Рішення № 18195320, 06.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

06.09.2011Справа №5002-26/2940-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд» (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2; 98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. М. Єременко, 24), до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1),

про стягнення 2382,75грн..

Суддя Медведчук О.Л.

Представники:

від позивача ОСОБА_2., представник, дов. від 31.07.2011 року,

від відповідача не зявився.

Суть спору: позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд» звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1702,68грн. основного боргу, пеню у розмірі 235,99грн., штраф у розмірі 119,18грн., 20% річних у розмірі 307,88грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 17,02грн., а всього 2382,75грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані належним чином зобовязання за договором поставки, а саме, щодо повної оплати товару, що є порушенням положень ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. Крім того, у звязку із невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивачем відповідно до умов договору нарахована пеня, штраф, 20% річних, а також інфляційне збільшення суми боргу.

Відповідач у судове засідання не зявився, вимоги щодо надання письмового відзиву на позов із документальним обґрунтуванням не виконав. Кореспонденція направлялась судом за адресою вказаною у позові.

Враховуючи той факт, що відповідачем порушено приписи ст. 22 Господарського процесуального кодексу України щодо добросовісного виконання своїх прав та обовязків, суд вважає за можливе розгляд справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

20.05.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд» - Постачальником та ПП ОСОБА_1. покупцем, укладений договір поставки №643.

Відповідно до п.1.1. даного договору, Постачальник зобовязується передати у власність Покупця алкогольні напої, надалі Товар, а Покупець зобовязується прийняти і оплатити Товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

Згідно з п. 4.1. договору, кількість, асортимент товару визначається Покупцем у замовленні та зазначається Постачальником у видатковій накладній на товар.

Пунктами 3.2.-3.3 договору передбачено, що Постачання товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника, на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2000 р.). Сторони можуть визначити інші умови постачання Товару, при узгодженні замовлення на товар.

Постачальник поставляє товар Покупцю на підставі його замовлення. Покупець має право здійснити замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового звязку.

Відповідно до п. 6.1., розрахунки за товар здійснюються Покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або в іншому узгодженими Сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю Сторін шляхом попередньої оплати.

За видатковими накладними від 13.07.2010 року №10 на суму 917,88грн. та від 20.07.2010 року №13 на суму 784,80грн..

Отже, позивач повністю виконав взяті на себе обовязку щодо поставки товару відповідачу на загальну суму 1702,68грн..

Однак, відповідач не сплатив вартістю поставленого йому товару.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 вказаного кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На день розгляду справи, відповідач не представив доказів погашення утвореної за ним заборгованості, у звязку з чим суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення цієї суми як заборгованість за поставлений товар.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобовязання, а також штраф в розмірі 7% від суми боргу, що передбачено п. 7.1. договору поставки. Так, згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, позивач, при розрахунку нарахування пені не дотримався вимог ч. 6 ст. 232 та нарахував пеню у період, що перебільшує встановлений вказаною статтею, у звязку з чим сума пені підлягає перерахуванню.

Враховуючи умови п. 6.1. договору поставки від 20.05.2010 року, відповідач зобовязаний був оплатити вартість отриманого товару до 03.08.2010року.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

З вищенаведеного вбачається, що початком нарахування позивачем штрафних санкцій, а саме пені, слід вважати 04.08.2010року. Приймаючи до уваги шестимісячний строк, визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені припиняється 04.02.2011року.

Таким чином, нарахування пені слід було здійснювати за період з 04.08.2010року по 04.02.2011року, а не з 04.08.2010року по 29.07.2011року, як зазначив позивач.

Здійснивши перерахунок пені за період з 04.08.2010року по 04.02.2011року на суму заборгованості 1702,68грн., суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 133,54грн..

При цьому, з урахуванням зміни облікових ставок НБУ, суд виходить з розрахунку пені за період з 04.08.2010року по 09.08.2010року та з 10.08.2010 року по 04.02.2011 року на суму заборгованості 1702,68грн. враховуючи встановлену п. 7.1. договору поставки ставку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочення, а саме:

Загальна кількість днів прострочення виконання грошового зобовязання 184днів;

Отже: за період з 04.08.2010року по 09.08.2010року (1702,68грн. х 17%) : 365) х 6 = 4,75грн. пені.

За період з 10.08.2010 року по 04.02.2011 року (1702,68грн. х 15,5%) : 365) х 178 = 128,70грн. пені.

З наведеного випливає, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 133,45грн..

Враховуючи вищевказане, у задоволенні вимог про стягнення решти 102,54грн. пені, суд вважає за необхідне відмовити.

Слід зазначити, що пунктом 7.1. договору поставки також передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника товару, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 7% від суми боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Суд погоджується з представленим позивачем розрахунком суми штрафу у розмірі 119,18грн..

Ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, згідно п. 9.2. спірного договору, у випадку порушення Покупцем строків оплати отриманого від Постачальника продукції, Покупець зобовязаний сплатити Постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Оскільки ФОП ОСОБА_1. не виконала зобовязання щодо своєчасного розрахунку передбаченого умовами договору поставки, вимоги про стягнення індексу інфляції у розмірі 17,02грн. та 20% річних у сумі 307,88грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи що спір виник в наслідок неправильних дій відповідача, що виразилось в порушенні ним взятих на себе зобовязань за укладеним договором, витрати по спліті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню саме на нього відповідно до ст. 49 ГПК України.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 06 вересня 2011 року. З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер №НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд» (юридична адреса: 84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2; фактична адреса: 98100, України, АР Крим, м. Феодосія, вул. М. Єременко, 24, р/р26007000001850 в АКБ «УкрСоцБанк», м. Київ, МФО 300023, ЄДРПОУ 36899012) основний борг у сумі 1702,68грн., пеню у розмірі 133,45грн., штраф у розмірі 119,18грн., 20% річних у розмірі 307,88грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 17,02грн., 102грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, що всього складає 2618,21грн..

3.В частині стягнення 102,54грн. пені, відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 07.09.2011 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМедведчук О.Л.