Рішення № 18196768, 14.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.11 Справа№ 5015/4117/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», м. Київ.

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Граве Україна Страхова Компанія», м. Львів.

про: стягнення страхового відшкодування в розмірі 10459 грн. 80 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1 представник на підставі довіреності № 154 від 01.03.2011 року;

відповідача: не зявився.

Обставини справи: Ухвалою господарського суду від 22.07.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 11.07.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 10459 грн. 80 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 10.08.2011 року. Ухвалами господарського суду від 10.08.2011 року та від 31.08.2011 року судом відкладався розгляд справи з огляду на неявку представників сторін.

Представнику сторони, що брав участь в судовому засіданні, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судовому засіданні 14.09.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, в повному обсязі, вимоги ухвали про порушення провадження в частині подання витребуваних судом документів в оригіналах для огляду в судовому засіданні виконав.

Представник відповідача проти позову не заперечив, причини неявки не повідомив, відзиву не подав, доказів оплати не представив.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів, копії яких подано позивачем до справи (договору, наказу, платіжного доручення).

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

14.09.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 16.09.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку із невиконанням відповідачем грошових зобовязань. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»(надалі по тексту рішення - позивач) звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства «Граве Україна Страхова Компанія» (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 10459 грн. 80 коп. витрат по виплаті страхового відшкодування в порядку регресу.

Позивач вказує, 22.07.2010 року він уклав договір страхування із ОСОБА_2 на автомобіль Octavia А5 Elegance, реєстраційний номер НОМЕР_1. Внаслідок страхового випадку, що стався з вини страхувальника відповідача, автомобіль застрахований позивачем був пошкоджений в результаті чого позивач поніс витрати, які, згідно закону, повинен відшкодувати відповідач. Представлені суду матеріали позивач вважає достатніми для обґрунтування своєї вимоги.

Позивач вказує, що на момент розгляду справи борг відповідача перед ним складає 10459 грн. 80 коп.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 22.07.2010 року між позивачем та гр. ОСОБА_2 було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 014076/4002/0000529 на автомобіль Skoda Octavia А5 Elegance 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

27 липня 2010 року у м. Львові по вул. Листопадового Чину вул. Матейка відбулася дорожньо транспортна пригода учасниками якої були автомобіль Mitsubishi Outlander державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 та автомобіль Skoda Octavia А5 Elegance, реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2.

Постановою Франківського районного суду м. Львова по справі № 3-4518/10 від 22.10.2010 року було визнано винним в порушенні Правил дорожнього руху України, що спричинило до дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_3.

Зазначена дорожнього транспортна подія була визнана страховою, про що 31.08.2010 року було складено страховий акт № 00049194 та здійснено розрахунок суми страхового відшкодування в розмірі 10355 грн. 22 коп. згідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження по листу ПрАТ СК «Уніка» № 192/08 від 02.08.2010 року. Відповідно до наказу № 00049194 від 31.08.2010 року ОСОБА_2 вирішено виплатити 8064 грн. 22 коп. шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок СПД ОСОБА_4, на підставі заяви страхувальника, та 2291 грн. 00 коп. в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу, в загальному розмірі 10355 грн.22 коп.

Платіжним доручення № 023288 від 02.09.2010 року перераховано ФОП ОСОБА_4 в якості страхового відшкодування ОСОБА_2 суму 8064 грн. 22 коп., 2291 грн. 00 коп. зараховано в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу.

Оскільки, автомобіль Mitsubishi Outlander державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 був застрахований Страховою компанією «ІНПРО»згідно поліса № ВС 0787887 від 24.10.2009 року, позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою про відшкодування розміру страхових витрат в розмірі 10459 грн. 80 коп., з яких: 9845 грн. 22 коп. розмір страхового відшкодування (10355 грн. 22 коп. за мінусом франшизи в розмірі 510 грн.) та 614 грн. 58 коп. пеня нарахована відповідачу за час прострочення на підставі п. 37. 2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». В тому ж розмірі позивачем заявлені позовні вимоги.

