Постанова № 18194718, 13.09.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2011 р.Справа № 35/17-1286-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 487 від 22.08.2011 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Т.Я. Гладишевої замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Л.В. Поліщук)

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 524 від 09.09.2011 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Л.В. Поліщук замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, М.С. Петрова)

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність № 25-24/3 від 31.12.2010 року)

від відповідача: ОСОБА_2. (довіреність б/н від 23.05.2011 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кристал-Логістік”

на рішення господарського суду Одеської області від „20” червня 2011 року

по справі № 35/17-1286-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Український консервний дім”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кристал-Логістік”, м. Одеса

про стягнення 270092,35 грн.

(в судовому засіданні 30.08.2011 року оголошено перерву до 13.09.2011 року)

В С Т А Н О В И В :

04.04.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Український консервний дім” (далі по тексту позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кристал-Логістік” (далі по тексту відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 288 546,65 грн., з яких: основний борг за отриманий товар у розмірі 119735,80 грн., штрафна санкція у розмірі 163 885,20 грн., 3 % річних у розмірі 1 436,84 грн., індекс інфляції у розмірі 3 488,81 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви та витрати на ІТЗ судового процесу.

20.06.2011 року позивач подав до суду уточнення позовних вимог, згідно яких у звязку з тим, що позивачу повернено неякісну продукції за накладною від 18.05.2011 року, а також сторонами складено акт списання неякісної продукції від 18.06.2011 року, просив суд стягнути з відповідача 270 092,35 грн., з яких: суму основного боргу у розмірі 101 281,50 грн., суму штрафної пені у розмірі 163885,20 грн., 3 % річних у розмірі 1 436,84 грн., індекс інфляції у розмірі 3 488,81 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви та витрати на ІТЗ судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач свої зобов'язання по укладеному між сторонами договору в частині сплати за отриманий товар своєчасно та в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим у нього утворилася відповідна заборгованість, на яку нараховані пеня, збитки від інфляції та 3 % річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.06.2011 року по справі № 35/17-1286-2011 (суддя Гут С.Ф.) позовні вимоги ТОВ „Український консервний дім” задоволені в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ „Кристал-Логістік” на користь ТОВ „Український консервний дім” основний борг у розмірі 101281 грн. 50 коп., суму штрафної пені у розмірі 163885 грн. 20 коп., 3 % річних у розмірі 1436 грн. 84 коп., індекс інфляції у розмірі 3488 грн. 81 коп., витрати по сплаті держмита на суму 2700 грн. 92 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236 грн.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив умови договору та норми чинного законодавства, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, заборгованість по оплаті отриманого товару залишилися не сплаченою, а тому позовні вимоги про стягнення основної заборгованості і штрафних санкцій є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На виконання даного рішення господарським судом Одеської області 04.07.2011 року видано відповідний наказ.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Кристал-Логістік” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення змінити, яким зменшити суму штрафної пені, 3 % річних та індексу інфляції. В судовому засіданні 13.09.2011 року представник ТОВ „Кристал-Логістік” погодився з 3 % річних, збитками від інфляції та просив суд відмовити ТОВ „Український консервний дім” в частині стягнення пені.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в звязку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону. За твердженням скаржника, розмір штрафних санкцій, встановлений у договорі, значно перевищує розмір боргових зобов'язань ТОВ „Кристал-Логістік” та ніяким чином не є адекватним понесеним збиткам ТОВ „Український консервний дім”. На думку скаржника, у зв'язку із зменшенням позивачем в процесі розгляду справи суми основного боргу, слід і перерахувати та зменшити розмір усіх штрафних санкцій.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судовому засіданні просили апеляційну скаргу ТОВ „Кристал-Логістік” залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу і відзив на неї, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2010 року між ТОВ „Український консервний дім” (Продавець) та ТОВ „Кристал-Логістік” (Дистрибютор) було укладено договір № 45, відповідно до умов якого Продавець зобовязався передати у власність Дистрибютору продукцію, а Дистрибютор зобовязався прийняти та оплатити цю продукцію (а.с.11-24).

Пунктом 7.8 Договору встановлено, що Дистрибютор здійснює оплату за поставлену продукцію на поточний рахунок Продавця, вказаний у даному договорі, на підставі видаткової накладної на протязі 40 (сорока) календарних днів з моменту оформлення видаткової накладної.

Відповідно до п.10.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України та даного договору. Застосування до Дистрибютора оперативно-господарських санкцій не звільняє Дистрибютора від виконання зобовязань по даному договору та від оплати нарахованих штрафних санкцій та збитків.

Згідно п.10.5 Договору, у випадку несвоєчасної сплати Дистрибютором, Продавець має право предявити наступні штрафні санкції. У випадку прострочення платежу:

- від одного до десяти календарних днів включно, Дистрибютор сплачує штрафну пеню у розмірі 0,3 % від вартості неоплаченої поставки продукції за кожен день прострочки, починаючи з дня початку прострочки, включаючи день фактичного виконання зобовязань по оплаті, окрім випадку, встановленого п.10.5.2 (п.10.5.1 Договору);

- від одинадцяти до двадцяти календарних днів включно, Дистрибютор сплачує Продавцю штрафну пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати, починаючи з дня прострочки включаючи день фактичного виконання зобовязань по оплаті, окрім випадку, встановленого п. 10.5.3 (п.10.5.2 Договору);

- понад двадцяти одного календарного дня від останньої дати платежу, Дистрибютор сплачує Продавцю штрафну пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати, починаючи з дня прострочки включаючи день фактичного виконання зобовязань по оплаті (п.10.5.3 Договору).

На виконання умов договору № 45 від 21.06.2010 року ТОВ „Український консервний дім” поставило ТОВ „Кристал-Логістік” продукцію на загальну суму 166535,80 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с.25-33):

- № РН-0000316 від 23.06.2010 року на суму 61600,80 грн.;

- № РН-0000317 від 23.06.2010 року на суму 13107,80 грн.;

- № РН-0000318 від 23.06.2010 року на суму 6552,80 грн.;

- № РН-0000319 від 23.06.2010 року на суму 4924,08 грн.;

- № РН-0000532 від 30.09.2010 року на суму 6229,80 грн.;

- № РН-0000533 від 30.09.2010 року на суму 50402,92 грн.;

- № РН-0000531 від 04.10.2010 року на суму 9288 грн.;

- № РН-0000619 від 29.10.2010 року на суму 9351,20 грн.;

- № РН-0000622 від 29.10.2010 року на суму 5078,40 грн.

Такі видаткові накладні підписані обома сторонами та містять печатки підприємств.

Між тим, ТОВ „Кристал-Логістік” не розрахувалося з ТОВ „Український консервний дім” у встановлений договором строк у повному обсязі (сплачено 46800 грн.), неоплаченою залишилась продукція в сумі 119 735,80 грн.

ТОВ „Український консервний дім” на адресу ТОВ „Кристал-Логістік” направлено претензію № 02 від 13.01.2011 року, згідно якої позивач просив відповідача погасити у строк до 28.01.2011 року основну заборгованість у розмірі 119 735,80 грн. та додатково сплатити пеню у розмірі 95 094,85 грн. (а.с.36-39).

Зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення та взагалі без відповіді.

В процесі розгляду даної справи в місцевому господарському суді 18.06.2011 року представники ТОВ „Український консервний дім” були допущені на склад ТОВ „Кристал-Логістік” для проведення списання неякісної продукції, про що сторонами складено відповідний акт. За результатами таких дій позивачу було повернуто неякісну продукцію на загальну суму 18454,3 грн., про що свідчить відповідна накладна (а.с.100-105).

Зазначене і стало підставою для зменшення позивачем суми основного боргу за поставлено продукцію згідно умов договору № 45 від 21.06.2010 року до 101281,50 грн. (119735,80 18454,3).

Судова колегія частково погоджується з позовними вимогами ТОВ „Український консервний дім”, частково не погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає, що позовна заява ТОВ „Український консервний дім” та апеляційна скарга ТОВ „Кристал-Логістік” підлягають частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства”, інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає його або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ „Український консервний дім”, поставивши ТОВ „Кристал-Логістік” товар, виконало покладені на нього Договором № 45 від 21.06.2010 року та нормами чинного законодавства обов'язки, що підтверджується відповідними видатковими накладними, які містять підписи та печатки сторін.

Між тим, ТОВ „Кристал-Логістік”, за отриманий від ТОВ „Український консервний дім” товар, в свою чергу, в порушення умов Договору № 45 від 21.06.2010 року та вищезазначених норм чинного законодавства, свої зобов'язання належним чином не виконало, а саме в повному обсязі не розрахувалось, залишивши і наданий час не погашеною заборгованість у розмірі 101281,52 грн., а тому така заборгованість і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Крім того, слід зазначити і те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України та Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Таким чином, на суму своєчасно непогашеної заборгованості (119735,80 грн.) позивачем правомірно нараховано 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1436,84 грн. та збитки від інфляції в розмірі 3488,81 грн., оскільки ТОВ „Кристал-Логістік” свої зобов'язання за Договором № 45 від 21.06.2010 року в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар належним чином не виконало. Отже, нараховані 3 % річних та збитки від інфляції також підлягають стягненню в примусовому порядку з відповідача на користь позивача.

Крім того, як було вище зазначено, згідно п.10.5 Договору № 45 від 21.06.2010 року, у випадку несвоєчасної сплати Дистрибютором, Продавець має право предявити наступні штрафні санкції. У випадку прострочення платежу: від одного до десяти календарних днів включно, Дистрибютор сплачує штрафну пеню у розмірі 0,3 % від вартості неоплаченої поставки продукції за кожен день прострочки, починаючи з дня початку прострочки, включаючи день фактичного виконання зобовязань по оплаті, окрім випадку, встановленого п.10.5.2 (п.10.5.1 Договору); від одинадцяти до двадцяти календарних днів включно, Дистрибютор сплачує Продавцю штрафну пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати, починаючи з дня прострочки включаючи день фактичного виконання зобовязань по оплаті, окрім випадку, встановленого п. 10.5.3 (п.10.5.2 Договору); понад двадцяти одного календарного дня від останньої дати платежу, Дистрибютор сплачує Продавцю штрафну пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати, починаючи з дня прострочки включаючи день фактичного виконання зобовязань по оплаті (п.10.5.3 Договору).

