Рішення № 18195404, 08.09.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

08 вересня 2011 р. Справа 7/125/2011/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енком Трейд Груп", м. Київ

до: Відділу освіти Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області

про стягнення 161 098,02 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.

Представники :

позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт, довіреність б/н від 09.08.2011 року, паспорт серія НОМЕР_1 виданий 25.08.1995 року.

відповідача: ОСОБА_2 - методист районного методичного кабінету відділу освіти, довіреність № 774/01-13 від 01.08.2011 року, паспорт серія НОМЕР_2 виданий 27.11.1995 року.

ОСОБА_3 - економіст, доручення № 909/01-13 від 07.09.2011 року, паспорт серія НОМЕР_3 виданий 20.01.1999 року.

Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області: ОСОБА_4 - головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність № 15-40/59 від 04.01.2011 року, посвідчення НОМЕР_4 від 24.10.2008 року.

ВСТАНОВИВ :

15.07.2011 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енком Трейд Груп", м. Київ до Відділу освіти Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області про стягнення 161 098,02 грн..

Ухвалою від 20.07.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/125/2011/5003 та призначено до розгляду на 02.08.2011 року.

29.07.2011 року до господарського суду Вінницької області від представника відповідача через надійшов відзив на позовну заяву в якому останній проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні даного позову з підстав наведених у відзиві.

Ухвалою суду від 02.08.2011 року в зв'язку з залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області та необхідністю витребування нових доказів розгляд справи відкладено до 08.09.2011 року.

В судовому засіданні 08.09.2011 року представником позивача подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення 3 691,57 грн. пені, 714,50 грн. 3% річних та 2 010,85 грн. інфляційних втрат.

Розглянувши заяву про відмову від позовних вимог суд приймає їх до розгляду, як таку, що не суперечить ст.22 ГПК України.

За відсутності поданого представниками сторін та третьої особи відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

17.03.2011 року між Відділом освіти Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області (Замовник) та ТОВ "Енком трейд Груп" (Виконавець) укладено договір № 285-08 АЕ ПД на розробку проектно-кошторисної документації.

Відповідно до п.1.1 Договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується розробити проектно-кошторисну документацію "Капітальний ремонт (санація) будівель Озаринецької середньої загальноосвітньої школи І-ПІ ступенів".

Виконання робіт здійснюється на підставі завдання на проектування (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною даного Договору, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки (п.1.2 Договору).

Виконання робіт за Договором проводиться згідно з Календарним планом робіт (Додаток № 2), який є невід'ємною частиною даного Договору (п.1.3 Договору).

В п.1.4 Договору сторони погодили, що у разі дострокового виконання Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно п. 1.6 Договору розробником проектної документації є ТОВ "Дослідний інститут енергетичних проектів та реконструкцій" (м. Київ) (ліцензія серія АВ № 459669 на ведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, свідоцтво на право ведення енергетичного аудиту №14 від 03.04.2009 р.), який є структурним підрозділом ТОВ "ЕНКОМ ГРУП".

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість робіт за договором згідно протоколу погодження ціни (Додаток № 4), який є невід'ємною частиною даного договору, складає: 154 681,10 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 25 780,18 грн..

Оплата за виконання робіт за цим Договором здійснюється за безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок Підрядника у 5-й термін з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (п. 2.3 Договору).

Перед виконанням робіт Замовник зобов'язується здійснити авансовий платіж у розмірі 20% від загальної вартості в сумі 26 944,50 грн., в тому числі ПДВ - 4 490,75 грн. (п. 2.4 Договору).

Замовник проводить розрахунки з Підрядником згідно з графіком оплати робіт (Додаток № 5) та календарним планом виконання робіт (Додаток №2), але не пізніше 11.04.2011 року (п.2.5 Договору).

Після завершення робіт Підрядник надає Замовнику документацію, згідно завдання на проектування, а також Акт здачі-приймання виконаних робіт (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору Замовник протягом 3-х робочих днів з дня одержання акта здачі-приймання виконаних робіт та звітної документації зобов'язаний підписати і направити Підряднику цей акт або надати обґрунтовану відмову від прийняття робіт.

