Рішення № 18173606, 05.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/20605.09.11 За позовом Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна

України по м. Києву

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Мак»

Про стягнення 155060,31 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від прокуратури ОСОБА_1.- по дов. №3541 від 30.06.2011р.

Від позивача ОСОБА_2. по дов. № 1750 від 25.03.2011р.

Від відповідача не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Мак»155060,31грн., з яких: 127644, 69 грн. основного боргу по орендній платі, 7339,58 грн. інфляційні, 20076, 04 грн. грн. пені за неналежне виконання зобовязань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2011р. порушено провадження у справі № 36/206, розгляд справи призначено на 10.08.2011р.

Відповідач в судове засідання повноважних представників не направив. Заяв, клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: незявлення в засідання представників сторін.

Оскільки представник відповідача в судове засідання не зявився, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти 05.09.2011р.

В судовому засіданні 05.09.2011р. представниками прокуратури та позивача подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої прокуратура та позивач просять стягнути з відповідача 134904,74 грн. основного боргу, 8646,51 коп. пені за прострочку платежу, 8477, 53 грн. - інфляційні.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалах суду про від 21.07.2011р, та 10.08.2011 року.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Ухвали суду про порушення відповідач отримав відповідно 25.07.2011р. та 15.08.2011р. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача Господарський суд міста Києва, суд-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

19 липня 2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Маяк”(далі відповідач) був укладений договір оренди №3944 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до умов даного договору позивач передав відповідачу в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлове приміщення загальною площею 728,60 кв.м., з них 556,8 кв.м. перший поверх, 171,8 кв.м. підвал, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 8/14 (приміщення їдальні двоповерхового гуманітарного корпусу), що перебуває на балансі Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

На виконання умов даного договору 29 листопада 2007 року між сторонами по справі був підписаний акт приймання передачі в оренду нежитлового приміщення, відповідно до умов договору.

Згідно п. 10.1 договору строк його дії сторони встановили з 29.11.2007р. по 29.10.2008р.

03 грудня 2008р. муж сторонами був підписаний договір №3944/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №3944 від 29.11.2007р., відповідно якого строк дії договору було пролонговано до 29 вересня 2009р. включно.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.08.2010р. у справі №36/169, яке залишено без змін постановочно Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2011р.) за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Мак”, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова про зобовязання звільнити орендоване майно та повернення майна та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Мак” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання недійсним п..10.4 договору та продовження договору первісний позов задоволено повністю.

Зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Мак”

звільнити (виселити Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Мак”) державне нерухоме майно, що знаходиться на балансі Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, загальною площею 728,60 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 8/14 (приміщення їдальні двоповерхового гуманітарного корпусу) та повернути його Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву.

В задоволені зустрічного позову відмовлено.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди серпень 2007р. 25940,46 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди листопад 2007р. встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за серпень листопад 2007р.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.6 сторони встановили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувача у співвідношенні 50% до 50% щомісяця до 10 числа місяця, за який здійснюється платіж.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар (відповідач) сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання передавання включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря (відповідача) від обовязку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до держаного бюджету та Балансоутримувача (п.3.11 договору).

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору, не виконав обовязку орендаря, орендну плату до державного бюджету за період з червня 2010 року по червень 2011 року не вніс, в результаті чого виникла заборгованість і яка, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, складає 134 904,74 грн.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обовязком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідач у зазначений період користувався нежитловим приміщенням, а тому зобовязаний згідно п. 3.11 Договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати до держаного бюджету України становить 134 809, 74грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобовязання за договором №3944 від 29.11.2007р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі суду не надав.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 134809,74 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п. 3.7 договору сторони передбачили, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення включаючи день оплати.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочку платежу в сумі 8477, 53 грн.

Оскільки відповідач припустився прострочки по орендним платежам з нього на підставі п. 3.7 договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»підлягає стягненню пеня в сумі 8646,51 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаційно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН” та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 8477,53 грн. не перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована, а отже, підлягає стягненню з відповідача у розмірі 8477,53 грн.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобовязань встановлений судом та по суті відповідачем не оспорений, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 8477,53 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Мак” (03127, м. Київ, проспект 40- річчя Жовтня, 100/2, код ЄДРПОУ 32421940) на користь на користь Державного бюджету України 134 904 грн. 74 коп. основного боргу, 8 646 грн. 451 коп. пені за прострочку платежу, 8 477 грн. 53 коп. інфляційні, на рахунок 3111093700011, одержувач ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код 26077968, банк одержувача - ГУДК в м. Києві, МФО 820019, КЕКД 22080200, назва за оренду іншого державного майна.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Мак” (03127, м. Київ, проспект 40- річчя Жовтня, 100/2, код ЄДРПОУ 32421940) на користь на користь Державного бюджету України 1520 грн. 29 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяТрофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

07.09.2011р.