Постанова № 18194748, 13.09.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2011 р.Справа № 27-15/189-10-5457

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 509 від 05.09.2011 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, О.Л. Воронюка замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Л.В. Поліщук)

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 524 від 09.09.2011 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Л.В. Поліщук замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, М.С. Петрова)

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність № 172/10 від 23.12.2010 року)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 163 від 14.01.2011 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”

на рішення господарського суду Одеської області від „13” липня 2011 року

по справі № 27-15/189-10-5457

за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства „Одеський припортовий завод”, м. Южне

про стягнення 6841189,44 грн.

В С Т А Н О В И В :

24.12.2010 року Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі по тексту позивач) звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Одеський припортовий завод” (далі по тексту відповідач), в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з ВАТ „Одеський припортовий завод” грошові кошти у розмірі 6 841 189,44 грн., з яких 688 871,87 грн. 3 % річних, 1252 916,61 грн. пені, 4 899 400,96 грн. інфляційних та покласти на відповідача судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу.

Позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” обґрунтовані наявністю між сторонами укладеного договору на постачання природного газу № 06/09-1912, згідно якого ДК „Газ України” передала відповідачу протягом січня 2010 року грудня 2010 року природний газ, між тим ВАТ „Одеський припортовий завод” свої зобовязання з оплатити поставленого природного газу виконало частково та сплатило суму основної заборгованості вже під час розгляду справи господарським судом, що і стало підставою для нарахування пені, 3 % річних та інфляції.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.07.2011 року по справі № 27-15/189-10-5457 (головуючий суддя Невінгловська Ю.М., судді Меденцев П.А., Оборотова О.Ю.) позовні вимоги ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” задоволені частково. Стягнуто з ВАТ „Одеський припортовий завод” на користь ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” 1179463 грн. 90 коп. пені, 659086 грн. 30 коп. 3 % річних, 243033 грн. 41 коп. інфляційних, 25500 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позову відмовити.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив умови договору та норми чинного законодавства, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, заборгованість по оплаті рахунків за використану теплову енергію залишилися не сплаченими, а тому позовні вимоги про стягнення основної заборгованості і штрафних санкцій є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в стягненні пені, 3% річних та інфляційних та прийняти нове, яким позовні вимоги ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” про стягнення пені, 3% річних та інфляційних задовольнити в повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в звязку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням скаржника, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання, а згідно зі ст.525 цього ж кодексу, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, отже ВАТ „Одеський припортовий завод” добровільно вступило у договірні відносини та уклало договір № 06/09-1912 з урахуванням 2 % цільової надбавки до тарифу на природний газ. Та за думкою позивача, укладаючи даний договір та підписуючи акти приймання-передачі, відповідач чітко розумів свою юридичну відповідальність за неналежне виконання зобовязань за даним договором.

На думку скаржника, пунктом 10 Постанови КМ України від 14.10.2008 № 925 „Про першочергові заходи щодо стабілізації ситуації, що склалася в гірничо-металургійному та хімічному комплексі” встановлено, що нульова ставка збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, що використовується для технологічних потреб, застосовується до підприємств гірничо-металургійного та хімічного комплексу, перелік яких затверджений пунктом 2 цієї постанови, за умови стовідсоткової оплати підприємствами за спожитий природний газ та електроенергію, між тим, ВАТ „Одеський припортовий завод” не було надано доказів стовідсоткової оплати за спожитий природний газ та електроенергію, а отже до відповідача при укладенні спірного правочину правомірно та обґрунтовано не застосовувались положення Постанови КМ України від 14.10.2008 року № 925.

Апелянт вважає, що ВАТ „Одеський припортовий завод” перерахувало ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” повну вартість поставленого природного газу (з урахуванням 2 % цільової надбавки), що свідчить про схвалення відповідачем усіх умов договору № 06/09-1912 від 22.12.2009 року.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав, але його представник в судовому засіданні просив апеляційну скаргу ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 грудня 2009 року між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством „Одеський припортовий завод” (покупець) був укладений договір поставки природного газу № 06/09-1912, згідно якого постачальник зобовязався передати у власність покупця природний газ у встановленому обсязі, а покупець зобовязався прийняти від постачальника та оплатити природний газ.