Якщо у встановлений термін Підрядник не отримує підписаний акт виконаних робіт або мотивовану відмову (п.4.2, п.4.3 цього Договору), робота вважається прийнятою з додержанням усіх умов договору. Акт без підпису Замовника може бути пред'явленим до виконання при наявності запису: "Зауваження від Замовника в установлений термін не надійшли" (п.4.4 Договору).

В разі дострокового виконання робіт Замовник достроково приймає та оплачує роботи за договірною ціною (п.4.6 Договору).

В п.5.1.3 Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний в обумовлений даним договором строк здійснити оплату виконаних робіт, а в п.5.1.4 Договору вказано, що Замовник зобов'язується здійснити приймання виконаних робіт в порядку та на умовах, визначених даним Договором.

До вказаного Договору сторонами було підписано ряд додатків, в тому рахунку додаток № 1 "Завдання на проектування", додаток № 2 "Календарний план робіт", додаток № 3 "Кошторис", додаток № 4 "Протокол погодження договірної ціни", додаток № 5 "Графік оплати робіт" (а.с.18-25, т.1).

Відповідно до Календарного плану (Додаток № 2), позивач повинен був розробити робочий проект 19.04.2011 року, провести комплектацію і випуск робочого проекту 21.04.2011 року, передати робочий проект відповідачу 22.04.2011 року.

За твердженням позивача роботи по даному договору ним було виконано раніше ніж це встановлено Календарним планом та надіслано відповідачу 14.04.2011 року, що підтверджується відміткою відділення зв'язку на описі вкладенні, що наявний в матеріалах справи (а.с.26, т.1).

Із вказаного опису-вкладення вбачається, що відповідачу, крім іншого, були направлені:

- енергоаудит Озаринці в 2-х екземплярах на 24-х аркушах;

- робочий проект Озаринці в 4-х екземплярах на 29-и аркушах;

- кошторисний розрахунок Озаринці в 4-х екземплярах на 39-и аркушах;

- накладна Озаринці 2-а екземпляри на 1-у аркуші;

- акт здачі-прийняття виконаних робіт в 3-х екземплярах на 1-у аркуші;

- рахунок-фактура 1-н екземпляр на 1-у аркуші.

Факт отримання відповідачем зазначених документів підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.27, т.1).

05.05.2011 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 01/0511 з вимогою погашення заборгованості, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком № 8354 (а.с.31, т.1).

За твердженням позивача відповіді на претензію від 05.05.2011 року відповідачем надано не було, заборгованість за виконані роботи не погашено.

Непроведення відповідачем розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З підписанням 17.03.2011 року між сторонами договору між ними виникли правовідносини регулювання яких здійснюється § 4 (Підряд на проектні та пошукові роботи) Глави 61 ЦК України (Підряд) (ст.ст.887-891 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Згідно ст.890 ЦК України підрядник зобов'язаний:

1) виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором;

2) погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

3) передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт;

4) не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію іншим особам;

5) гарантувати замовникові відсутність у інших осіб права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за договором проектно-кошторисної документації.

Статтею 891 ЦК України підрядник відповідає за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об'єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і результатів пошукових робіт. У разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах підрядник на вимогу замовника зобов'язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію або здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказувалось вище, позивачем заявлено відповідачу претензію з вимогою погасити заборгованість, яка залишилась без належного реагування.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 154 681,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову в частині вимог про стягнення з відповідача 3 691,57 грн. пені, 714,50 грн. 3% річних та 2 010,85 грн. інфляційних втрат дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 3 691,57 грн. пені, 714,50 грн. 3% річних та 2 010,85 грн. інфляційних втрат приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу розяснені процесуальні наслідки його дій.

Приймаючи заяву про відмову від позову в частині відмови від позовних вимог до відповідача суд враховує те, що вона підписана представником позивача ОСОБА_1 у якого наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреності від 09.08.2011 року.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині позовних вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат в зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Заперечення відповідача проти позову наведені у його відзиві оцінюються судом критично, оскільки не спростовують правомірності та підставності заявленого позову.

Зокрема відповідач у відзиві посилається на те, що своїм листом від 11.04.2011 року він повідомив позивача про фактичне розірвання договору з урахуванням приписів ст.651 ЦК України. Також відповідач вказує, що виконані роботи не є актуальними для нього, а також на те, що позивач безпідставно достроково порушив строк встановлений ст.7 ГПК України відносно направлення позовної заяви до суду тощо.

Наведені твердження відповідача є надуманими позаяк ґрунтуються на невірному тлумаченні норм матеріального та процесуального законодавства.

Так, згідно ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається, в п.7.8 Договору сторони зазначили, що даний Договір може бути достроково розірваний тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється підписанням сторонами додаткової угоди до даного Договору.

Наведені вище приписи ст.651 ЦК України та зміст Договору свідчить про необґрунтованість посилання відповідача про розірвання Договору від 17.03.2011 року.

При цьому суд зауважує, що з моменту отримання попередження № 3 від 06.04.2011 року від УДК у Могилів-Подільському районі та м.Могилів-Подільському ГУДКУ у Вінницькій області відповідач мав достатньо часу для внесення змін до договору чи його розірвання з врахуванням приписів ст.651 ЦК України та дотриманням процедури розірвання договору встановленої ст.188 ГК України. Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем на надано суду доказів надіслання відповідачу листа від 11.04.2011 року № 386.

Також суд зазначає наступне.

Пунктом 4 статті 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як вказувалось вище в п.4.2 Договору "Замовник" протягом 3 (трьох) робочих днів з дня одержання акту здачі-приймання виконаних робіт та звітної документації зобовязаний підписати і направити виконавцю цей акт або надати обґрунтовану відмову від прийняття робіт.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що у випадку ненадання "Замовником" виконавцю у термін, зазначений у пункті 4.2 Договору, обґрунтованої відмови від приймання робіт, останні вважаються прийнятими та підлягають оплаті у встановлений договором термін.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач прийняв роботи виконані позивачем, а тому у нього виникло зобов'язання по оплаті виконаних робіт..

Посилання відповідача на те, що позивач без дотримання місячного строку встановленого ст.7 ГПК України для відповіді на претензію одразу звернувся з позовом до господарського суду Вінницької області також не є обґрунтованим враховуючи наступне.

У п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 року № 9 зазначається: з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку. Статтею 55 Конституції кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. З урахуванням викладеного положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Посилання відповідача на те, що у нього відсутнє бюджетне фінансування на проведення оплати виконаних позивачем робіт, на думку суду не можу слугувати підставою для відмови в позові виходячи з наступного.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому відсутність бюджетного фінансування не є підставою для припинення зобовязань, які передбачені главою 50 Цивільного кодексу України, а може мати значення тільки щодо можливості чи неможливості виконання рішення суду.

Пунктом 10 статті 2 Бюджетного кодексу України визначено поняття бюджетного процесу, як регламентованої бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст.42 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Статтею 43 Бюджетного кодексу України передбачено здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету; розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобовязань та проведенні платежів; бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку про те, що відсутність коштів не свідчить про ненастання обовязку виконання зобовязання.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за виконані роботи підтверджується матеріалами справи, відповідачем в порядку ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу не тільки не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині в повному обсязі.

При цьому слід вказати, що в листі від 05.10.2004 року № 07-06/2014-8670 "Про запровадження Порядку обліку зобовязань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України" Державне казначейство України звернуло увагу на те, що погашення небюджетних фінансових зобовязань не проводиться, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством, зокрема, списання кредиторської заборгованості за рішенням судів.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого у випадках відмови позивача від заявленого позову до прийняття рішення зі справи або задоволення відповідачем позовних вимог після подання позову внесене з цієї справи державне мито не повертається.

08.09.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.2 ст. 49, ст.ст. 75, 78, п. 4 ч. 1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області, пров. Коцюбинського, 19, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 02141396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енком Трейд Груп", вул. Олеся Гончара, 4, м. Київ, 01025 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 35033600) - 154 681 грн. 10 коп. боргу, 1 546 грн. 81 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 226 грн. 60 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 3 691 грн. 57 коп. пені, 714 грн. 50 коп. 3% річних, 2 010 грн. 85 коп. інфляційних втрат, провадження у справі в цій частині припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 16 вересня 2011 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.