Рішення № 18195189, 23.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

23.08.2011Справа №5002-28/2639-2011 За позовом Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт» (98312, м. Керч, вул. Кірова, 28).

До відповідача Риболовецького колгоспу «Імені Першого Травня» (98307, м. Керч, територія Жуковка).

Про стягнення 10603, 56 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача ОСОБА_1 спец. - ю/к. 1 кат., довіреність № 41 від 20.01.2011 р.

Від відповідача не зявився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Державне підприємство «Керченський морський торговельний порт» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Риболовецького колгоспу «Імені Першого Травня» про стягнення 10603, 56 грн., з яких 9173,38 грн. сума основного боргу, 682,34 грн. пеня, 164,36 грн. сума 3% річних, 583,48 грн. сума збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав належним чином договірні зобовязання щодо оплати отриманих послуг, що передбачено договором № 145/ПФ/04 від 25.11.2004р., у звязку з чим за останнім склалася заборгованість у розмірі 9173,38 грн.

25 липня 2011р. від ДП «Керченський морський торговельний порт» надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач зменшив суму пені, яку нарахував у розмірі 678,57 грн., та просить стягнути з відповідача суму у розмірі 10599,79 грн.

Представник відповідача у засідання суду тричі не зявився, відзив на позов не надав, про час розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2004 року між Державним підприємством «Керченський морський торговельний порт» (виконавець) та Риболовецьким колгоспом «Імені Першого Травня» (замовник) укладено договір № 145/ПФ/04 (а. с. 7-8).

Судом встановлено, що за правовою природою зазначений договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Розділом 1 договору визначено предмет договору, а саме: забезпечення замовника послугами портового флоту виконавця.

Відповідно до п. 2.1 договору, замовник зобовязаний: направити виконавцю заявку у письмовому вигляді на послуги портового флоту не пізніше, ніж за одну добу до безпосереднього виконання послуг; провести оплату за отримані послуги виконавця у відповідності з п. 3.1 даного договору.

27 жовтня 2010р. позивачу надійшли заявки від відповідача з проханням зняти льяльні та фекальні води з суден «СЧС-1006», «СЧС «Норд» та «СЧС «Маяк» (а. с. 19-21).

Відповідно до п. 2.2 виконавець зобовязаний при наявності вільних ресурсів, необхідними засобами, враховуючи обмеження погодними умовами, організувати послуги, які надає виконавець, та обслуговування замовника у вигляді, зокрема, збірника льяльних та фекальних вод (п. 2.2.1 договору).

Виконавець зобовязаний при наданні вищезазначених послуг надавати підтверджуючі документи у формі виписок з судових журналів, актів на здачу-приймання забруднених речовин на судно-збірник з судна, яке працювало, з зазначенням виду послуг та затраченого фактично часу з врахуванням переходу з базового місця стоянки виконавця до місця надання послуг та поверненням до місця стоянки (п. 2.2.2 договору).

Факт надання послуг підтверджується шляхом підпису розписок №№ 302, 303, 304 про прийняття суднових відходів у порту представниками відповідача (а. с. 16-18).

Відповідно до п. 2.2.3 договору, виконавець виставляє рахунки замовнику в національній валюті України як резиденту України у відповідності з діючими тарифами на момент надання послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1544 від 12.10.2000р. та Наказом Міністерства транспорту України № 711 від 15.12.2000р., а також місцевими тарифами, які затверджені наказом начальника порту (додаток № 1).

Як вбачається з матеріалів справи, 28 травня 2010р. наказом № 345 (а. с. 22-23) затверджено вільні тарифи на послуги, які надаються Державним підприємством «Керченський морський торговельний порт».

29 жовтня 2010р. позивач виставив відповідачу рахунок на оплату наданих послуг № 1824, відповідно до якого вартість послуг склала 9173,38 грн. (а. с. 14). Зазначений рахунок відповідач отримав 11 листопада 2010р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 15).

Розділом 3 договору визначено, що замовник здійснює оплату заявлених послуг виконавця відповідно до виставленого рахунку на розрахунковий рахунок виконавця, по фактично витраченому часу та обємам на надані послуги. Виконавець виставляє рахунок за надані послуги. За несвоєчасну оплату рахунку (більш 7-ми банківських днів), замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочки (п. 3.3 договору).

Відповідач не сплатив рахунок за отримані послуги, у звязку з чим 06 грудня 2010р. позивач направив відповідачу претензію про оплату суми у розмірі 9173,38 грн. (а. с. 11).

Судом встановлено, що сторонами підписано та скріплено відповідними печатками акт звірки взаєморозрахунків за перше півріччя 2011р. (а. с. 61), відповідно до якого заборгованість відповідача складає 9173,38 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

З огляду на наведені норми Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9173,38 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 678,57 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.3 договору № 145/ПФ/04 передбачено, що за несвоєчасну оплату рахунку (більш 7-ми банківських днів), замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочки.

Перевіривши уточнений розрахунок суми позову позивача у частині нарахування пені (а. с. 51), суд знаходить його вірним, у звязку з чим, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 678,57 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 164,36 грн. та збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 583,48 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача по оплаті за отримані послуги, суд визнає вимоги позивача щодо нарахування 3% річних та збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції обґрунтованими.

За таких обставин матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 583,48 грн. та 3% річних у розмірі 164,36 грн.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів відсутності з його боку заборгованості та контррозрахунок суми позову, у звязку з чим зменшені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсягу.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 23.08.2011р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 29.08.2011р.

Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Риболовецького колгоспу «Імені Першого Травня» (98307, м. Керч, територія Жуковка, код ЄДРПО України 03889066) на користь Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт» (98312, м. Керч, вул. Кірова, 28, код ЄДРПО України 01125554) суму основного боргу у розмірі 9173,38 грн., пеню у розмірі 678,57 грн., суму 3% річних у розмірі 164,36 грн., суму збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 583,48 грн., державне мито у розмірі 105,99 грн. та 235,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.