Рішення № 18197224, 13.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 211

РІШЕННЯ

Іменем України

13.09.2011Справа №5002-8/3394-2011 За позовом - Приватної науково-виробничої фірми "Акцент", м. Дніпропетровськ

до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Адора-1", АР Крим, м. Сімферополь

про стягнення 29262,15грн.

Суддя Чумаченко С.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1 представник по довіреності від 01.09.11р. №1/09-11

Від відповідача не зявився.

Суть спору: Позивач, Приватна науково-виробнича фірма "Акцент", звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Адора-1", просить суд стягнути з останнього суму боргу в розмірі 29262,15грн.

Представник відповідача в судове засідання 23 серпня 2011 року та 13 вересня 2011 року не зявився, явку уповноважених представників не забезпечив, витребувані судом документи не представив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, за адресою вказаною в довідці Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців від 13.09.2011р. №11111288.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на прийняття участі у судовому засіданні, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, суд, враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до досягнутої між приватною науково-виробничою фірмою «АКЦЕНТ» та товариством з обмеженою відповідальністю «АДОРА-1» домовленості, 01 липня 2010 року ПНВФ «АКЦЕНТ» передало у власність ТОВ «АДОРА-1» товар на суму 2 262,15грн з ПДВ.

Приватна науково-виробнича фірма «АКЦЕНТ» відвантажив, а товариство з обмеженою відповідальністю «АДОРА-1» отримало товар на загальну суму в розмірі 29262,15грн з ПДВ, що підтверджується накладної №781 від 01 липня 2010 року.

Накладної №781 від 01 липня 2010 року підписана та скріплена печатками сторін, а саме ПНВФ «АКЦЕНТ» і ТОВ «АДОРА-1».

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що до цього часу зазначений товар не оплачено Покупцем - ТОВ «АДОРА-1».

19 травня 2011 року на адресу ТОВ «АДОРА-1» було направлено вимогу №2/19-в про оплату поставленого товару. Зазначений лист було повернуто ПНВФ «АКЦЕНТ» в зв'язку з відсутністю ТОВ «АДОРА-1» за адресою реєстрації.

04 липня 2011 року на адресу ТОВ «АДОРА-1» було повторно направлено вимогу №2/19-в про оплату поставленого товару. Зазначений лист також було повернуто ПНВФ «АКЦЕНТ» в зв'язку з відсутністю ТОВ «АДОРА-1» за адресою реєстрації.

Таким чином, станом на 19 травня 2011 року, сума основного боргу ТОВ «АДОРА-1» перед ПНВФ «АКЦЕНТ» за товар, поставлений згідно накладної № 781 від 01 липня 2010 року складає 29262,15грн.

Дослідивши надані сторонами у підтвердження своїх доводів і заперечень докази, заслухав пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Ч. 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі був укладений усний правочин, що не суперечить положенням чинного законодавства України.

Відповідно, у відповідача виник обовязок щодо оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає сплату ціни товару після його прийняття в повному обсязі, тобто у покупця (відповідача у справі) виникає зустрічний обовязок по оплаті товару.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 29262,15грн.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

13 вересня 2011 року, після виходу з нарадчій кімнати, судом оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 15 вересня 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДОРА-1» (95040, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Елеваторна,4; ЄДРПОУ 35983197) на користь приватної науково-виробничої фірми «АКЦЕНТ» (поштова адреса: 49126, м. Дніпропетровськ, а\с 6216; юридична адреса: 49005, м. Дніпропетровськ, вул. О.Гончара, буд.15-б; ЄДРПОУ 30983056, п\р 26007138148001 в КБ «Приватбанк» МФО 305299) суму боргу за поставлений товар в розмірі 29262,15грн; суму державного мита 293,00грн; витрати повязані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу в розмірі 236,00грн.

3.Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЧумаченко С.А.