Рішення № 18196056, 13.09.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.09.11р.Справа № 21/231-10 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровського державного проектно-вишукувального інституту "Дніпрозалізничпроект", м. Дніпропетровськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Державне підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 354 110,87 грн. за договором оренди нерухомого майна

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Скиба Т.М.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1., довіреність № 382/НП від 07.09.10р.;

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося з позовом до Дніпропетровського державного проектно - вишукувального інституту "Дніпрозалізничпроект" про стягнення з останнього на свою користь завданих державі збитків у розмірі 117 523, 77 грн. та неустойки у розмірі 236 587, 10 грн.

Позовні вимоги мотивовані обставинами припинення з 01.03.2009р. дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-1681-ОД від 01.07.2005р., неповерненням відповідачем орендованого майна з оренди, що, на думку позивача, в силу ст. 785 ЦК України є підставою для стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення повернення майна.

Позивач зазначає, що листом від 23.03.2009р., позивач повідомив відповідача про припинення договірних відносин з оренди з 01.03.2009р.

Третя особа, відповідно до відзиву на позов № НКН-07/534 від 07.09.2010р., зазначає, що не отримала від позивача розрахунок штрафних санкцій за порушення умов договору, а отже не має можливості оцінити законність вимог позивача, крім того, за твердженнями третьої особи, орендна плата сплачується відповідачем у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує та в його задоволенні просить відмовити в повному обсязі обґрунтовуючи тим, що протягом місяця після 01.03.2010р. позивач не надсилав на адресу відповідача заяву про припинення або зміну умов договору, як того вимагає ч. 2 ст. 112 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Крім того заяву про розірвання договору відповідач отримав лише 03.04.2009р. Також відповідач посилається на те, що позивач, своєю заявою про розірвання договору фактично підтвердив його пролонгацію, оскільки, на думку відповідача, розірвати можливо лише діючий договір. Відповідач зазначає, після 01.03.2009р. та до теперішнього часу відповідач в повному обсязі та вчасно вносить на розрахунковий рахунок позивача оренду плату, за договором, а останній приймає її, чим фактично підтверджує його дію. Також, зазначив відповідач, 31.08.09р. між позивачем та відповідачем укладено новий договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3551-ОД.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.10р. провадження у справі у справі № 21/231-10 зупинено до вирішення господарським судом Дніпропетровської області господарської справи №27/205-10 за позовом Дніпропетровського державного проектно-вишукувального інституту "Дніпрозалізничпроект", м. Дніпропетровськ до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ про визнання договору оренди нерухомого майна пролонгованим.

На запит від 12.08.11р. № 21/231-10 /50855/11 суддя господарського суду Дніпропетровської області Татарчук В.О. повідомив, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.10р. по справі № 27/205-10 за позовом Дніпропетровського державного проектно-вишукувального інституту "Дніпрозалізничпроект", м. Дніпропетровськ до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ про визнання договору оренди нерухомого майна пролонгованим, в задоволенні позовних вимог Дніпропетровського державного проектно-вишукувального інституту "Дніпрозалізничпроект" відмовлено. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.01.11р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.10р. по справі № 27/205-10 залишено без змін.

Зазначене підтверджуються копією рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 27/205-10 від 30.11.10р. та копією постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.01.11р.

Ухвалою суду від 15.08.11р. провадження по даній справі поновлено з 06.09.11р. та призначено до розгляду в засіданні на 06.09.11р.

В судове засідання не зявилися позивач та третя особа, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Пояснень щодо неможливості участі в судовому процесі суду не надали.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

У судовому засіданні 06.09.11р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2005р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі - Позивач, Орендодавець) та Дніпропетровського державного проектно-вишукувального інституту „Дніпрозалізничпроект” (далі - Відповідач, Орендар) був укладений договір № 12/02-1681-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір оренди) з подальшими додатковими угодами до нього.

Відповідно до п. 1. Договору оренди, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно: вбудовані приміщення адміністративного будинку Придніпровської залізниці площею 1002, 04 кв. м, розміщене за адресою м. Дніпропетровськ, кіровський район, пр. К. Маркса, 108 на 1, 6, 7, 8, 9 поверхах та горище 9-типоверхового будинку, що знаходиться на балансі ДП „Придніпровська залізниця”.

За актом приймання-передачі від 01.07.2005р. спірне майно було передано в оренду.

Відповідно до частини 2 п.10.1. Договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, повній оплаті за Договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього Договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу пожежної інспекції та узгодження Балансоутримувача., Договір за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у Договорі.

Додатковими угодами Договору оренди від 26.04.07р., 18.07.07р., 20.07.08р. дію Договору було пролонговано до 01.06.06р., 01.04.08р., 01.03.09р. відповідно, у зв'язку з чим вищевказаними додатковими угодами до договору було внесено відповідні зміни до першого абзацу п. 10.1.

