Постанова № 18193864, 16.08.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2011 року Справа № 5005/4854/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білецької Л.М.доповідача

суддів: Джихур О.В., Виноградник О.М.

при секретарі судового засідання: Алексєєв О.В.

за участю представників сторін:

від відповідач: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 11.05.99, фізична особа підприємець;

ОСОБА_2,, довіреність №б/н від 25.03.10, представник;

представники позивача та третьої особи у судове засідання не з"явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2011 року у справі №5005/4854/2011

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтохімінвест”,

до: фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг,

за участю третьої особи: фізичної особи підприємця ОСОБА_3,

про зобовязання усунути перешкоди в користуванні будівлями торговельно - зупиночного комплексу та витребування будівлі торгівельно-зупиночного комплексу з незаконного володіння.

ВСТАНОВИВ:

12.04.2011 року до господарського суду Дніпропетровської області звернувся позивач ТОВ “Нафтохімінвест” з позовною заявою до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, за участю третьої особи фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3, в якій, посилаючись на те, що позивач є користувачем торговельно -зупиночного комплексу, розташованого біля житлового будинку АДРЕСА_1 і надав його на умовах договору оренди фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, а той в свою чергу надав на умовах суборенди фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1; оскільки термін дії договору оренди закінчився, позивач просив усунути йому перешкоди в користуванні приміщенням та витребувати будівлі з чужого незаконного володіння.

У ході судового провадження в суді першої інстанції позивач змінив свої позовні вимоги і просив виселити відповідача з займаного нею приміщення.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2011 у справі № 5005/4854/2011 вимоги позивача задоволені в повному обсязі. Постановлено виселити відповідачку з приміщення.

Не погодившись з зазначеним рішенням, фізична особа підприємець ОСОБА_1, звернулась з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, яке , на її думку , полягає у тому, що :

-позивач неправомірно під час судового розгляду змінив предмет позову, а не до початку судового розгляду;

-у справі відсутній предмет спору, оскільки відповідачка вже давно майном не користується, і позивач не надавав їй жодних претензій з цього приводу;

-предметом позовних вимог позивача має бути вимога про повернення орендованого майна, а не про виселення позивачки; -договір суборенди не припинив свою дію, оскільки жодна із сторін за один місяць до його закінчення не заявила про свій намір його розірвати. Просила скасувати рішення і припинити провадження у справі. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.11р. апеляційну скаргу призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційній скарзі позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач є власником торгівельно-зупиночного комплексу біля житлового будинку АДРЕСА_1. Комплекс побудований за замовленням позивача у відповідності до проекту і технічних умов і введений в експлуатацію. Він розміщений на орендованій позивачем земельній ділянці, відведеній у встановленому порядку для цих цілей( а.с.11-15).

22.06.2009 р. позивач уклав договір оренди цього комплексу з ФОП ОСОБА_3 (а.а27), і в цей же день передав його в суборенду відповідачці на умовах суборенди (а.с 36). Акти приймання-передачі підписані всіма учасниками правовідносин. У відповідності до п. 8.1 договору суборенди позивачка повинна після закінчення строку дії договору оренди повернути орендарю приміщення протягом 10 (десяти) днів з дати закінчення строку оренди за актом-приймання-передачі. Протягом терміну, визначеного в п. 8.1, суборендар зобов'язаний залишити приміщення, що орендуються, та підготувати їх до передачі суборендарю. Приміщення вважається фактично переданим суборендарю з моменту підписання акта приймання-передачі (розділ 8 «Порядок повернення орендодавцю приміщення, що орендується»).

П.4.1 встановлений строк оренди приміщення - три календарних місяці з моменту підписання акту приймання-передачі.

1 листопада 2010 року між орендарем і суборендарем підписаний новий договір суборенди на три місяці з аналогічними умовами повернення предмета суборенди. 11 лютого 2011 року третя особа підписав акт приймання-передачі, але відповідачка його не підписала.(а.с.46), чим спростовуються її доводи щодо належного виконання нею всіх умов договору суборенди. В контексті укладеного нею договору суборенди користування відповідачкою спірним приміщенням презумується до тих пір, доки не буде підписано акта приймання-передачі.

Умови укладеного договору між відповідачкою і третьою особою не містять положення щодо необхідності заперечень на продовження договору і автоматичного його продовження. Навпаки, у договорі зазначено, що всі зміни та доповнення до цього Договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до Договору (п.11.3).

Фактичне невикористання приміщення не звільняє позивача від необхідності здавання приміщення за актом приймання-передачі у відповідності до умов договору.

І щодо порушення норм процесуального права, то позивач дійсно змінив предмет позову в ході судового розгляду, однак ця обставина не є безумовною підставою для скасування рішення суду (ч.3 ст. 104 ГПК України), а інші порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; обраний позивачем спосіб захисту виселення, передбачений нормами цивільного законодавства, а тому ця обставина не може бути підставою для скасування рішення.

З урахуванням п. 8.2. договору суборенди від 01.11.10р. протягом терміну, визначеного у п. 8.1 цього Договору, Суборендар зобовязаний залишити приміщення, що орендуються, та підготувати їх до передачі орендарю.

Тому судом першої інстанції обґрунтовано застосовано до цих правовідносин положення ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Обставини для припинення провадження у справі відсутні (ст. 80 ГПК України).

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а тому її слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.11р. у справі № 5005/4854/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Рігбез задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник