Рішення № 18188175, 05.09.2011, Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-678/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2011 р.

Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді- Романової Л.В.

при секретарі - Григоренко В.М.

за участю представника відповідача- Левицького П.М.,

розглянувши у відкритому у судовому засіданні в залі суду в м. Красноперекопськ АРК цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Кримський содовий завод»про відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

Позивач 29.06.2011 р. звернувся до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Кримський содовий завод»про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він працював машиністом компресорних установок на підприємстві 24 роки, 02.09.2009 р. звільнився у звязку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоровя, які перешкоджають продовженню роботи. Причиною захворювання згідно акту № 1 розслідування хронічного професійного захворювання, його основним фактором є шум. На даний час він є інвалідом 2 групи, непрацездатний. Позивач вважає, що професійне захворювання після звільнення привело до погіршення стану здоровя - безсонню, депресії, роздратованості, головним болям, шуму в вухах. Він не може продовжувати працювати до досягнення пенсійного віку, почуття неповноцінності викликає в нього глибокі душевні переживання, туговухість позбавляє його можливості спілкуватися з оточуючими людьми, а також з родичами та близькими за допомогою телефону. Все це викликає негативні зміни в його житті. Через хворобу позивач не може вести активний спосіб життя, що викликає моральні страждання, негативні емоції й переживання, порушені нормальні життєві зв'язки, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

В подальшому позивач уточнив обґрунтування визначення грошової компенсації моральної шкоди та періоду, з якого почались його моральні страждання та переживання з 10.03.2011 р. Просить стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію моральної шкоди, яку він оцінив, виходячи з розміру свого заробітку, яку міг би отримувати до досягнення пенсійного віку - у розмірі 100 000 грн. (а.с.32-34).

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у зазначеному розмірі, просить поновити строк звернення до суду на підставі ст.237-1 КЗпП з позовом про відшкодування моральної шкоди з 10.02.2010 р. дати встановлення йому 2 групи інвалідності за професійним захворюванням, оскільки до дня подачі позову він постійно хворів, мав звертатися до лікарів, знаходиться на обстеженні у м. Харків, а також був зайнятий не тільки своїм здоровям, а й рідної сестри, яка є інвалідом 1 групи та потребувала постійної сторонньої допомоги, матеріальної підтримки.

Представник відповідача позов не визнав повністю. Вважає, що оскільки позивач добровільно погоджувався на роботу із складними та шкідливими умовами праці, він отримував за це додаткові виплати. Крім того, з 1991 р. позивач був інвалідом третьої групи, причина інвалідності загальне захворювання. У звязку із присвоєнням йому 2 групи інвалідності 01.09.2009 р. позивач звільнився за станом здоровя. Від ФССНВВ та ПЗ України в м. Красноперекопськ позивач отримав страхове відшкодування та продовжує його отримувати щомісячно за втрату частки працездатності. Позивач має низьку інших захворював, що не мають ознак професійності. Інвалідність позивачеві встановлена лише до 01.03.2013 р. Позивачеві було запропоновано працевлаштування на підприємстві, від чого він відмовився. Також представник вважає необхідним відмовити позивачеві у позові за пропуском тримісячного строку для звернення до суду з позовом на підставі ст.237-1 КЗпП.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши матеріали справи, оглянувши медичні карти ОСОБА_2, встановив такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами були укладені трудові відносини, позивач з 27.03.1979 р. працював на Кримському содовому заводі, за різними спеціальностями, з перервами у роботі на іншому підприємстві з 1994 р. по 2001 р., звільнений з посади машиніста компресорних установок (газових) 6 розряду ділянки №5 виробництва мінеральних солей (соди кальцинованої) 01.09.2008 р., що підтверджується трудовою книжкою (а.с.8-12). Підставою звільнення позивача є ст.40 п.2 КЗпП України у звязку із невідповідністю виконуваній роботі за станом здоровя.

За актом № 1 (форма П-4) розслідування хронічного професійного захворювання від 15.02.2010 р., встановлено, що джерелом, що строврють шкідливі виробничі фактори є повітряний компресор К-250 № 2,3 основним фактором є шум, термін дії якого за зміну 11 год. 44 хв., супутний фактор вибрація, термін дії якого за зміну 11 год. 44 хв. Стаж роботи в умовах впливі шкідливих факторів 19 років 11 місяців (а.с.22-28).

Відкрите акціонерне товариство «Кримський содовий завод»з 04.08.2011 р. перереєстроване як Публічне акціонерне товариство «Кримський содовий завод»(а.с.80).

За даними медичної картки, що знаходилась на підприємстві, позивачеві медичною комісією в червні 2009 р. вперше було рекомендоване перевід на іншу роботу, з мешним впливом шуму.

За довідкою СМЕК від 31.08.2009 р. позивачеві встановена 2 група інвалідності, причина інвалідності загальне захворювання (а.с.20).

За випискою із акту огляду СМЕК від 10.02.2010 р. позивачеві встановена 2 група інвалідності, причина інвалідності професійне захворювання, висновок - непрацездатний (а.с.142).

За довідкою СМЕК від 10.03.2011 р. при повторному огляді позивачеві при 2 групі інвалідності встановлена ступінь втрати професійної працездатності 30 відсотків, що відповідає третій групі по професійному захворюванню, рекомендовано користування слуховим апаратом (а.с.18-19). Позивач отримав індивідуальну программу реабілітації (а.с.55-58).

Відділенням ВД ФССНВВ та ПЗ України в м. Красноперекопськ позивачеві призначено щомісячну грошову суму, що компенсує відповідну частку втраченого заробітку у розмірі 1011-38 грн. з 16.05.2011 р. (а.с.5), в березні 2010 р. прзначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працезнатності (а.с.7). Моральна шкода потерпілому від професійного захворювання Фондом соціального страхування не сплачувалась.

Конституційний Суд України у Рішенні №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що скасування норм Закону України №1105-Х1У „Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричини втрату працездатності” в частині відшкодування моральної шкоди потерпілим Фондом соціального страхування від нещасних випадків, не тягне за собою порушення прав громадян на відшкодування моральної шкоди. Право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

При розгляді трудових спорів, яким є спір про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП України застосовується тримісячний строк, встановлений ст.233 цього кодексу. У разі пропуску з поважних причин установлених строків, суд може поновити ці строки.

10.02.2010 р. позивач дізнався про встановлення 2 групи інвалідності з професійного захворювання. З даних медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_2 позивач з квітня 2010 р. до червня 2011 р. систематично звертався до лікарів різної спеціалізації. У вказаний період проходив стаціонарне лікування в Кримській Республіканській лікарні з 11.08 по 03.09.2010 р. (а.с.59), обстеження та лікуванні в клініці м. Харькова з 04.12.2010 р. по 25.01.2011 р. (а.с.15). Також позивач ніс матеріальні витрати на лікування (а.с.120-121) та побутові потреби власної сімї з лютого по травень 2011 р. включно (а.с.124-127, 134-135). Має рідну сестру ОСОБА_4 (а.а.76-78), яка є з липня 2009 р. до цього часу є інвалідом 1 групи, проживає в селі, потребує постійного стороннього догляду ( а.с.118-119), розмір її пенсії складає 828 грн. (а.с.74).

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд вважає, що клопотання про поновлення строку можливо задовольнити, позовні вимогим позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення нешкідливих безпечних умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

За правиласи ст.237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Спосіб відшкодування моральної шкоди у грошовій формі є найбільш зручною та адекватною, оскільки гроші є загальним еквівалентом і здатні задовольняти будь - які людські потреби.

Виходячи з цього, отримання позивачем страхового відшкодування, на яке посилається відповідач, не можна вважати відшкодуванням моральної шкоди.

В пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки позивач вважає що його моральні страждання та переживання почались з 10.03.2011 р., але з проблемами здоровя, яке викликане його стражданнями : безсоння, депресія, роздратованість, головні болі, він за медичною допомогою не звертався, суд вважає ці наслідки не доведеними позивачем. При цьому судом враховується, що позивач відчував і відчуває фізичні страждання, частково (30%) втратив професійну працездатність, тяжко хворіє, неодноразово лікувався і продовжує лікування саме за хворобою, що є професійною. Туговухість, що позбавляє можливості позивача вільно спілкуватися з оточуючими, рідними та близькими людьми, та це викликає негативні емоції й моральні переживання, почуття неповноцінності, позивач змушений користутися слуховим апаратом. Те, що ці обставини викликали зміни в житті позивача, в нормальних життєвих зв'язків, вимагає додаткових зусиль для організації життя, суд визнає їх такими, що мають місце.

Разом з тим, доводи позивача, що він позбавлений можливості працювати до досягнення пенсійного віку суд не може прийняти до уваги в обґрунтування моральної шкоди, оскільки позивач має призначену пенсію за віком на пільгових умовах, ФССНВВ та ПЗ України в м. Красноперекопськ щомісячно компенсує відповідну частку втраченого заробітку.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі. Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем не доведено та не надано доказів на підтвердження заявлених вимог в сумі 100000 грн., тому позов підлягає частковому задоволенню.

За таких обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, період роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, характер отриманого позивачем професійного захворювань, відсоток втрати професійної працездатності, тривалість роботи позивача в шкідливих умовах праці на підприємстві, припинення трудової діяльності у звязку стану здоровя, а також пов'язані з отриманим професійним захворюванням фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, суд вважає доведеним та адекватним моральним стражданням суму у розмірі 10 000 грн.

Судові витрати користь держави підлягають стягненню з відповідача: судовій збір 8 грн. 50 коп. та 37 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст.10, 60, 61, 88 ч.1, 208, 212-215, 218 ЦПК України, на підставі ст ст. 233-234, 237- 1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В :

Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди.

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Кримський содовий завод»про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кримський содовий завод», код ЄДРПОУ 05444546, р/р 26004301360061 у Красноперекопському відділенні ПІБ МФО 324418, на користь ОСОБА_2, проживаючого АДРЕСА_1, у відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 10 000 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кримський содовий завод»на користь держави судові витрати : судовий збір у розмірі 8 грн.50 коп., витрати на ІТЗ розгляду справи 37 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красноперекопський міськрайонний суд протягом десяти днів після його проголошення.

Суддя: