Постанова № 18194203, 31.08.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2011 № 5/34

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Корсакової Г.В.

суддів:

при секретарі:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 за довіреністю

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» та Комунального підприємства «Синьоозерне» Подільської районної у м. Києві ради на рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2011 року

по справі№ 5/34 (суддя Самсін Р.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства «Синьоозерне» Подільської районної у м. Києві ради

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства “Синьоозерне” Подільської районної у м. Києві ради 136237, 42 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 351683, 55 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних сумою 98233, 39 грн.

У поданій суду першої інстанції заяві від 04.04.2011р. представником позивача зазначено про допущення описки при виготовленні позовної заяви, та відповідно замість вказаної в позові суми боргу 136237, 42 грн., вірною є сума 1879357, 86 грн.

В ході розгляду справи, при врахуванні сплати боргу в сумі 88 419 грн., яка здійснена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог згідно з якою заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1790938, 86 грн. основного боргу, 351683, 55 грн. інфляційної складової боргу, 98233, 39 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.04.2011р. позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Синьоозерне» Подільської районної у м. Києві ради на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» 1790938,86 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 230366,89 грн. інфляційних збитків, 98233,39 грн. 3% річних, 21175,87 грн. судових витрат. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2011р. по справі № 5/34 скасувати в частині відмови у стягненні 121316,66 грн. інфляційної складової боргу, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2011р. прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник зазначає, що в резолютивній частині рішення судом визначено, що стягненню підлягає сума інфляційних збитків у розмірі 230366,89 грн. виходячи з представленого відповідачем розрахунку. Однак, ні позивачу, ні суду даний контррозрахунок не було надано. Судом в мотивувальній частині судового рішення не вказано у якому розмірі, в які місяці та на підставі яких нормативно-правових актів позивачем невірно нараховано інфляційну складову боргу. Крім того, місцевий господарський суд вказав про стягнення з відповідача збитків від інфляції, проте в позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача суму інфляційної складової боргу на підставі ст. 625 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство «Синьоозерне» Подільської районної у м. Києві ради звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2011р. по справі № 5/34 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2011р. прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповно зясованих обставинах, що мають значення для справи, висновки суду викладені у рішенні не відповідають обставинам справи. При цьому, скаржник зазначає, що заборгованості згідно договору №1020004 від 01.10.2008р. перед позивачем не має, за результатами 12 місяців співпраці, станом на 01.10.2009р. мала місце переплата в сумі 754607,72 грн., а за результатами 24 місяці, станом на 01.10.2010р. в сумі 165095,94 грн., що спростовує вимоги позивача в частині обґрунтування періоду заборгованості на який останній вказує, як на весь час існування боргу.

На підставі апеляційних скарг Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» та Комунального підприємства «Синьоозерне» Подільської районної у м. Києві ради на рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2011 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалами від 13.05.2011р. порушено апеляційне провадження.

Ухвалою від 08.06.2011р. Київський апеляційний господарський суд замінив найменування позивача Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» на Публічне акціонерне товариство «Київенерго» та обєднав апеляційні скарги позивача та відповідача в одне апеляційне провадження.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали вимоги своїх апеляційних скарг.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Київенерго» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Комунального підприємства «Синьоозерне» Подільської районної у м. Києві ради задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2008р. між АЕК “Київенерго” та КП “Синьоозерне” укладено договір № 102004 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предмет якого визначений у п.1.1 договору і за таким постачальник зобовязувався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобовязувався отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в договорі.

Відповідно до п. 2.2.1. договору постачальник зобовязується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Споживач, відповідно до п.п. 2.3.1. та п.п.2.3.5 договору зобовязується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2; забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію та своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Згідно з додатком № 2 до Договору (тарифи та порядок розрахунків):

у разі встановлення у відповідача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії, кількість спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4) (п. 2);

у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії відповідача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначних цими приладами обліку, відповідачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3 Додатку 1 (п. 3);

дата зняття відповідачем показників будинкових приладів обліку по 25 число поточного місяця (п. 4);

відповідач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає позивачу звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-3 не пізніше 28 числа поточного місяця (п. 5);

у разі відсутності у відповідача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7, з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

на гаряче водопостачання як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7, з урахуванням температури теплоносія (п. 8);

відповідач зобовязаний щомісячно з 12 по 15 число отримувати в МВРТ-3 за адресою: вул. Щекавицька,37/48, оформлену позивачем платіжну вимогу доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник позивачу протягом двох днів з моменту їх одержання (п. 9);

відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком (п. 10).

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2009 року (п. 4.1. договору). За п. 4.3 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Доказів припинення договору в установленому порядку господарському суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.10.08 р. по 01.01.11 р. склала 16881328, 23 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями облікових карток відповідача та відомостями обліку споживання теплової енергії.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначав, що ним належним чином виконані зобовязання за договором №1020004 від 01.10.2008р., тоді як відповідач свої зобовязання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 15001970,37 грн., у звязку з чим станом на 01.01.2011 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 1879 357,86 грн. за період з 01.10.08. по 01.01.11.

