Рішення № 18196784, 14.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.11 Справа№ 5015/4421/11

Суддя Н.Березяк при секретарі О.Галамай розглянула матеріали справи

За позовом: Львівської обласної державної телерадіокомпанії, м. Львів

До відповідача: Львівського міського комунального підприємства „Львівводоканал”, м. Львів

Про розірвання договору та стягнення заборгованості в розмірі 89 492,07 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Різник О.Р. –представник

від відповідача: Пиж Г.Я. - представник

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Львівською обласною державною телерадіокомпанією подано позов до Львівського міського комунального підприємства „Львівводоканал про розірвання договору та стягнення 84 325,37 грн. основного боргу, 5 166,70 грн. пені та судових витрат.

В судовому засіданні 14.09.2011 р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 60 936,46 грн. основного боргу, 2 903,35 грн. пені та судові витрати. В частині розірвання договору між Львівською обласною державною телерадіокомпанією та Львівським міським комунальним підприємством „Львівводоканал” позивач відмовився від позовних вимог.

Відповідач в судовому засіданні погодився з уточненим розрахунком, поданим позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печатками акт звірки розрахунків.

В судовому засіданні 14.09.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності , встановив наступне:

11.02.2006 року між Львівською обласною державною телерадіокомпанією (Основний споживач) та Львівським міським комунальним підприємством „Львівводоканал” (Субспоживач)

було укладено договір № 07-488 про спільне використання технологічних мереж основного споживача. На виконання умов договору позивач забезпечив передачу електричної енергії в межах величин, дозволених відповідачу до використання, а відповідач зобов’язувався своєчасно сплачувати за спожиту електроенергію, використання електричної мережі, отримані послуги, однак свої договірні зобов’язання виконав частково, заборгувавши позивачу 60 936,46 грн. основного боргу.

Позивачем на адресу відповідача надсилались претензії від 21.10.2010 р., 31.03.2011 р., які залишені останнім без відповіді.

Станом на 25.08.2011 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 60 936,46 грн.

Відповідно до п.8.2.1 договору позивачем нараховано пеню в сумі 2 903,35 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Суд розглядає спір в межах уточнених позовних вимог.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників стиорін суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно ст.ст. 526, 530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 07-488 від 11.02.2006 року позивач забезпечив передачу електричної енергії в межах величин, дозволених відповідачу до використання, за яку останній зобов’язувався оплачувати на умовах та в порядку передбаченому договором, однак свої договірні зобов’язання відповідач виконав частково.

Згідно п.4.1, 4.4 договору відповідач зобов’язувався здійснювати оплату за спожиту електроенергію та використання електричних мереж Основного споживача (позивача) за розрахунковий період. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить 10 днів, оплата здійснюється на поточний рахунок Електропередавальної організації (Основного споживача).

Позивачем на адресу відповідача надсилались претензії від 21.10.2010 р., 31.03.2011 р., які залишені останнім без відповіді.

Станом на 25.08.2011 р. заборгованість позивача перед відповідачем становить 60 936,46 грн. Факт заборгованості підтверджується матеріалами справи, актом звірки розрахунків і не заперечується відповідачем.

Сторони погодили, що на підставі п.8.2.1 Договору у разі порушення термінів розрахунків, відповідач (Субспоживач) сплачує позивачу (Основному споживачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної проплати. Нарахована позивачем пеня в сумі 2 903,35 грн. підлягає до стягнення .

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 638,40 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 32, 33, 34, 43, 82-85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Уточнені позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства „Львівводоканал” (79017, м.Львів, вул.Зелена 64, код ЄДРПОУ 03348471) на користь Львівської обласної державної телерадіокомпанії (79008, м. Львів, Високий замок 4, код ЄДРПОУ 22333937) –60 936,46 грн. –основного боргу, 2 903,35 грн. пені, 638,40 грн. – державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.09.2011 р.

Суддя Березяк Н.Є.