Відповідно до довідок з ЄДР, поданих позивачем в матеріали справи, вбачається правонаступництво відповідача Приватного акціонерного товариства «Граве Україна Страхова компанія»за Страховою компанією «Інпро»як право попередника, в тому числі і по зобовязаннях за полісом № ВС 0787887 від 24.10.2009 року страхової компанії «Інпро».

Дані обставини матеріалами справи підтверджуються, представниками сторін не спростовуються.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України зазначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання кого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, здійснення якої створює підвищену ймовірність завдання шкоди через неможливість повного контролю за нею людиною, а також діяльність по використанню, транспортуванню, збереженню предметів, речовин та інших обєктів виробничого, господарського або іншого призначення, які мають такі ж самі властивості. В даному випадку автомобіль небезпечний неможливістю його раптової зупинки. Джерело підвищеної небезпеки має місце там, де діяльність людини може заподіяти шкоду оточуючим під час його експлуатації при зведенні заподіяння шкоди вольовим зусиллям володільця джерела підвищеної небезпеки до можливого мінімуму. Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки полягає в наявності трьох підстав для відповідальності: а) наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювача шкоди; в) наявність причинного звязку між протиправною дією та шкодою. Обовязок відшкодування завданої шкоди джерелом підвищеної небезпеки покладається на його володільця.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, а саме: «До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Стаття 116 Цивільного кодексу України встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Згідно ч.1, п.1 ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як встановлено судом, розмір виплаченого відшкодування складає 9845 грн. 22 коп. (10355 грн. 22 коп. 510 грн. франшизи = 9845 грн. 22 коп.) В цій частині суд вважає вимоги позивача підставними.

Щодо нарахованої позивачем пені в розмірі 614 грн. 58 коп., суд відмовляє у її стягненні, з огляду на наступне:

Підставою нарахування пені позивач вважає порушення відповідачем п. 37. 2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страхових документів.

Оскільки, на момент розгляду справи розмір страхового відшкодування не сплачений, позивач вважає, що вступає в дію п. 37.2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Однак, стаття 546 Цивільного кодексу України у п. 1 зазначає, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням завдатком. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, у п. 3 зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Однак, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений з недодержанням письмової форми є нікчемним (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Згідно положення ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Поряд з цим, у ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено перелік документів та їх вихідні дані, які є необхідними для здійснення страховиком страхувальнику страхового відшкодування. По суті, вказана норма закону врегульовує правовідносини щодо нарахування пені між страховиком та страхувальником. Отже, право на нарахування пені виникає у особи, яка має право на отримання страхового відшкодування. Як вбачається з матеріалів справи, особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, та яка його отримала, є не позивач.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, до позивача, на підставі приписів ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування", перейшло саме право вимоги до страховика цивільної відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки. За наведеного, між сторонами не виникло договірних відносин, оскільки даний спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань відповідача перед позивачем. Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до відповідача лише у межах фактичних витрат, тобто, без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування пені. Разом з тим, чинне законодавство України не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі.

Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли щодо по регресній вимозі внаслідок делікту, нарахування пені за несвоєчасне відшкодування якої чинним законодавством не передбачено.Відтак, суд відзначає, що законодавством не передбачено право особи, яка має право регресної вимоги, на нарахування пені на суму регресної вимоги. При цьому, матеріалами справи не підтверджується укладення між позивачем та відповідачем договору відносно забезпечення виконання зобов'язання.

З огляду на викладене, із врахуванням того, що між сторонами відсутні будь-які договірні зобовязання, які могли б передбачити нарахування пені, суд відмовляє у її стягненні.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 22, 116, 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Граве Україна Страхова Компанія», м. Львів, вул. Метрологічна, 2 (код ЄДРПОУ 19243047) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», м. Київ, вул. Рейтарська, 37 (код ЄДРПОУ 20033533) грошові кошти в розмірі 9845 грн. 22 коп. страхового відшкодування, 99 грн. 37 коп. державного мита, 224 грн. 20 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні позовної вимоги про стягнення 614 грн. 58 коп. пені відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.

Суддя Матвіїв Р.І.