Рішення № 18192612, 18.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.08.11 р. Справа № 24/72

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі Смірновій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕВР Компані» м. Макіївка

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудтранс” м.Донецьк.

про стягнення боргу 92262,41 грн.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 за довір. №б/н від 20.01.2011р.

від відповідача ОСОБА_2 за довір. №б/н від 03.01.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ЕВР Компані» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудтранс” боргу у розмірі 92262,41 грн., в тому числі 64708,33 грн. боргу за поставлене пальне, 8357,7 грн. пені, 3% річних у розмірі 4423,43 грн., інфляційні в сумі 14772,95 грн. та крім того, судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір №19 від 19.01.2009р. та договір № 116 від 03.09.2008 згідно яких відповідач отримав від позивача паливо на загальну суму 343150,97 грн., проте відповідач отриману продукцію оплатив частково, лише в сумі 278442,64 грн., тому за відповідачем рахується заборгованість 64708,33 грн. Крім того, позивач зазначив, що було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) ТОВ «НК «Артеміда» на ТОВ «НК Артеміда Ойл» №133 від 04.12.2009р. та договір відступлення права вимоги ТОВ «НК «Артеміда Ойл» на ТОВ «ЕВР «Компані» №67 від 30.09.2010р., за яким право вимоги перейшло до позивача.

Факт передачі відповідачу пального позивач підтверджує видатковими накладними №А-00001172 від 10.09.2008р., №А-00001847 від 03.11.2008р., №А-0000910 від 11.11.2008, № А-00002005 від 17.11.2008р., № А-00002068 від 21.11.2008р., № А-00002110 від 27.11.2008р., № А-00002146 від 01.12.2008р., № А-00002250 від 09.12.2008р, № А-00002293 від 12.12.2008, № А-00002328 від 15.12.2008р., № А-00002347 від 16.12.2008р., № А-00002387 від 18.12.2008р., № А-00002463 від 24.12.2008р., № А-00002507 від 26.12.2008р., № А-00000080 від 15.01.2009р., № А-00000042 від 12.01.2009р., № А-0000090 від 16.01.209р., № А-00000016 від 20.01.2009р., № А-00000139 від 22.01.2009р., № А-00000161 від 26.01.2009р., № А-00000196 від 29.01.2009р., № А-0000029 від 02.02.2009р., № А-00000468 від 20.02.2009р., № А-00000327 від 11.02.2009р., № А-00000282 від 06.02.2009р.

18.08.2011р. позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог №18/08-11 від 18.08.2011р, в якій просить суд стягнути з відповідача 7480,42 грн. пені, інфляційні у сумі 14708,25 грн. та 3% річних у розмірі 4838,27 грн., що разом з основною сумою боргу складає 91735,27 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 917,35 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судом заява позивача про уточнення позовних вимог прийнята як така, що, відповідає приписам ст. 22 ГПК України.

Цього ж дня, позивач надав суду довідку №10/08-11 від 16.08.2011 р. за підписом директора та головного бухгалтера підприємства стосовно розходження у номерах договору та видатковими накладними.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Свої заперечення відповідач обґрунтовував тим, що позивач надав до матеріалів справи лише договір №19 від 19.01.2009р. і не надав до матеріалів справи іншого договору за яким просить стягнути заборгованість. Накладні, надані позивачем в підтвердження вимог щодо стягнення боргу не відносяться до договорів №19 від 19.01.2009р. та №166 від 03.09.2008р., оскільки подані накладні не містять посилань на вищезазначені договори.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні, що відбулось 18.08.2011 р., представник позивача доводи позовної заяви підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні підтримав заперечення проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «НК «Артеміда» (постачальник) та Товариством з обмеженою відаовідальністю «Укрбудтранс» (покупець) 19.01.2009р. було укладено договір поставки нафтопродуктів, в асортименті, кількості та у строки, узгоджені сторонами в специфікації. (а.с.121).

Згідно п.3.1. договору поставка нафтопродуктів здійснюється товарно-транспортними накладними, в яких зазначаються їх перелік, кількість та ціна

Сторони домовились, що покупець зобовязаний сплатити отримані нафтопродукти протягом 3 банківських днів з дня передачі нафтопродуктів. (п.4.2 договору).

Договір діє до 31.12.2009р. (п.7.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «НК «Артеміда» та ТОВ «Укрбудтранс» підписана специфікація до договору № 19 від 19.01.2010р., якою сторони визначили кількість, якість та ціну дизельного пального, яке постачається за договором № 19 від 19.01.2010р. (а.с.134). Суду не надано підписаних сторонами специфікацій до договору № 19 від 19.01.2009р.

04.12.2009р. між ТОВ «НК «Артеміда Ойл» (цесіонарій) та ТОВ «НК «Артеміда» (цедент)» було укладено договір №133 відступлення права вимоги (цесії) (а.с.123).

Згідно умов цього договору Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором поставки № А-00000019 від 19.01.2009р. між цедентом та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс» (боржник).

За цим договором цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обовязків: сплатити 18 905,88 грн. заборгованості боржника за поставлене йому цедентом паливо за договором поставки №19 від 19.01.2008р. між ТОВ «НК «Артеміда» і ТОВ «Укрбудтранс» (п.2. договору).

Сторони домовились, що до цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі 18905,88 грн. та на умовах договору поставки, тобто, цесіонарій крім права вимоги боргу має право вимоги штрафів, пені та інфляційного збільшення суми боргу. (п.2.1).

30.09.2010р. між ТОВ «НК «Артеміда Ойл» (цедент) та ТОВ «ЕВР «Компані» (цесіонарій) було укладено договір № 67 відступлення права вимоги (цесії) (а.с.125), згідно умов якого цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором №19 від 19.01.2010р. між Цедентом та ТОВ «Укрбудтранс» (далі-боржник). (п.1. договору)

За цим договором цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обовязків: стягнути з боржника суму боргу у розмірі 64 708,33 грн. До цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що існували на момент 30.09.2010р.

Позивач надав суду лист від ТОВ «НК «Артеміда Ойл» про повідомлення відповідача про відступлення права вимоги на користь ТОВ «ЕВР Компані» за договором №А-00000006 від 09.03.2010р. (а.с.77). Суд не приймає до уваги цей документ, оскільки позивач не довів яким чином цей лист стосується предмету спору.

Також позивач надав суду супровідний лист від 16.05.2011р. №16-05-11 про направлення на адресу відповідача повідомлення про відступку права вимоги від ТОВ «НК «Артеміда Ойл» на ТОВ «ЕВР Компані».(а.с.120). В матеріалах справи відсутні докази направлення цього документа відповідачу.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлені за договором № 19 від 19.01.2009р. нафтопродукти у сумі 64708,33 грн., а також 7480,42 грн. пені, інфляційні у сумі 14708,25 грн. та 3% річних у розмірі 4838,27 грн.

Договір №19 від 19.01.2009р. за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України). Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 7 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до вимог п.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Відповідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що за договором №133 від 04.12.2009р. ТОВ «НК Артеміда Ойл» набув права вимоги належного виконання зобовязання від ТОВ «Укрбудтранс» за договором № А-0000000019 від 19.01.2009р., що був укладений між ТОВ «НК «Артеміда» та ТОВ «Укрбудтранс» (а.с.123).

За договором №67 від 30.09.2010р. укладеного між ТОВ «НК «Артеміда Ойл» та ТОВ «ЕВР» Компані» позивач набув право вимоги від ТОВ «Укрбудтранс» належного виконання зобовязання за договором № 19 від 19.01.2010р. (а.с.125).

Отже, господарський суд вважає, що до позивача перейшло на підставі договору цесії від 30.09.2010р. право вимоги виконання ТОВ »Укрбудтранс» зобовязань за договором поставки палива № 19 від 19.01.2010р. Проте, у позовній заяві позивач просить стягнути заборгованість з відповідача за договором №19 від 19.01.2009р. Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено права вимагати від відповідача належного виконання зобовязання, яке виникло на підставі договору №19 від 19.01.2009р., оскільки предметом договору цесії був договір №19 від 19.01.2010р.

Відповідно до статі 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” накладні являються первинними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. Ці документи повинні конкретно ідентифікувати проведену господарську діяльність.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та інших підзаконних нормативних актів, які існують в чинному законодавстві щодо порядку ведення бухгалтерського обліку підприємствами (накази Міністерства фінансів України про затвердження численних Положень, Методичних рекомендацій та інш., що конкретизують порядок застосування норм вищевказаного Закону посадовими особами підприємств та організацій України), у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій.

Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Позивач надав суду на підтвердження своїх вимог щодо стягнення заборгованості з відповідача за договором №19 від 19.01.2009р. видаткові накладні №А-00001172 від 10.09.2008р., №А-00001847 від 03.11.2008р., №А-0000910 від 11.11.2008, № А-00002005 від 17.11.2008р., № А-00002068 від 21.11.2008р., № А-00002110 від 27.11.2008р., № А-00002146 від 01.12.2008р., № А-00002250 від 09.12.2008р, № А-00002293 від 12.12.2008, № А-00002328 від 15.12.2008р., № А-00002347 від 16.12.2008р., № А-00002387 від 18.12.2008р., № А-00002463 від 24.12.2008р., № А-00002507 від 26.12.2008р., № А-00000080 від 15.01.2009р., № А-00000042 від 12.01.2009р., № А-0000090 від 16.01.209р., № А-00000016 від 20.01.2009р., № А-00000139 від 22.01.2009р., № А-00000161 від 26.01.2009р., № А-00000196 від 29.01.2009р., № А-0000029 від 02.02.2009р., № А-00000468 від 20.02.2009р., № А-00000327 від 11.02.2009р., № А-00000282 від 06.02.2009р. (а.с.27-64)

З видаткових накладних №А-00001172 від 10.09.2008р., №А-00001847 від 03.11.2008р., №А-0000910 від 11.11.2008, № А-00002005 від 17.11.2008р., № А-00002068 від 21.11.2008р., № А-00002110 від 27.11.2008р., № А-00002146 від 01.12.2008р., № А-00002250 від 09.12.2008р, № А-00002293 від 12.12.2008, № А-00002328 від 15.12.2008р., № А-00002347 від 16.12.2008р., № А-00002387 від 18.12.2008р., № А-00002463 від 24.12.2008р., № А-00002507 від 26.12.2008р., № А-00000080 від 15.01.2009р., № А-00000042 від 12.01.2009р., № А-0000090 від 16.01.2009р. вбачається, що вони були складені сторонами на виконання умов договору № А-00000166 від 03.09.2008р. Разом з тим, зазначений договір в матеріалах справи відсутній і не стосується предмету спору.

Як вбачається з видаткових накладних № А-00000016 від 20.01.2009р., № А-00000139 від 22.01.2009р., № А-00000161 від 26.01.2009р., № А-00000196 від 29.01.2009р., № А-0000029 від 02.02.2009р., № А-00000468 від 20.02.2009р., № А-00000327 від 11.02.2009р., № А-00000282 від 06.02.2009р. - вони були складені сторонами на виконання умов договору № А-00000019 від 19.01.2009р..

Отже, з огляду на приписи Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарський суд дійшов висновку, що вищезазначені видаткові накладні спростовують твердження позивача про те, що ці накладні є доказами отримання товару відповідачем саме за договором №19 від 19.01.2009р.

Також до позовних матеріалів позивачем додано видаткові накладні, з яких вбачається, що поставка дизельного пального відбувалась за договором № А-00000166 від 03.09.2008р. Позивачем на надано до матеріалів справи зазначеного договору, тому суд не вважає ці накладні допустимими доказами обґрунтування вимог позивача.

Таким чином, дослідивши представлені позивачем докази суд дійшов висновку, що вони у своїй сукупності не підтверджують ані факту поставки нафтопродуктів за спірним договором, ані факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем саме за договором №19 від 19.01.2009р.

Посилання позивача на те, що невідповідність номерів та дат у договорі та виданих видаткових накладних виникла через ведення підприємством відповідного електронного реєстру, суд не приймає до уваги через недоведеність.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості,

Згідно із статтями 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в сукупності, що відображуються в судовому рішенні. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів виникнення у відповідача зобовязання щодо оплати спірного боргу, тому суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 64708,33 грн. боргу.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми пені, інфляційних та річних є похідними вимогами від стягнення суми основного боргу, тому суд також відмовляє позивачу в цій частині позову.

Судові витрати покладаються на позивача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 69, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕВР Компані” м.Макіївка про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудтранс” м.Донецьк боргу у розмірі 64708,33 грн. боргу за поставлене пальне, 7480,42 грн. пені, інфляційні у сумі 14708,25 грн. та 3% річних у розмірі 4838,27 грн. відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Величко Н.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 18.08.2011р.

Повний текст рішення складено та підписано 23.08.2011р.

Надруковано 3 прим.:

1 у справу

1 позивачу

1 - відповідачу