професійних спілок був зїзд, а також Всесоюзна центральна рада професійних спілок, яка діяла у період між з'їздами.

Виходячи зі встановленого, після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Крім того, постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 року №3943 «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», визначено, що тимчасово, до законодавчого визначення субєктів права власності на майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю;

Кабінету Міністрів України до 1 березня 1994 року доручено у встановленому порядку визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна;

Встановити, що правонаступником орендодавця за договорами оренди майнових комплексів, розташованих на території України, які укладено з центральними органами загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, є Фонд державного майна України.

На виконання вказаного доручення, постановою Кабінету міністрів України від 13.01.1995 року №18 «Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» були визначені органи управління майном загальносоюзних профспілкових організацій колишнього Союзу РСР, однак органу уповноваженого до здійснення управління майном професійних спілок визначено не було.

З аналізу вказаних нормативних актів вбачається, що повноваженнями щодо здійснення управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, в тому числі профсоюзного, що розташоване на території України, наділений Фонд державного майна України.

Згідно ст. 1 Тимчасового положення «Про Фонд державного майна України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Враховуючи, що предметом даного спору є договір купівлі продажу будівлі санаторного корпусу №10 (Літ.А), будівлі лікувального корпусу (Літ.Б.), загальною площею 883,6кв.м., що розташовані за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Сеченова, 5, тобто державного майна, яке протиправно було передане у власність продавця ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця», який в свою чергу без погодження з органом наділеним повноваженнями на управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, відчужив дане майно на користь іншої юридичної особи ТОВ «Полипак», суд вважає за необхідне визнати даний договір недійсним на підставі його невідповідності вимогам закону. Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

З огляду на вказане положення, до спірних правовідносин в частині визнання договору недійсним треба застосовувати норми Цивільного кодексу Української РСР в редакції від 18.07.1963 року.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Зважаючи на те, що судом встановлено належність спірного майна до управління Фонду державного майна України, суд зобовязує ТОВ Фірму «Полипак» повернути державі в особі Фонду державного майна України майно, отримане за спірним договором, а саме: будівлю корпусу №10 (літ.А), будівлі лікувального корпусу (літ.Б) зі спорудами загальною площею 883,6кв.м. санаторію «Орлине гніздо», розташованих за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, 5, на користь Фонду державного майна України. В свою чергу, Федерація професійних спілок України посилається на необхідність повернення вказаного майна виключно стороні за договором ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» посилаючись на ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України.

Проте, така вимога суперечить встановленим судом обставинам у справі, відповідно до яких, дане майно було протиправно передане до статутного капіталу ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» яке не набуло права власності на нього та, крім того, єдиним органом уповноважений на управління цього майна, згідно постанови Верховної Ради України №2268 від 10.04.1992 року «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» та Тимчасового положення «Про Фонд державного майна України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року, є Фонд державного майна України.

Окрім цього, щодо вимоги Заступника прокурора м. Ялти про скасування державної реєстрацію права власності на корпус №10 (літ.А), лікувальний корпус (літ.Б) зі спорудами загальною площею 883,6кв.м. санаторію «Орлине гніздо», розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Сеченова, 5, у реєстровій книзі Комунального підприємства Ялтинської міської Ради «Бюро технічної інвентаризації» та в єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно, суд вважає за необхідне провадження по справі в цій частині припинити на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 передбачено, що державна реєстрація прав власності проводиться реєстратором бюро технічної інвентаризації.

Таким чином, бюро технічної інвентаризації делеговані повноваження у сфері суспільних правовідносин, повязаних із здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, а отже БТІ є субєктом владних повноважень, та провадження по справі в частині скасування державної реєстрації права власності підлягає припиненню.

Що ж клопотання відповідача, ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» про застосування наслідків пропуску позовної давності, то в даному випадку слід виходити з того, що позивачем у даній справі в інтересах якого звернувся Заступник прокурора м. Ялти є Фонд державного майна України, який не є стороною за спірним договором, в той час як приписи статті 76 Цивільного кодексу України Української РСР так і статті 261 нині чинного ЦК України повязують початок перебігу строку позовної давності з виникненням права на позов саме у особи, права якої порушено, тобто в даному разі у позивача з цієї справи, а не у прокурора, який статусу позивача не має, а є самостійним учасником судового процесу, у звязку з чим, позовна давність в такому разі не застосовується. Аналогічна позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 04.08.2010 року у справі №38/303-40/223-45/13.

Належні до сплати судові витрати з оплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, суд відносить на відповідачів, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 09 вересня 2011 року. З урахуванням викладеного, керуючись ст. 25, п.1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Замінити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Федерацію незалежних профспілок України на Федерацію професійних спілок України.

2.Позов задовольнити частково.

3.Визнати недійсним укладений між ЗАТ Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та ТОВ Фірмою «Полипак» 03.10.2002 року договір купівлі продажу №0104038/2002-30 будівлі корпусу №10 (літ.А), будівлі лікувального корпусу (літ.Б) зі спорудами загальною площею 883,6кв.м. санаторію «Орлине гніздо», розташованих за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, 5.

4.Зобовязати ТОВ Фірму «Полипак» повернути державі в особі Фонду державного майна України майно, отримане за оспорюваним договором, а саме: будівлю корпусу №10 (літ.А), будівлі лікувального корпусу (літ.Б) зі спорудами загальною площею 883,6кв.м. санаторію «Орлине гніздо», розташованих за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, 5, на користь Фонду державного майна України.

5.Провадження по справі №5002-26/2766-2011 в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на корпус №10 (літ.А), лікувальний корпус (літ.Б) зі спорудами загальною площею 883,6кв.м. санаторію «Орлине гніздо», розташованих за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, 5 у реєстровій книзі Комунального підприємства Ялтинської міської Ради «Бюро технічної інвентаризації» та в єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно, припинити.

6.Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01019, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41; 01019, м. Київ, а/с 34, ідентифікаційний код №02583780) у дохід державного бюджету (р/р 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200, в банку одержувачу: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь) державне мито у розмірі 42,50грн.. 7.Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01019, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41; 01019, м. Київ, а/с 34, ідентифікаційний код №02583780) у дохід державного бюджету (р/р 31214264700002; отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ - 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь) 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 8.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Полипак» (98600, м. Ялта, вул. Московська, 1/6, ідентифікаційний код №25138165) у дохід державного бюджету (р/р 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200, в банку одержувачу: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь) державне мито у розмірі 42,50грн.. 9.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Полипак» (98600, м. Ялта, вул. Московська, 1/6, ідентифікаційний код №25138165) у дохід державного бюджету (р/р 31214264700002; отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ - 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь) 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 10.Видати накази після набрання рішенням законної сили. Повний текст рішення підписаний 13.09.2011 року. Суддя Господарського суду Автономної Республіки КримМедведчук О.Л.