Рішення № 18193021, 06.09.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.09.2011 Справа № 5008/877/2011

за позовом прокурора м. Ужгорода в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради, м. Ужгород та Управління майном міста, м. Ужгород

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 13800,61 грн. (в т.ч. 12011,11 грн. основного боргу та 1789,50 грн. пені).

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2, (представник за довіреністю)

Від відповідача ОСОБА_3, (представник за довіреністю від 26.07.2011 року)

В судовому засіданні приймала участь Гребеник І.А., помічник прокурора міста Ужгорода

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов прокурором м. Ужгорода в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради, м. Ужгород та Управління майном міста, м. Ужгород до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 13800,61 грн. (в т.ч. 12011,11 грн. основного боргу та 1789,50 грн. пені).

У судових засіданнях 16.07.2011 року та 04.08.2011 року приймав участь відповідач ОСОБА_1, якому розяснено права та обовязки визначені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Представникам сторін розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Прокурор та представник позивача підтримують позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

Представник позивача письмового заявою (вх. № 8697 від 06.09.2011 року) не заперечила надання розстрочки відповідача строком на 6 місяців, розстрочивши стягнення рівними долями.

Відповідач та його представник частково визнали борг в сумі 337,45 грн., решту заперечили, зіславшись на ухвалу Ужгородського міськрайсуду від 30.06.2009 року (якою зупинено дію договору оренди нежитлового

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/877/2011

від 06.09.2011 року

приміщення АДРЕСА_1), укладеного 29.11.2007 року між Управлінням майном міста Ужгородської міськради, правонаступником якого є Департамент міського господарства Ужгородської міської ради та ОСОБА_1

До того ж, відповідач зазначив, що здійснював виготовлення технічної документації за власні кошти, як і за власний кошт робив ремонт орендованого приміщення.

Через прийняття до уваги клопотань сторін, спонукання судом сторін до добровільного врегулювання спору розгляд справи відкладався (ст.77 ГПК України).

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ФОП ОСОБА_1 (позивач) та Управлінням майном міста Ужгородської міської ради (відповідач) укладено договір оренди нежилого приміщення № 912/0 від 29.11.2007 року.

За умовами договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежиле приміщення для використання під майстерню площею 65,10 кв.м. розміщене за адресою: АДРЕСА_1 та зобовязався сплачувати орендну плату.

На день подання позову заборгованість відповідача по орендній платі за період січень 2008 травень 2010 року становить 12011,11 грн., що підтверджено довідкою про стан заборгованості.

Заборгованість відповідача в сумі 12011,11 грн. основного боргу щодо оплати за орендоване, згідно договору оренди № 912/0 від 29.11.2007 року, нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- рішенням Ужгородської міської ради № 101 від 11.02.2011 року;

- актом приймання передачі від 29.11.2007 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин стягнення суми основного боргу заслуговує на увагу суду.

Відтак, аналіз матеріалів справи, оцінка документальних доказів, зобовязують суд констатувати про обгрунтованість позовних вимог основного боргу в сумі 4798,71 грн., які підлягають стягненню на користь позивача. Тому в решті стягнення 7212,40 грн. основного боргу належить відмовити за недоведеністю вимог в цій частині позову.

Заявлені вимоги позивача (претензія 01-13/24 від 04.05.2011 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/877/2011

від 06.09.2011 року

Відповідно до ст. 175 ГК України майново господарські зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобовязання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобовязання кредитор вправі вимагати виконання обовязку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобовязань у відносинах. Підставою виникнення зобовязання є

юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобовязальні відносини між сторонами, є надання в оренду нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (ст. 11 ЦК України).

Отже, обовязок відповідача оплатити вартість орендованого нежилого приміщення що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 ЦК України). Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ст. 761 ЦК України).

Відтак, договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім заявленого до стягнення 12011,11 грн. основного боргу позивачем заявлено до стягнення суму 1789,50 грн. пені. Відмова у стягненні частини основного боргу через необґрунтованість вимог в цій частині позову є підставою у відмові нарахованої до стягнення пені.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності субєктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обовязкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно правової відповідальності.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/877/2011

від 06.09.2011 року

Втім, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або

відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

Застосовуючи у нормах цивільного законодавства морально правових категорій „справедливість”, „розумність”, „добросовісність” і активне застосування відповідних загальноправових та галузевих принципів при здійсненні судочинства, судом виокремлюються ті норми Цивільного кодексу України, які вимагають додержуватися моральних засад суспільства при визначенні обсягу цивільної правоздатності, здійсненні цивільних прав і обовязків (ч.1 ст. 19, ч.4 ст. 13, ч.4 ст. 26, ч.2 ст. 300, ч.2 ст. 319 ЦК України). Законодавчо закріплений імператив добросовісності і у зобовязальних відносинах (ч.3 ст. 509 ЦК України).

У порушеному контексті є також те значення, що надається моралі, саме як одному з головних елементів визначення суті права у рішеннях Конституційного суду України, зокрема, (рішення КСУ від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 та від 02.11.2004 року № 15-рп/2004), де зазначено: „одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства”.

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем частково доведені ті обставини, на які він

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/877/2011

від 06.09.2011 року

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; код НОМЕР_1):

- на користь Управління майном міста (м. Ужгород, пл. Поштова, 3; код 36541721) суму 4798,71 (чотири тисячі сімсот девяносто вісім грн. 71 коп.) основного боргу, розстрочивши виконання рішення суду строком на 6 місяців помісячно в сумі 799,79 грн. рівними долями починаючи з 15.09.2011 року до повної сплати. Видати наказ.

- на користь державного бюджету України суму 138 (сто тридцять вісім грн.) державного мита із зарахуванням по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095. Видати наказ.

- на користь державного бюджету м. Ужгорода (р/р 31214264700002, банк одержувача ГУДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, код ОКПО 22108040, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності 259) суму 236 (двісті тридцять шість грн.) витрат за інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В стягнення суми 7212,40 грн. - основного боргу та 1789,50 грн. - пені відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обовязковим до виконання на всій території України.

Суддя Тисянчин В. М.