Рішення № 18174222, 06.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/17906.09.11 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Буд»

про стягнення 5272063 грн. 65 коп.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю № 14/20-22-11 від 11.01.11.

Від відповідача не зявився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Буд»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості та збитків за Договором № 10-10-555 ств-фл/917 фінансового лізингу від 17.11.10. на загальну суму 5 272 063 грн. 65 коп. (607 685 грн. 37 коп. - сума основного боргу, 21 447 грн. 92 коп. - пеня, 4 835 грн. 38 коп. - індексація від суми боргу, 4 151 грн. 21 коп. - 3% річних від суми боргу, 4 633 943 грн. 77 коп. - збитки).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прострочив лізингові платежі за Договором № 10-10-555 ств-фл/917 фінансового лізингу від 17.11.10., а тому позивач просить стягнути цю заборгованість та збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.11. порушено провадження у справі № 30/179, розгляд справи було призначено на 19.07.11. о 10-40.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.11. розгляд справи № 30/179 було відкладено на 23.08.11. о 10-15.

Позивач не виконав вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 19.07.11. та не надав витяг від державного реєстратора про внесення відповідача до ЄДРПОУ станом на день розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 23.08.11. повторно не зявився, вимог попередніх ухвал суду не виконав, заяв, клопотань в канцелярію суду не подав та не надіслав, поважних причин неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.11. розгляд справи № 30/179 на підставі ст. 77 Господарського суду міста Києва відкладено на 06.09.11. о 11-40.

В судовому засіданні 06.09.11. представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 06.09.11. не зявився, вимоги ухвали суду від 23.08.11. у справі № 30/179 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/3310 від 15.07.11., копія якого долучена позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/179.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.10. між позивачем (Лізингодавець) та відповідачем (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 10-10-555 ств-фл/917 (далі - Договір), згідно умов якого у позивача виникли перед відповідачем зобов'язання по передачі у користування на визначений Договором строк предмет лізингу.

Позивач вказує на те, що свої зобов'язання за Договором він виконав належним чином, передавши відповідачеві майно, а саме 96 станків вартістю 7 766 342,58грн.

Факт отримання зазначеного вище майна підтверджується актами приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 06.12.10. № № 1, 2, 3, 4, 5.

Згідно п. 4.1 Договору передбачено, що за користування предметом лізингу, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі.

Відповідно до п. 4.2 Договору погоджено, що Лізингоодержувач після укладення Договору, на підставі виставленого Лізингодавцем рахунку, який діє протягом трьох днів, перераховує на рахунки Лізингодавця: попередній лізинговий платіж в розмірі, визначеному пунктом 4.1. даного Договору; одноразову комісію за організацію поставки техніки в розмірі, визначеному пунктом 4.1. даного Договору. Датою сплати попереднього платежу та одноразової комісії за організацію поставки техніки є дата надходження коштів на рахунок Лізингодавця.

На виконання п.п. 4.1, 4.2 Договору відповідач сплатив попередній лізинговий платіж в розмірі 776 634,26 грн.

Згідно п. 3.4.3 Договору, відповідач зобов'язується згідно з погодженим з позивачем графіком своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідно до п. 4.3 вищезазначеного Договору та графіків сплати лізингових платежів, відповідач за період користування технікою з 06.12.10. по 04.05.11. був зобов'язаний сплатити на рахунок позивача суму в розмірі 607 685,37 грн., але свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату ( лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

За таких обставин, судом встановлено, що заборгованість Лізингоодержувачем перед Лізингодавцем зі сплати лізингових платежів за Договором становить 607685,37 грн.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що Лізингоодержувач у повному обсязі не виконав умов Договору та не сплатив на користь позивача лізингових платежів у сумі 607685,37 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Буд»607685,37 грн. суми основного боргу слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 7.1 Договору просить суд стягнути на свою користь з відповідача 21447,92 грн. - пені.

Відповідно до п. 7.1 Договору передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів, Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 21447,92 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4835,38 грн. збитків від інфляції та 4151,21 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 4835,38грн. збитків від інфляції та 4151,21 грн. 3 % річних (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4633943,77 грн. збитків, повязаних з неналежним використанням предмету лізингу.

Відповідно до п. 3.4.3 Договору передбачено, що Лізингоодержувач зобов'язаний належним чином користуватись предметом лізингу, утримувати його відповідно до погоджених сторонами умов договору, норм і правил експлуатації, технічного обслуговування і ремонту, встановлених законодавством і інструкціями виробника.

Згідно з п. 3.4.8 Договору, Лізингоодержувач зобов'язаний забезпечувати збереження предмету лізингу та нести повну майнову відповідальність за його втрату, знищення або пошкодження.

Позивач вказує на те, що відповідно до акту звірки розрахунків до Договору від 17.11.10. № 10-10-55ств-фл/917, який було підписано між сторонами та скріплено печатками підприємств, предмет лізингу було повернено відповідачем позивачу по ринковій вартості, яка визначена оцінювачем ОСОБА_2 (звіти про оцінку майна містяться в матеріалах справи) та становить 1 946 041,75 грн., при цьому залишкова вартість об'єкта лізингу склала 6 579 985,52 грн.

Як зазначено в актах оцінки та обстеження майна, предмет лізингу був пошкоджений, а саме огороджувальні стінки пошкоджені та деформовані, дверці також, годівниця пошкоджена, бетонна цільова підлога частково зламана, напувалка пошкоджена та ін.

Пунктом 8.6. Договору погоджено, що в разі невідповідності нормальному ступеню спрацювання предмету лізингу або його некомплектності, Лізингодавець проводить експертну оцінку предмету лізингу за рахунок Лізингоодержувача.

У разі, якщо вартість предмету лізингу, визначеної експертним шляхом, менша ніж залишкова вартість, розрахована за графіком, різницю між залишковою вартістю техніки та вартістю техніки за експертною оцінкою відшкодовує Лізингоодержувач, який користувався технікою.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.11. між сторонами було підписано акт приймання-пенредачі сільськогосподарської техніки, згідно якого вбачається, що відповідач передав позивачу сільськогосподарську техніку по експертній вартості, яка становить 1946041,75 грн.

З акту звірки розрахунків до Договору від 17.11.10. № 10-10-55ств-фл/917, підписаного з боку обох сторін, предмет лізингу було повернено відповідачем позивачу по ринковій вартості, яка становить 1 946 041,75 грн., при цьому залишкова вартість об'єкта лізингу склала 6 579 985,52 грн., тобто з наведеного вбачається, що вартість предмету лізингу, яка була визначена експертним шляхом, є меншою за залишкову вартість.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 4633943,77 грн. збитків за пошкодження предмету лізингу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Буд»(03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, 38/58, код ЄДРПОУ 31566516) на користь Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16 А, код ЄДРПОУ 30401456) 607685 (шістсот сім тисяч шістсот вісімдесят пять) грн. 37 коп. основного боргу, 21447 (двадцять одна тисяча чотириста сорок сім) грн. 92 коп. пені, 4835 (чотири тисячі вісімсот тридцять пять) грн. 38 коп. збитків від інфляції, 4151 (чотири тисячі сто пятдесят одна) грн. 21 коп. 3 % річних, 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 08.09.11.