Рішення № 18193525, 05.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/9605.09.11 За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс"

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 16 827,54 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 271 від 06.07.2011 р.

від відповідача: не зявилися

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс"(відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 16 827,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" на підставі договору страхування засобу наземного транспорту № 310589897 від 02.07.2009 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Octavia A5», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить громадянину ОСОБА_2, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу "Mercedes Benz А150", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить громадянці ОСОБА_3 та яку визнано винною у скоєні ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/2731770), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 р. порушено провадження у справі № 39/96 та призначено справу до розгляду на 05.09.2011 р. о 09:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 р., звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів, на виконання вимог ухвали суду, до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 05.09.2011 р., не зявився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвали суду від 01.08.2011 р. не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Закону України від 07.07.2010 р. № 2453 V) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/96 від 01.08.2011 р. та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було направлено відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-б).

Направлення вказаної ухвали суду відповідачеві підтверджується відповідною відміткою на зворотньому боці цієї ухвали, а її отримання відповідачем 08.08.2011 р. - повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103014640456.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/96 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 05.09.2011 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі незявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 05.09.2011 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 р., надав суду усні пояснення щодо підстав, відповідно до яких заявлено позов, позовні вимоги підтримав повністю.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 05.09.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача збитків, заподіяних внаслідок дорожньо транспортної пригоди, в порядку регресу в розмірі 16827,54 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування) (ч. 2 ст. 352 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Статтею 979 Цивільного кодексу України також передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

02.07.2009 р. між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (позивач, страховик) та громадянином ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір страхування засобу наземного транспорту № 310589897.

Відповідно до п. 1. договору у позивача був застрахований автомобіль Octavia A5», реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2008.

Відповідно до п. 1. договору, до страхових випадків, зокрема, відноситься пошкодження транспортного засобу.

07.12.2010 р. в м. Києві на перехресті Героїв Сталінграду вул. Малиновського сталася дорожньо транспортна пригода (надалі ДТП) за участю автомобіля Octavia A5», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить громадянину ОСОБА_2, яким керував громадянин ОСОБА_2 та автомобіля "Mercedes Benz А150", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить громадянці ОСОБА_3, яким керувала ОСОБА_3. Наведене підтверджується довідкою ВДАІ м. Києва, виданою громадянину ОСОБА_2.

ДТП сталася в результаті порушення громадянкою ОСОБА_3 ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП), що підтверджується постановою Оболонського районного суду міста Києва від 24.01.2011 р. у адміністративній справі № 3-167/11, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винною за ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

На підставі страхового акту № 55878 від 11.01.2011 р. Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", виконуючи свої зобов'язання за договором страхування засобу наземного транспорту № 310589897 від 02.07.2009 р., сплатило своєму страхувальнику - громадянину ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в розмірі 17337,54 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 406 від 18.01.2011 р.

Статтею 27 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" перейшло в межах суми 17337,54 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Mercedes Benz А150", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить громадянці ОСОБА_3, та яким керувала ОСОБА_3, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю Octavia A5», реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс", що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2731770.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, особами відповідальними за завдані громадянину ОСОБА_2 збитки, у спірному випадку є Приватне акціонерне товариство "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2731770, та громадянка ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 1188 Цивільного кодексу України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем, як страховиком за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, в частині відшкодування франшизи, передбаченої наведеним полісом № ВЕ/2731770.

З урахуванням наведеного, суд вважає, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування у сумі 17337,54 грн. за договором страхування засобу наземного транспорту № 310589897 від 02.07.2009 р., перейшло право вимоги, відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки внаслідок ДТП в сумі 16827,54 грн. (17337,54 грн. сума виплаченого страхування 510,00 грн. франшиза = 16827,54 грн.).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 16827,54 грн. документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються відповідача.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, тому витрати по сплаті державного мита в розмірі 168,28 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-б; код ЄДРПОУ 23498273) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) 16827,54 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять сім гривень 54 коп.) страхового відшкодування, 168,28 грн. (сто шістдесят вісім гривень 28 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата складання повного тексту рішення: 09.09.2011 р.