Зазначене не суперечить вимогам абз.2 ч.2 ст.551 ЦК України.

Між тим, згідно п.4 ст.179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення та мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Частиною сьомою названої статті передбачено, що господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до вимог ст.1 спеціального Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 названого Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст.343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки розмір пені обмежується вищеназваним спеціальним Законом України та Господарським кодексом України, а в договорі сторони встановили пеню в розмірах 0,3, 0,5 та 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочки, яка більше ніж та, що передбачена Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та ч.2 ст.343 ГК України, то колегія суддів вважає, що ТОВ „Кристал-Логістік” повинно сплатити ТОВ „Український консервний дім” пеню в розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, внаслідок чого протилежні доводи позивача та суду першої інстанції є помилковими та до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки не ґрунтуються на вищенаведеному законодавстві України.

Відповідно до проведених судом апеляційної інстанції розрахунків, з ТОВ „Кристал-Логістік” на користь ТОВ „Український консервний дім” підлягає стягненню пеня за несвоєчасне виконання грошових зобовязань в сумі 7659,04 грн., що складається з:

- 235,43 грн. за період з 02.09.2010 року по 10.09.2010 року (9 днів) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня виходячи з суми боргу у розмірі 61600,80 грн., згідно видаткової накладної № РН-0000316 від 23.06.2010 року;

- 1470,67 грн. за період з 27.12.2010 року по 10.03.2011 року (74 дні) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня виходячи з суми боргу у розмірі 46 800 грн., згідно видаткової накладної № РН-0000316 від 23.06.2010 року;

- 1983,61 грн. за період з 02.09.2010 року по 10.03.2011 року (190 днів) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня виходячи з суми боргу у розмірі 24584,68 грн., згідно видаткових накладних № РН-0000317 від 23.06.2010 року, № РН-0000318 від 23.06.2010 року, № РН-0000319 від 23.06.2010 року;

- 2934,04 грн. за період з 09.11.2010 року по 10.03.2011 року (102 дні) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня виходячи з суми боргу у розмірі 56632,72 грн., згідно видаткових накладних № РН-0000532 від 30.09.2010 року, № РН-0000533 від 30.09.2010 року;

- 465,42 грн. за період з 13.11.2010 року по 10.03.2011 року (118 днів) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня виходячи з суми боргу у розмірі 9 288 грн., згідно видаткової накладної № РН-0000531 від 04.10.2010 року;

- 569,87 грн. за період з 08.12.2010 року по 10.03.2011 року (93 дні) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня виходячи з суми боргу у розмірі 14429,60 грн., згідно видаткових накладних № РН-0000619 від 29.10.2010 року, № РН-0000622 від 29.10.2010 року.

Сторони ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надали, а тому зазначені вище факти під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які сторони посилалися як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 20.06.2011 року по справі № 35/17-1286-2011 частково не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає зміні, а позовна заява ТОВ „Український консервний дім” і апеляційна скарга ТОВ „Кристал-Логістік” частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви, витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних та апеляційних вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кристал-Логістік” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „20” червня 2011 року по справі № 35/17-1286-2011 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Український консервний дім” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кристал-Логістік” (65033, м. Одеса, вул. Мельницька,29, код ЄДРПОУ 35768934) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Український консервний дім” (03151, м.Київ, вул. Якуба Коласа,1-Б, кв.35, код ЄДРПОУ 36477060, р/р 2600201032066 у ВАТ „БМ „Банк” м. Київ, МФО 380913) 101281,50 грн. основного боргу, 7659,04, грн. пені, 1436,84 грн. 3 % річних, 3488,81 грн. збитків від інфляції, 1138,43 грн. державного мита за розгляд позовної заяви та 99,47 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

В решті позову відмовити”.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Український консервний дім” (03151, м. Київ, вул. Якуба Коласа,1-Б, кв.35, код ЄДРПОУ 36477060, р/р 2600201032066 у ВАТ „БМ „Банк” м. Київ, МФО 380913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кристал-Логістік” (65033, м. Одеса, вул. Мельницька,29, код ЄДРПОУ 35768934) 781,24 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказів за постановою та в порядку статті 122 Господарського процесуального кодексу України доручити господарському суду Одеської області.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Кристал-Логістік” (65033, м. Одеса, вул. Мельницька,29, код ЄДРПОУ 35768934) зайве сплачене державне мито за розгляд апеляційної скарги у сумі 92,29 грн., згідно платіжного доручення № 3 від 05.07.2011 року, про що видати відповідну довідку.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров

Повний текст постанови

складено „15” вересня 2011 року.