В ході розгляду справи, при врахуванні сплати боргу в сумі 88 419 грн., яка здійснена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог згідно з якою заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1790938, 86 грн. основного боргу, 351683, 55 грн. інфляційної складової боргу, 98233, 39 грн. 3% річних, у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором №1020004 від 01.10.2008р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено судом першої інстанції позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1020004 від 01.10.2008р., та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Відповідач заперечував проти позовних вимог позивача щодо існування заборгованості по оплаті спожитої теплової енергії, посилаючись на те, що Методикою проведення перерахунків за надані населенню послуги центрального опалення та централізованого гарячого водопостачання, затвердженою Розпорядженням КМДА від 26.12.2002р. № 2306 встановлено розрахунковий опалювальний період рік. Датою початку розрахункового опалювального періоду визначено 1 травня, датою закінчення розрахункового опалювального періоду - 30 квітня. Населення сплачує за опалення та гарячу воду протягом розрахункового опалювального періоду рівними частками. Як зазначає відповідач, сальдо розрахунків за теплову енергію на початок будь-якого місяця не є борг, а лише стан системних розрахунків на цю дату. Боргом може вважатись лише окремий розрахунок, проведений за результатами фактичних нарахувань і сплати за умовний опалювальний сезон (12 місяців). Відповідач вказує, що за результатами 12 місяців співпраці, станом на 01.10.2009р. мала місце переплата в сумі 754607,72 грн., а за результатами 24 місяці, станом на 01.10.2010р. в сумі 165095,94 грн., що спростовує вимоги позивача в частині обґрунтування періоду заборгованості на який останній вказує, як на весь час існування боргу.

Вказані посилання відповідача судовою колегією до уваги не беруться, з огляду на таке.

Згідно з пп.2.2.1 та 2.3.1 договору позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

За умовами Договору боржником є саме відповідач і саме він зобовязаний забезпечити щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, а до 25 числа поточного місяця сплатити вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком (п. 10 Додатку № 2), а отже, він має зобовязання вчинити на користь позивача (кредитора) дії по оплаті спожитої теплової енергії.

Відповідно до умов Договору підприємством виробником послуг є позивач, а відповідач є споживачем даних послуг.

Правовідносини між сторонами врегульовані Договором №1020004 від 01.10.2008р., а тому обумовленні ним зобовязання сторін є обовязковими до виконання сторонами, в тому числі обовязок відповідача своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2 до Договору.

Доводи відповідача про відсутність у нього боргу за спірний період з посиланням на те, що відповідачем за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. сплачено на рахунок позивача 2213201,87 грн., що підтверджується довідкою КП ГІОЦ, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів того, що сплачені ним кошти в сумі 2213201,87 грн. є погашенням боргу за попередні періоди, а не поточними оплатами за надані послуги.

З огляду на зазначене, відповідач не довів відсутність у нього заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2008р. по 01.01.2011р.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період 01.10.2008р. по 01.01.2011р. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2008 р. № 1020004 підлягають задоволенню в сумі 1790 938,86 грн.

Позивачем заявлені до стягнення з відповідача 351683,55 грн. інфляційної складової боргу та 98233,39 грн. 3% річних за період з листопада 2008р. по грудень 2010р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання, встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобовязання.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційної складової боргу частково в сумі 230366,89 грн. місцевий господарський суд виходив з представленого відповідачем розрахунку.

Проте, згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком, інфляційна складова боргу, що нарахована відповідачем, становить 248 510,14 грн.

При цьому, рішення місцевого господарського суду не містить посилань на здійснення власного розрахунку інфляційної складової боргу в обґрунтування стягнення з відповідача саме 230366,89 грн., в судовому рішенні не вказано в якому розмірі, в які місяці та на підставі яких нормативно-правових актів позивачем невірно нараховано інфляційну складову боргу.

Крім того, суд першої інстанції стягнув з відповідача 230366,89 грн. збитків від інфляції, проте позивачем в позові заявлено до стягнення інфляційну складову боргу на підставі ст. 625 ЦК України.

З огляду на обставини справи, оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобовязань по оплаті спожитої теплової енергії підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований, розрахунок інфляційної складової боргу та 3% річних, наданий позивачем, відповідає обставинам справи та вимогам закону, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційної складової боргу підлягають задоволенню повністю, а саме підлягає стягненню з відповідача 351683,55 грн. інфляційної складової боргу, та погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 98233,39 грн. 3% річних.

За таких обставин, рішення господарського суду міста Києва підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні 121 316,66 грн. інфляційної складової боргу з прийняттям нового рішення про задоволення в цій частині позовних вимог повністю.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення від 04.04.2011р. прийняте господарським судом міста Києва з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає частковому скасуванню. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» підлягає задоволенню. Апеляційна скарга Комунального підприємства «Синьоозерне» Подільської районної у м. Києві ради залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Синьоозерне» Подільської районної у м. Києві ради на рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2011р.у справі № 5/34 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2011 року у справі № 5/34 задовольнити.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2011 року у справі № 5/34 скасувати в частині відмови в стягненні з Комунального підприємства «Синьоозерне» на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» 121 316,66 грн. інфляційної складової боргу. В цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 351 683,55 грн. інфляційної складової боргу задовольнити повністю.

4. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2011р. викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Синьоозерне» Подільської районної у м. Києві ради (04208, м. Київ, просп. Гонгадзе,7, корп. А, р/р 26008203133801 у АКБ «Київ», м. Київ, МФО 320401, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 35669329) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, пл. І.Франка,5, р/р 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк» у м. Києві та Київській обл., МФО 322669, ідент. код 00131305) 1790938,86 грн. основного боргу, 351 683,55 грн. інфляційної складової боргу, 98233,39 грн. 3% річних, 22408,56 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з Комунального підприємства «Синьоозерне» Подільської районної у м. Києві ради (04208, м. Київ, просп. Гонгадзе,7, корп.А, р/р 26008203133801 у АКБ «Київ», м. Київ, МФО 320401, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 35669329) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, пл. І.Франка,5, р/р 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк» у м. Києві та Київській обл., МФО 322669, ідент. код 00131305) 606,59 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 5/34 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді