Рішення № 18173752, 05.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/17805.09.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "А.Е.С.Київобленерго"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Лісс ЛТД"

про стягнення 54 724,86 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю № 67 від 11.05.2011 року;

від відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "А.Е.С.Київобленерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лісс ЛТД" про стягнення 54 724,86 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.09.2003 року між відкритим акціонерним товариством «А.Е.С. Київобленерго»в особі Києво-Святошинського району електричних мереж та товариством з обмеженою відповідальністю «Лісс ЛТД»укладено договір № 2332 про постачання електричної енергії.

Відповідно до п. 1.1 договору, позивач постачає електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами договору.

Згідно додатку № 3.1 до договору «Перелік об'єктів ТОВ «Лісс ЛТД», що живляться від мереж постачальника електричної енергії» відповідачу був встановлений лічильник типу «Енергія-9»№ 7823 з початковими показами 000000 кВт/год.

На виконання договірних зобов'язань, у січні місяці 2011 року відповідачем надано звіт про використану електричну енергію за січень місяць 2011 року. Відповідно до наданого звіту покази лічильника № 7823 становлять 034015 кВт/год.

21.01.2011 року, згідно наданого звіту про використану електричну енергію, відповідачу виданий Рахунок за активну електроенергію № 9376698040 за січень 2011 року, згідно на загальну суму 66724,86 грн.

Однак відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість за використану електроенергію в розмірі 54724,86 грн.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного публічне акціонерне товариство "А.Е.С. Київобленерго" звернулась до суду з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Лісс ЛТД»заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 54724,86 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.06.2011 року порушено провадження у справі № 33/178, розгляд справи призначено на 18.07.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.07.2011 року, у звязку з неявкою в судове засідання представників сторін та задоволенням клопотання позивача, розгляд справи відкладено на 05.09.2011 року.

В судове засідання 05.09.2011 року зявився представник позивача надав пояснення, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 54724, 86 грн., державне мито в сумі 547,40 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2003 року між відкритим акціонерним товариством "А.Е.С. Київобленерго" (постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лісс ЛТД" (споживач за договором) укладено договір на постачання електричної енергії № 2332 (далі - договір).

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 733884 27.04.2011 року відкрите акціонерне товариство «А.Е.С. Київобленерго»(ідентифікаційний код 23243188) змінило найменування юридичної особи на публічне акціонерне товариство «А.Е.С. Київобленерго»(ідентифікаційний код 23243188).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 2.3.3 договору, відповідач зобовязався оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 2 “Порядок розрахунків” та додатку № 4 “Зняття показів засобів обліку електричної енергії”.

Пунктом 2 додатку № 2 до договору передбачено, що щомісячно до 16 числа згідно з додатком 4 до договору направляється представник споживача у відділ збуту Києво-Святошинського РЕМ за адресою: м. Вишневе, вул.. Київська, 2 Б для подання звіту про використану електроенергію споживачем та субспоживачами за розрахунковий період, документів, що підтверджують оплату у розрахунковому періоді, заявки на обсяги споживання електроенергії у поточному періоді (далі заявлені величини) та одержання рахунків на оплату.

Згідно положень пункту 8 додатку № 2 до договору визначено, що постачальник здійснює оплату платежів, по рахункам виставлених споживачем, згідно з договором

Відповідно до п. 9.5. договору, він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2003 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договірних зобов'язань, у січні місяці 2011 року відповідачем надано звіт про використану електричну енергію за січень місяць 2011 року. Відповідно до наданого звіту покази лічильника № 7823 становлять 034015 кВт/год.

21.01.2011 року, згідно наданого звіту про використану електричну енергію, відповідачу виданий Рахунок за активну електроенергію № 9376698040 за січень 2011 року, згідно на загальну суму 66724,86 грн., однак відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобовязання по оплаті отриманої енергії, у звязку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту електричну енергію в розмірі 54724,86 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором на постачання електричної енергії № 2332 від 16.09.2003 року станом на червень 2011 року у відповідача перед позивачем в сумі 54724,86 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, с. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лісс ЛТД" (04209, м. Київ, вул. Богатирська, 9; ідентифікаційний код 30554431) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь публічного акціонерного товариства "А.Е.С. Київобленерго" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б, ідентифікаційний код 23243188) заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 54 724 (пятдесят чотири тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 86 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 547 (пятсот сорок сім) грн. 25 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М. Мудрий

Дата підписання рішення: 08.09.2011 року