Друге речення п. 10.1 Договору оренди у додатковій угоді від. 20.07.08р. викладено в наступній редакції: „У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, повній оплаті за Договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього Договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу пожежної інспекції та узгодження Балансоутримувача за погодженням органу управління, Договір за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у Договорі.

Позивач посилається на ті обставини, що відповідно до ст. 73 Закону України "Про державний бюджет на 2009 рік" у 2009 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах, а отже, для подальшого використання державного майна відповідач мав приймати участь у конкурсі на право орендувати державне майно. Позивач зазначає, що листом за вих. № 16-03-02248 від 23.03.2009р., який вручений відповідачу особисто 30.03.09р., позивач повідомив відповідача про припинення договірних відносин з оренди з 01.03.2009р.

Оскільки позивач вважає, що Договір припинив свою дію з 01.03.2009р., а відповідач продовжив користуватися орендованим майном і не повернув його балансоутримувачу у встановлений строк за актом приймання-передачі, позивач вбачає підстави для стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення повернення цього майна, що і є причиною спору.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Правові наслідки припинення договору оренди щодо майна, яке є державною та комунальною власністю, встановлює також ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 1 ст. 27 зазначеного Закону, у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику (ч. 3 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до п. 2.5. Договору, у разі припинення Договору майно повертається орендарем балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим Договором. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, копія якого надається орендарем орендодавцю у місячний термін з дати його підписання.

Також, п. 5.6. Договору встановлює обовязок орендаря у разі припинення Договору повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи наведені вище положення законодавства, предмет спору, доводи сторін з приводу припинення чи продовження договірних відносин, визначальним при вирішені даного спору є встановлення обставин, чи припинилася дія Договору 01.05.2009р.

Згідно ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції за станом на 01.05.2009р. термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Листом від 23.03.09р. № 16-04-02248 позивач повідомив відповідача про припинення дії спірного договору з 01.03.2009р. та про необхідність повернення відповідачем орендованого майна в тижневий термін балансоутримувачу. В разі наміру продовжити орендні відносини позивач запропонував відповідачу надати до регіонального відділення ФДМ України документи на укладення договору оренди з дотриманням вимог ст. 73 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” (а.с.23).

Судом відхиляються доводи відповідача щодо не одержання ним листа позивача про припинення дії договору, оскільки направлення відповідачу за його місцезнаходженням зазначеного листа підтверджується відповідним реєстром поштових відправлень який свідчить про те, що лист був отриманий представником відповідача ОСОБА_2, 30.03.09р. особисто під розпис, про свідчить копія реєстру (а.с.24).

Твердження відповідача про те, що його працівник ОСОБА_2 не був наділений інститутом відповідними повноваженнями на отримання будь-яких документів та про те, що в день отримання ним вищевказаного листа взагалі не був при виконанні своїх трудових обов'язків не приймаються судом оскільки не є доказом неотримання відповідачем цього листа.

Отже, враховуючи приписи п. 10.1. Договору, ст.ст. 17, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України договір припинив свою дію 01.03.2009р., тому відповідні заперечення відповідача щодо продовження використання ним орендованого майна та сплату за нього орендної плати та відповідно продовження дії договору, суд вважає безпідставними.

В ході судового розгляду справи встановлено, що орендар після припинення договору, орендоване приміщення по акту приймання передачі не повернув та продовжував його використовувати за призначенням до 31.08.2009р., що підтверджується актом приймання передачі орендованого нежитлового приміщення по договору № 12/02-3551-ОД від 31.08.09р. (а.с.82-90).

У відповідності до п. 2.5 договору оренди, у разі припинення цього договору майно повертається балансоутримувачу аналогічно порядку встановленому при передачі майна орендарю. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі, копія якого надається орендарем орендодавцю в місячний термін з дати його підписання.

Обовязок по складання акта приймання-передачі покладається на орендаря (п. 2.6. договору оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, щозвичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України та п.7 ст.193 ГК України).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого зобовязання з повернення орендованого майна після припинення дії договору.

В силу п. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

Позивачем предявлено позовні вимоги до відповідача про відшкодування збитків у вигляді недоотриманої плати до державного бюджету (упущеної вигоди), розмір яких становить 117523,77грн. та неустойки в розмірі 236587, 10 грн. за період користування приміщенням без договору оренди.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Отже підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння збитків є правопорушення, яке включає у якості складових елементів: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний звязок між ними, а також вину особи, що заподіяла збитки.