Згідно з п.5.1 Договору визначено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1584,40 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. Ціна на природний газ встановлена відповідно до Постанови національної комісії регулювання електроенергетики від 01.12.2009 року № 1373.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що ціна на газ та вартість його транспортування, визначені відповідно до п.5.1 цього Договору, можуть змінюватись у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів. У разі зміни ціни на газ, тарифу на його транспортування, інших складових вартості природного газу, сторонами у обовязковому порядку здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами та тарифами.

Згідно з п.5.4 Договору, загальна сума цього договору складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до п.6.1 Договору, оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % попередньої оплати вартості обсягів газу, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п.9.3 Договору, строк позовної давності за цим договором, в тому числі по стягненню неустойки, встановлений сторонами тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

У відповідності до наявних у матеріалах справи актів прийому-передачі природного газу протягом січня-листопада 2010 року відповідачу було поставлено природний газ на загальну суму 2936508195,61 грн., а у грудні 2010 року поставлено природний газ на суму 349548867,19 грн.

Між тим, відповідачем оплата поставленого природного газу здійснювалась несвоєчасно, що відповідач не заперечує, посилаючись на наявність обставин непереборної сили, в звязку із заборгованістю держави перед відповідачем з відшкодування ПДВ.

Згідно до наданого позивачем розрахунку боргу: станом на 30.11.2010 року відповідачем було проплачено 2580040711,84 грн. (т.1 а.с.46-51). У грудні 2010 року відповідачем було здійснено наступні проплати: 02.12.2010 року на суму 100000000 грн., 06.12.2010 року на суму 28500000 грн., 08.12.2010 року на суму 32000000 грн., 13.12.2010 року 5000000 грн., 14.12.2010 року на суму 20000000 грн., 15.12.2010 року на суму 10000000 грн., 23.12.2010 року на суму 45000000 грн., 24.12.2010 року на суму 30000000 грн., 27.12.2010 року 50000000 грн., на загальну суму 320500000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та не заперечується позивачем. У січні 2011 року відповідачем здійснено проплати 12.01.2011 року на суму 24350242,10 грн., 18.01.2011 року на суму 40000000 грн., 18.01.2011 року на суму 18089863,80 грн., 20.01.2011 року на суму 29048867,19 грн., 28.01.2011 року на суму 268439070,78 грн., що загалом складає 379928043, 87 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, платіжним дорученням № 745 від 14.02.2011 року відповідачем було сплачено суму боргу 5588303,10 грн., а платіжним дорученням № 981 від 21.02.2011року - 4.01 грн.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про нафту і газ”, нафтогазова галузь це галузь економіки України, яка разом з іншими галузями забезпечує пошук, розвідку та розробку родовищ нафти і газу, транспортування, переробку, зберігання і реалізацію нафти, газу та продуктів їх переробки.

Державне управління в нафтогазовій галузі, відповідно до ст.6 цього закону, здійснюється Верховною Радою України, шляхом визначення основних напрямків державної політики у нафтогазовій галузі та здійснення законодавчого регулювання відносин у ній. Кабінет Міністрів України та інші уповноважені на це органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом, реалізують державну політику в нафтогазовій галузі та здійснюють управління нею.

Пунктом 5 статті 116 Конституції України Кабінету Міністрів України надано право управляти об'єктами державної власності відповідно до закону, зокрема, реалізуючи державну політику в нафтогазовій галузі та здійснюючи управління нею, згідно до частини 2 статті 6 Закону України „Про нафту і газ”.

При цьому, серед основних завдань державного регулювання нафтогазової галузі, згідно з ст.7 Закону України „Про нафту і газ”, є, зокрема, забезпечення проведення цінової та тарифної політики в нафтогазовому комплексі.

Отже, із змісту зазначених норм вбачається, що зміна цін та тарифів на природний газ є, відповідно до ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України, випадком, встановленим законом, коли застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року № 1425 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2008 року №925 (Урядовий кур'єр, 2010, 01, 19.01.2010 №9) до постанови Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2008 року № 925 „Про першочергові заходи щодо стабілізації ситуації, що склалася в гірничо-металургійному та хімічному комплексі” внесено зміни, згідно з якими у січні березні 2010 року на обсяг природного газу, що використовується для технологічних потреб підприємствами гірничо-металургійного та хімічного комплексу, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, що використовується для технологічних потреб встановлений за нульовою ставкою.

При цьому, до переліку підприємств гірничо-металургійного та хімічного комплексу, яким збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, що використовується для технологічних потреб, у жовтні 2008 року березні 2009 року та у січні березні 2010 року встановлений за нульовою ставкою, включено відповідача у даній справі ВАТ „Одеський припортовий завод”.

Пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2008 року №925 „Про першочергові заходи щодо стабілізації ситуації, що склалася в гірничо-металургійному та хімічному комплексі” (із змінами від 23.12.2009 року) визначено, що нульова ставка збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, що використовується для технологічних потреб, застосовується до підприємств гірничо-металургійного та хімічного комплексу, перелік яких затверджений пунктом 2 цієї постанови, за умови стовідсоткової оплати підприємствами за спожитий природний газ та електроенергію.

Як вбачається із змісту договору поставки природного газу № 06/09-1912 від 22.12.2009 року, пунктом 5.3 даного договору встановлено, що ціна на газ та вартість його транспортування, визначені відповідно до п.5.1 цього договору, можуть змінюватись у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів. У разі зміни ціни на газ, тарифу на його транспортування, інших складових вартості природного газу, сторонами у обовязковому порядку здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами та тарифами.

Враховуючи викладене, оскільки складова вартості природного газу у період січень березень 2010 року була змінена Постановою Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2008 року № 925 „Про першочергові заходи щодо стабілізації ситуації, що склалася в гірничо-металургійному та хімічному комплексі” (із змінами від 23.12.2009 року), ВАТ „Одеський припортовий завод” правомірно та у відповідності із п.5.3 Договору, здійснено перерахунок за спожитий газ за новими цінами та тарифами із застосуванням нульової ставки збору у вигляді цільової надбавки до діючого у період січень-березень 2010 року тарифу на природний газ, так як згідно з Актом звірки розрахунків між сторонами від 15.02.2011 року у відповідача не існувало заборгованості перед позивачем за поставлений у спірний період природний газ.

Таким чином, місцевим господарським судом вірно визначено, що сума у розмірі 5588307,09 грн., що є 2 % цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ у період січень-березень 2010 року, необґрунтовано включена позивачем до суми основної заборгованості, в звязку з чим сума заборгованості, яку повинен був сплатити відповідач за спожитий природний газ станом на 11.12.2010 року становила 2930919888,52 грн.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства”, інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Між тим, за результатами розгляду справи встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобовязань за договором поставки природного газу №06/09-1912 від 22.12.2009 року, а саме несвоєчасно розрахувався за фактично отриманий природний газ.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Крім того, слід зазначити і те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України та Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, за умовами якого при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується ні на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, в звязку з чим умовно слід вважати, що сума, внесена у період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Крім того, як було вище зазначено, пунктом 7.2 договору № 06/09-1912 від 22.12.2008 року передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Згідно з п.9.3 договору, що неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (із змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (статті 1 та 3 Закону).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пункти 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з розрахунком місцевого господарського суду відносно встановлення розмірів штрафних санкцій (пені, 3 % річних та збитків від інфляції) та висновком суду про нарахування відповідачу:

- за період з 11.12.2010 року по 11.01.2011 року пені в сумі 1179463,90 грн.;

- за період з 11.12.2010 року по 28.01.2011 року 3 % річних в сумі 659086,30 грн.;

- за грудень 2010 року збитків від інфляції в сумі 243033,41 грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ДК „Газ Україна” НАК „Нафтогаз Україна” та стягнення з ВАТ „Одеський припортовий завод” за несвоєчасну оплату постачання природного газу 2 081 583,61 грн., з яких 1 179 463,90 грн. пеня, 659 086,30 грн. 3 % річних, 243 033,41 грн. збитки від інфляції.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 13.07.2011 року по справі № 27-15/189-10-5457 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „13” липня 2011 року по справі № 27-15/189-10-5457 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров

Повний текст постанови

складено „16” вересня 2011 року.