Рішення № 18193284, 07.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/28707.09.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "Перспектива"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна цегла"

про стягнення заборгованості

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача ОСОБА_1. дов. № б/н від 21.06.2011 р.

від відповідача ОСОБА_2. дов. № б/н від 01.03.2011 р.

в судовому засіданні 07.09.2011 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "Перспектива" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна цегла про стягнення заборгованості в розмірі 287683,23 грн.

Позов мотивний наявністю заборгованості, яка утворилася у відповідача внаслідок неповної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2011 року було порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 07.09.2011 року, на сторони покладено обовязок надати документи та вчинити дії, явку представників сторін визнано обовязковою.

В судове засідання, призначене на 07.09.2011 року зявилися представники сторін. Представник позивача на виконання вимог суду надав витребувані документи по справі. Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, надав лише установчі документи.

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи яке вказав, що не має ні позову з доданими документами, ні документів, які свідчать про наявність договірних відносин, тощо, а також сторони намагаються мирно врегулювати спір.

Позивач заперечив проти клопотання, вказав, що відповідач одержавши на виконання договору товар, повідомлень про неякісність товару не робив, товар не повертав, від переговорів ухиляється, документи направлені йому поштою отримувати відмовляється, що документально підтверджено.

Дане клопотання відхилене господарським судом, оскільки належних доказів неможливості отримання документів, що стосуються правовідносин сторін та щодо судового провадження представник не надав. Повноваження представника ґрунтуються на довіреності від 01.03.11, ухвалу господарського суду відповідач отримав 09.08.11, проте жодних дій направлених на ознайомлення з матеріалами справи не вчинив, доказів відсутності документів не надав. Сумнівним виглядає намагання відповідача врегулювати, оскільки жодних належних доказів не надано.

Клопотання представника відповідача визнані такими, що направлені на умисне і свідоме затягування розгляду справи, а процесуальні дії представника - зловживанням правами наданими ст.22 ГПК України. Представник позивача заявив клопотання про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Судом розглянуто та відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача через необґрунтованість.

В ході розгляду справи, представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечив та наполягав на відмові у задоволенні позову.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їхніми правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав представлені документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши і зясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "Перспектива" (надалі позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна цегла"(надалі відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 1-24/11-10 від 24.11.2010 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого виробник зобовязувався поставити позивачу цеглу червону повнотілу М-100, а позивач зобовязувався прийняти та оплатити товар.

Пунктом 4.2 Договору, сторони передбачали, постачальник зобовязаний поставити партію товару, визначену у відповідній заявці покупця, протягом 1 доби з моменту сплати покупцем зазначеної партії товару.

Згідно п. 5.2 Договору, покупець оплачує вартість товару, в розмірі визначеному Договором, в строк до 31.01.2011 року.

Як встановлено судом, позивачем у період з 01.01.2010 року по 20.06.2011 року було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 551345,40 грн. (належними чином засвідчені копії платіжних доручень долучені до матеріалів справи).

Проте, відповідачем в порушення умов Договору було поставлено товар лише на суму 268780,60 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними.

У звязку з чим у відповідача виникла заборгованість за недопоставлений товар в розмірі 282564,80 грн.

Як стверджує позивач у зв'язку з втратою інтересу він, повідомивши про це продавця, вимагав повернути гроші, однак кошти не повернуто. Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за недопоставлений товар, яка склала 282564,80 грн., що документально підтверджено матеріалами позовної заяви.

Судом встановлено, що 24.05.2011 року позивачем було направлено на адресу відповідача Претензію № 32 від 24.022011 року з вимогою погасити заборгованість в розмірі 282564,80 грн. або поставити товар на заборговану суму .

Зазначена вимога була залишена відповідачем без задоволення.

У звязку з викладеним позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 287683,23 грн.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як передбачено ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи викладене, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 282564,80 грн. є належним чином доведеними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Надані позивачем докази відповідачем спростовані не були.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України, у звязку з неналежним виконання зобовязань, передбачених Договором, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3399,82 інфляційних втрат та 1 718,61 грн. 3% річних.

Зважаючи на те, що позивачем було направлено на адресу відповідача Претензію № 32 від 24.05.2011 року з вимогою виконання зобовязання щодо поставки товару або повернення грошових коштів 25.05.2011 року, суд вважає, що прострочення виконання зобовязання відповідача настало з 02.06.2011.

Отже, здійснивши перерахунок, з урахуванням періоду прострочення за який нараховувалися 3% річних та інфляційні втрати, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 1 718,61 грн. та інфляційних втрат в сумі 3399,82, підлягають задоволенню частково, а саме: 975,43 грн. 3% річних та 1130,26 грн. інфляційних втрат.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 282564,80 грн. суми основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі, вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 1 718,61 грн. та інфляційних втрат в сумі 3399,82, підлягають задоволенню частково, а саме: 975,43 грн. 3% річних та 1130,26 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна цегла"(02121, м. Київ, пр.-т Бажана 34, кв. 95, код ЄДРПОУ 36159039) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "Перспектива" (01015, м. Київ, вул.. Лаврська 18, код ЄДРПОУ 35692384) 282564 (двісті вісімдесят дві тисячі пятсот шістдесят чотири),80 грн. суми основного боргу, 975 (девятсот сімдесят пять),43 грн. 3% річних, 1130 (одна тисяча сто тридцять),26 грн. інфляційних втрат, 284 (двісті вісімдесят чотири),67 грн. державного мита, 233 (двісті тридцять три),53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 12.09.2011