Терміном “збитки” позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний звязок - це відповідний обєктивно існуючий звязок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище - наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за період з 01.05.2009р. по 22.06.2010р. сплачувалася орендна плата у розмірі, передбаченому договором та на час розгляду справи за спірний період сплачена в повному обсязі (що підтверджується матеріалами справи (а.с.55-64) і не заперечується ні Позивачем, ні Балансоутримувачем) так і тим, що Позивач протягом 5 місяців не проводив жодних дій щодо виселення Відповідача зі спірного приміщення, впродовж спірного періоду між Позивачем і Відповідачем проводилося листування щодо укладення нового договору оренди у відповідності до Закону України (а.с.78-81) і в результаті цих дій 31.08.09р. між сторонами по справі був укладений новий договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3551-ОД, згідно якого Відповідач прийняв у строкове платне користування майно, яке було предметом Договору оренди від 01.07.05р. № 12/02-1681-ОД (а.с.82-90

За таких обставин, позивач не мав можливості та не намагався передати в оренду спірне приміщення іншому орендодавцю (доказів не надано) та не мав підстав для одержання орендної плати від іншої особи за спірне приміщення. Відсутні були у позивача і правові підстави для одержання від відповідача орендної плати після припинення дії договору оренди.

Таким чином матеріалами справи не підтверджується заподіяння відповідачем збитків у вигляді недоотриманої плати до державного бюджету, тому підстави для нарахування відповідачу збитків у розмірі 118293, 55 грн. та їх стягнення з відповідача у розмірі 117523, 77грн., які становлять залишок не сплаченої суми орендної плати за період з березня по 30 серпня 2009р. включно, на час предявлення позову, у позивача відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Так позивачем предявлені вимоги про стягнення з відповідача неустойки за користування річчю за час прострочення, тобто за період 01.03.2009р. 30.08.2009р., виходячи з розміру орендної плати, що підлягає сплаті до держбюджету, передбаченому договором у сумі 236587, 10 грн.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач повідомлений про припинення терміну дії спірного договору лише 30.03.09р. (а.с.23-24).

Договором оренди № 12/02-1681-ОД від 01.07.05р. строк для повернення майна зі строкового платного володіння не встановлений.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо ж строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

В абзаці 6 листа Позивача від 23.03.09р. № 16-03-02248 (а.с.23) вказано, що відповідач повинен у тижневий термін повернути балансоутримувачу орендоване майно по акту приймання-передачі та один примірник такого акту надати до регіонального відділення.

Таким чином, з врахуванням дати отримання відповідачем вимоги про звільнення орендованого приміщення 30.03.2009р., граничною датою виконання вважається 06.04.09р., а першим днем прострочення, відповідно, є 07.04.09р., отже неустойка має нараховувались з квітня 2009р.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги суми виставлених балансоутримувачем та сплачених відповідачем рахунків по оплаті орендної плати (а.с.53-90)., розмір несплаченої неустойки за період з квітня 2009р. по 30 серпня 2009р. повинен становити 197556, 46 грн.

Оскільки відповідачем було сплачено 117523, 77 грн., суд зараховує цю суму, як часткову оплату зазначеної неустойки в розмірі 50%, яка перераховувалася як орендна плата за період після припинення дії договору без відповідних правових підстав.

Таким чином, розмір несплаченої неустойки на час розгляду справи становить 80032, 69 грн. (доказів сплати не надано).

Заперечення Відповідача щодо позову не можуть прийняті судом до уваги, оскільки вказані ним обставини не спростовують той факт, що Відповідач використовував нерухоме майно за відсутності договірних відносин, про що свідчить факт укладення нового Договору оренди.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи те, що Відповідач належно сплачував плату за користування нерухомим майном навіть після закінчення Договору, внаслідок чого Позивач не поніс жодних збитків, крім того, відповідач своєчасно звернувся до позивача із заявою про укладення нового договору оренди та здав пакет документів для укладення нового договору оренди ще 16.02.09р. суд вважає, що належна до сплати неустойка в розмірі 80032, 69 грн. надмірно велика і на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку, що розмір належної до стягнення з Відповідача на користь Позивача неустойки необхідно зменшити до 30% від її розміру, тобто до суми 24009, 81 грн.

В іншій частині позову слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача неустойку у сумі 24009, 81 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплати держмита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу віднести на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дніпропетровського державного проектно-вишукувального інституту "Дніпрозалізничпроект" (49600, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, буд. 108; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01097415) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 58; ідентифікаційних код ЄДРПОУ 13467337) неустойку у сумі 24 009,81 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ять грн. 81 коп.), про що видати наказ.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Дніпропетровського державного проектно-вишукувального інституту "Дніпрозалізничпроект" (49600, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, буд. 108; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01097415) в доход Державного бюджету України в особі Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, рахунок 31118095700005 в ГУДКУ В Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 24246786, МФО 805012) державного мита у сумі 240,10 грн. (двісті сорок грн. 10 коп.), про що видати наказ.

Стягнути з Дніпропетровського державного проектно-вишукувального інституту "Дніпрозалізничпроект" (49600, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, буд. 108; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01097415) в доход Державного бюджету України в особі Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, рахунок 31217264700005 в ГУДКУ в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 24246786, КБКД 22050003, МФО 805012) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 16,00 грн. (шістнадцять грн. 00коп.), про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 12.09.2011р.