Рішення № 18173597, 07.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/27007.09.11 За позовом Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києві

ради”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Лама”

Про стягнення 15 729,17 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю

Представники:

Від позивача ОСОБА_1. по дов. №3 від 10.01.2011р.

Від відповідача не з»явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києві ради” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лама” 5450, 97 грн. боргу по договору платного користування №698К від 20.03.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2011р. порушено провадження у справі №36/270, розгляд справи призначено на 07.09.2011р.

В судовому засіданні 07.09.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору №698К від 20.03.2009р. не сплатив обумовлені договором платежу в період з 01.03.2009р. по 16.06.2009р. у звязку з чим виник борг в сумі 5 450, 97 грн.

Відповідач в судове засідання повноважних представників не направив, письмового відзиву на позов не надав. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило. Про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась відповідачу на адресу визначену за матеріалами справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

20.03.2009р. між Комунальним підприємством “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києві ради” (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лама”(далі відповідач) було укладено договір платного користування №698К.

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець на підставі розпорядження голови Печерської районної у місті Києві ради №232-р від 20.04.2006р. (при переукладанні договору оренди на новий термін чи продовження терміну дії договору оренди) на підставі протокольного рішення комісії з питань користування та відчуження комунального майна Печерської районної у м. Києві ради (протокол №2 від 12.02.2009р.) передав, а Орендар прийняв в тимчасове користування за плату нежитлове приміщення : частину коридору за адресою: м. Київ, вул. І.Мазепи, 3- Б, загальною площею 20,3 кв.м.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання його сторонами і діє з 20 березня 2009 року по 20 березня 2010року.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідач не виконав основного обовязку по договору №698К від 20.03.2009р. щодо внесення плати в повному обсязі у період з березня 2009 року по 16 червня 2009р. внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 5450,97 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.1 Договору плата по договору визначена в сумі 1555,68 в місяць.

Пунктом 3.4 . Договору встановлено, що платежі за поточний місяць вносяться орендарем на рахунок орендодавця до 20-го числа поточного місяця.

Всупереч вищеназваному договірному зобовязанню відповідач не виконав своїх обовязків у частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість за період з березня 2009р. по 16 червня 2009р., що становить 5 450,97 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач у зазначений період користувався нежитловим приміщенням, а тому зобовязаний згідно Договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 5450,97 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лама”

(м. Київ, вул. Григорія Сковороди, 3 кв. 9, код ЄДРПОУ 32853168) на користь Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києві ради” (м. Київ, пров. Січневий,9, код ЄДРПОУ 35692211) 5450 грн. 97 коп. основного боргу, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т. Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

08.09.2011р.