Постанова № 18195059, 06.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2011 р. Справа № 5005/3435/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого

Н. Волковицької

Л. Рогач

за участю представників:

прокурораХодаківський М.П. прокурор відділу Генеральної прокуратури України

позивачане зявилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

відповідачаОСОБА_1 довіреність від 11.02.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Новомиколаївський кар'єр" на постановувід 20.06.2011 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 5005/3435/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовомПрокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської районної державної адміністрації доТовариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Новомиколаївський кар'єр"

провнесення змін до договору оренди земельної ділянки

Ухвалою від 12.08.2011 р. колегію суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий Дроботова Т.Б., судді Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф., касаційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 06.09.2011 р.

У зв'язку з виходом з відпустки суддів Волковицької Н.О. та Рогач Л.І., у судовому засіданні 06.09.2011 р. справа розглядалась по суті колегією суддів Вищого господарського суду України, яка працює у постійному складі: головуючий Дроботова Т.Б., судді Волковицька Н.О., Рогач Л.І., утвореному розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 05.09.2011 р., про що присутніх у судовому засіданні було повідомлено. Відводів складу суду не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Дніпропетровського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Об'єднання Новомиколаївський кар'єр" (з урахуванням заяви прокурора № 1436 від 13.04.2011 р. а.с. 27-28) про зміну пункту 9 договору оренди земельної ділянки від 16.06.2008 року, укладеного між Дніпропетровською районною державною адміністрацією та ТОВ "Об'єднання Новомиколаївський кар'єр", зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 17.03.2009 року за № 040912000533, виклавши його в такій редакції:

"пункт 9. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України - не менше трикратного розміру земельного податку, що встановлено п.п. 5.1. ст. 288 Податкового кодексу України та не більше 12 відсотків нормативної грошової оцінки, відповідно до п.п. 5.2 ст. 288 Податкового кодексу України".

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, статтю 288 Податкового кодексу України, статтю 188 Господарського кодексу України, статтю 21 Закону України "Про оренду землі", а також умови договору оренди землі від 16.06.2008 р., укладеного між сторонами, обґрунтовані необхідністю внесення змін до договору оренди землі, з урахуванням змін законодавства.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Об'єднання Новомиколаївський кар'єр" просило відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що орендна плата, згідно закону, є істотною умовою договору оренди землі і повинна бути виражена орендодавцем у гривнях, проте, в даному випадку звертаючись з вимогою про внесення змін до пункту 9 договору оренди землі від 16.06.2008 р., укладеного між сторонами, позивачем вказаний спосіб розрахунку орендної плати, але не визначений її розмір, у зв'язку з чим орендарю відповідачу є незрозумілим у якому розмірі він повинен сплачувати орендну плату.

Крім того, відповідач вказував на порушення позивачем порядку внесення змін до договору, визначеного чинним законодавством, оскільки відповідачу не було надано ані пропозиції про внесення будь яких змін до договору, ані додаткової угоди на підписання.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2011 р. (суддя Петренко І.В.) позовні вимоги задоволені повністю, змінено пункт 9 договору оренди земельної ділянки від 16.06.2008 року, укладеного між Дніпропетровською районною державною адміністрацією та ТОВ "Об'єднання Новомиколаївський кар'єр", зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 17.03.2009 року за №040912000533, викладено його в такій редакції: п. 9. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України - не менше трикратного розміру земельного податку, що встановлено п.п. 5.1. ст. 288 Податкового кодексу України та не більше 12 відсотків нормативної грошової оцінки, відповідно до п.п. 5.2 ст. 288 Податкового кодексу України.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог та відповідність їх вимогам чинного законодавства.

За апеляційною скаргою ТОВ "Об'єднання Новомиколаївський кар'єр" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Стрелець Т.Г., Головко В.Г., Логвиненко А.О.) переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2011 р. в апеляційному порядку, постановою від 20.06.2011 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "Об'єднання Новомиколаївський кар'єр" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зокрема, залишенням судами поза увагою визначення прокурором та позивачем самого розміру орендної плати, а також порушення позивачем порядку внесення змін до договору оренди землі, визначеного законом.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 16.06.2008р. між Дніпропетровською районною державною адміністрацією та ТОВ "Обєднання Новомиколаївський карєр" було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 26,6667 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Новомиколаївської сільської ради Дніпропетровського району строком на 49 років.

Пунктами 9, 10 та 11 договору встановлено, що орендна плата в рік становить 5% від грошової вартості земельної ділянки, а саме 6933,34 грн. та вноситься орендарем у грошовій формі за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, у сумі, що складає 577,78 грн. щомісяця. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Згідно пункту 12 договору, розмір орендної плати переглядається щорічно у січні, а також у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309-VI від 03.06.08 внесені зміни до частин 4, 5 статті 21 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

- для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим законом.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині. Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування 04.06.08.

У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.11 Закон України "Про плату за землю" втратив чинність, а питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється виключно цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської районної державної адміністрації (з урахуванням заяви прокурора № 1436 від 13.04.2011 р. а.с. 27-28) про зміну пункту 9 договору оренди земельної ділянки від 16.06.2008 року, укладеного між Дніпропетровською районною державною адміністрацією та ТОВ "Об'єднання Новомиколаївський кар'єр", зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 17.03.2009 року за № 040912000533, виклавши його в такій редакції:

"пункт 9. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України - не менше трикратного розміру земельного податку, що встановлено п.п. 5.1. ст. 288 Податкового кодексу України та не більше 12 відсотків нормативної грошової оцінки, відповідно до п.п. 5.2 ст. 288 Податкового кодексу України".

Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Оскільки відповідно до частини першої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею ГК України.

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що встановивши наявність підстав для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність розміру, встановленому законом як на момент виникнення спору між сторонами, так і на момент його вирішення судами, позивач вправі був вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача і відповідача.

Разом з цим, дійшовши висновку про необхідність захисту прав позивача, суди першої та апеляційної інстанції при прийнятті судових рішень у справі залишили поза увагою положення частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору.

Згідно частини 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Проте, судовими рішеннями в даній справі передбачено внесення змін до спірного договору, з урахуванням яких розмір орендної плати, форма її платежу тощо залишаться поза регулюванням договору, оскільки новою редакцією пункту 9 договору ці умови не визначені.

Крім того, судами поза увагою було залишено й доводи відповідача щодо порушення позивачем порядку внесення змін до договору, визначеного чинним законодавством, та не з'ясовано питання щодо надання орендодавцем пропозиції орендарю про внесення змін до договору оренди землі, надання додаткової угоди на підписання орендарю та його відмова від внесення відповідних змін до договору оренди землі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Разом з цим судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника, викладені ним у касаційній скарзі, щодо залишення судами поза увагою зміну прокурором предмету позову, оскільки як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, в прохальній частині заяви прокурора № 1436 від 13.04.2011 р., прокурор позовну вимогу до відповідача не змінював, а лише виклав її в іншій редакції ніж в позовній заяві, тобто уточнив.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 р. у справі № 5005/3435/2011 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2011 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач