Рішення № 18174210, 05.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/33105.09.11 За позовом Дочірнього підприємства «Райське джерело»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗСК Мобайл»

про стягнення 3244,39 грн.

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 26.04.2011р.);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 5 вересня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство «Райське джерело»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗСК Мобайл»(відповідач) заборгованості в розмірі 3244,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором № 18306 від 20 серпня 2007 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату за тимчасове користування устаткуванням та не повернув передане йому устаткування, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 5.09.2011р.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2007 року між позивачем (надалі Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту Споживач або Покупець або Отримувач) (разом - сторони), було укладено договір № 18306 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1 Постачальник зобовязується постачати і передавати у власність Споживачеві на умовах Договору товар/продукцію, а Споживач зобовязується приймати цю продукцію у власність та своєчасно здійснювати її оплату на умовах Договору.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що моментом передачі устаткування визначається дата фактичної передачі устаткування в пункті (-ах) поставки продукції та підписання сторонами додатку (-ів) - акту (ів) прийому-передачі, що є невід'ємною (-ими) частиною (-ами) Договору.

Так, позивач зазначає, що між Постачальником та Отримувачем було укладено акт прийому-передачі устаткування, за яке Споживач, у відповідності до п. 5.1. Договору, повинен сплачувати плату.

Позивач вказує, що Споживач плати за устаткування не здійснював, внаслідок чого у Отримувача існує заборгованість за Договором на суму 1144,39 грн.

При цьому, позивач вказує, що у згідно п. 4.2. Договору устаткування є власністю Постачальника та повертається останньому, а відтак, за твердженнями позивача, враховуючи що устаткування Споживач не повернув, у Покупця існує заборгованість перед Постачальником в розмірі 2100,00 грн.

В порядку досудового врегулювання спору позивач 5.07.2011р. направив на адресу відповідача претензію про погашення заборгованості за Договором (копія претензії міститься в справі). Факт надсилання претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист та розрахунковим документом про відправку поштової кореспонденції. Позивач зазначає, що відповідач на претензію не відреагував та заборгованість за Договором не погасив.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З положень статті 762 Цивільного кодексу України вбачається, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Постачальник зобовязується постачати і передавати у власність Споживачеві на умовах Договору товар/продукцію, а Споживач зобовязується приймати цю продукцію у власність та своєчасно здійснювати її оплату на умовах Договору.

Згідно п. 3.4 Договору моментом передачі устаткування визначається дата фактичної передачі устаткування в пункті (-ах) поставки продукції та підписання сторонами додатку (-ів) - акту (ів) прийому-передачі, що є невід'ємною (-ими) частиною (-ами) Договору.

Так, судом встановлено, що між сторонами 21 серпня 2008 року було укладено акт прийому-передачі зі змісту якого вбачається, що Постачальник передає, а Споживач приймає в тимчасове користування устаткування, зокрема аренда кулера.

Пунктом 5.6. Договору передбачено, що при наступних поставках оплата вартості продукції здійснюється не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки продукції, що визначається відповідно в п. 3.3. Договору. Внесення плати за тимчасове користування устаткуванням здійснюється не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення Постачальником рахунку Споживачеві за тимчасове користування устаткуванням.

Відповідно до п. 4.2. Договору бутлі та устаткування є власністю Постачальника та повертаються останньому Споживачем в чистому вигляді, без пошкоджень та суттєвих подряпин.

Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що грошових коштів за оренду устаткування Споживач не виконав, виставлених йому рахунків не оплатив, устаткування Постачальнику не повернув.

З матеріалів справи вбачається, що для врегулювання спору в досудовому порядку позивач 5.07.2011р. направив на адресу відповідача претензію про погашення заборгованості за Договором, на яку Споживач не відреагував.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів по Договору за оренду устаткування, а також доказів повернення устаткування позивачу відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Постачальника про стягнення з Отримувача заборгованості за Договором в розмірі 3244,39 грн., що становить:

- 1144,39 грн. (борг за устаткування);

- 2100,00 грн. (борг за неповернуте устаткування).

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача в сумі 338,00 грн. (102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗСК Мобайл» (ідентифікаційний код: 35076686, адреса: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 48А) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Дочірнього підприємства «Райське джерело»(ідентифікаційний код: 30858101, адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б, ІПН 308581026554, Свідоцтво платника ПДВ 37718250, р/р № 26003300028855 в АКБ «Форум», МФО 322948) або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду грошові кошти: основного боргу 3244,39 грн. (три тисячі двісті сорок чотири гривні 39 копійок) та судові витрати в сумі 338,00 грн. (триста тридцять вісім гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 8.09.2011р.