Рішення № 18173503, 26.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/6926.08.11 За позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Квартет" ЛТД

Простягнення 764 741,00 грн.

Суддя Картавцева Ю.В. Представники:

від позивача ОСОБА_1 представник (дов. № 211 від 30.06.2011 р.)

від відповідачаОСОБА_2.представник (дов. № 1235 від 26.11.2010 р.)

ОСОБА_3 представник (дов. № 20 від 11.01.2011 р.) СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Квартет" ЛТД про стягнення грошових коштів у розмірі 764 741,00 грн. за надані послуги з водопостачання та водовідведення, а саме: 676 140,73 грн. основного боргу, 43 081,30 грн. інфляційних витрат, 7 381,45 грн. трьох відсотків річних, 38 137,51 грн. - пені, відповідно до договору на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03801/5-01 від 01.03.2004 р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал") (за договором - постачальник) та ТОВ Фірма "Квартет" ЛТД (за договором - абонент) укладено договір № 03801/5-01 від 01.03.2004 р. на послуги водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65, які були чинними на момент підписання договору та втратили чинність 18.10.2008р. у зв'язку з тим, що вступили в силу нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені Наказом Міністерством з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р. (далі - Правила користування), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, що виникають за договором.

Так, за період з серпня 2010 року по квітень 2011 р. року, відповідачу надано позивачем послуг з водопостачання та водовідведення на суму 3 047 907,89 грн., а відповідачем сплачено 2 371 767,16 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість станом на 01.05.2011 р. у розмірі 676 140,73 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.06.2011 р. порушено провадження у справі № 59/69 та призначено розгляд справи на 29.06.2011 р.

В судовому засіданні 29.06.11 р. представник відповідача на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі надав заперечення на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 29.06.2011 р. представник відповідача заявив клопотання про зобовязання представника позивача надати додаткові докази, а саме дані стосовно обємів наданих послуг. Суд задовольнив клопотання.

Представники сторін в судовому засіданні 29.06.2011 р. заявили клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні з метою надання додаткових доказів та ознайомлення позивача з запереченнями на позов. Клопотання задоволено, в судовому засіданні 29.06.2011 р. оголошена перерва до 13.07.2011 р.

В судовому засіданні 13.07.2011 р. представники сторін заявили клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні з метою надання додаткових доказів. Клопотання задоволено.

Також, представники сторін в судовому засіданні подали клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

Суд, у звязку з необхідністю надання додаткових доказів, відповідно до вимог ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 13.07.2011 р. оголосив перерву до 19.08.2011 р.

В судовому засіданні 19.08.2011 р. оголошено перерву до 26.08.2011 р.

В судовому засіданні 26.08.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Між ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал") (постачальник) та ТОВ Фірма "Квартет" ЛТД (абонент) був укладений договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03801/5-01 від 01.03.2004 р., відповідно до умов якого постачальник зобовязується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі предявленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (місцеві правила приймання), а абонент зобовязується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 165/374 (правила -1), правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 р. за № 403/6691 (правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Правила - 1 втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008 р., яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України Правила 2).

Позивач пояснив суду, що ним належним чином виконані договірні зобовязання за договором № 03801/5-01 від 01.03.2004 р. за період з серпня 2010 р. по квітень 2011 р. на суму 3047907,89 грн., що підтверджується двосторонніми актами про зняття показань з приладу обліку, дебетово інформаційними повідомленнями, розшифровками рахунків із зазначенням тарифів. Однак ТОВ Фірма "Квартет" ЛТД зобовязання щодо оплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення виконало частково в сумі 2371767,16 грн., у звязку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 676140,73 грн.

За таких обставин ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до господарського суду міста Києва з даним позовом до ТОВ Фірма "Квартет" ЛТД про стягнення 676140,73 грн. основного боргу, 43 081,30 грн. інфляційних нарахувань, 7 381,45 грн. трьох процентів річних та 38 137,51 грн. пені, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03801/5-01 від 01.03.2004 р.

Відповідач ТОВ Фірма "Квартет" ЛТД проти позовних вимог заперечив, вказуючи наступне.

У доданому до позовної заяви розрахунку ціни позову позивачем вказано додаткові коди № 1-1695, № 1-1696, № 1-5037 для обліку води, але не надано доказів законності присвоєння цих кодів, документів підписаних сторонами про погодження встановлення цих кодів (договорів, додаткових угод, додатків до існуючого договору тощо); належного повідомлення відповідача про присвоєння кодів. Позивачем не надано доказів, якими встановлено кількості відпущених послуг (покази будинкових лічильників холодної води, розрахунки по нормам споживання тощо).

Позивачем без договірних відносин, або інших законних підстав, виставляються нарахування грошових зобов'язань по позиції "питна вода, що йде на підігрів".

Між позивачем та відповідачем немає договору, яким регулюється постачання відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

Оскільки відсутні правові підстави для нарахування та виставлення відповідачу платежів за питну воду, яка використовується для приготування гарячої води "питна вода, що йде на підігрів" та її оплати вимоги в цій частині є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Також, відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992р. № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та Постанови KM України від 28.12.1992р. № 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, міністерств та інших органів виконавчої влади органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер" з 1 січня 1993 р. нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Позивач застосовує тарифи встановлені Розпорядженням КМДА від 30.11.2009 р. № 1332 "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення", Розпорядженням КМДА від 30.06.2009р. № 758 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення для бюджетних установ та інших споживачів" та Постановою НКРЕ України від 20.01.2011р. № 58 "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ВАТ "АК "Київводоканал", які не зареєстровані в установленому законом порядку, не набрали чинності та не відповідають законодавству України.

Тому, підстави для задоволення вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 43 081,30 грн.; 3 % річних в сумі 7 381,45 грн.; пені в сумі 38 137,51 грн. відсутні, оскільки відповідач розраховувався з позивачем за надані послуги водопостачання та водовідведення, не порушуючи строки встановлені договором, і немає перед позивачем заборгованості.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на таке.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення відносяться до комунальних послуг.

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Згідно з п. 2.1 Правил - 2, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

У відповідності до п. 2.1.1. договору № 03801/5-01 від 01.03.2004 р., облік поставленої питної води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох обєктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком.

Згідно п. 2.1.2. вищезазначеного договору, зняття показників лічильника (-ів) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним обємом водоспоживання (до 30 м.куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи з його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

У відповідності до п. 2.1.4. договору № 03801/5-01 від 01.03.2004 р., кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення обємів стоків у відповідності із розділом 21 Правил користування.

Відповідно до п. 15 Приміток Розпорядження Київської міської державної адміністрації №516 від 29.04.09 р. у розрахунках за послуги з водовідведення кількість стічних вод приймається рівною загальній кількості спожитої холодної та гарячої води.

Згідно з п. п. 2.1.5. та 2.1.6. вищевказаного договору, абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється абонентом та представником постачальника; облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обовязковому звірянню у постачальника; абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягах наданих послуг (за встановлено постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги; для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами; звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків; в разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Згідно з статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Порядок розрахунків за договором сторони погодили відповідно до розділу 2 договору, зокрема, п. 2.2.1. договору № 03801/5-01 від 01.03.2004 р. передбачає, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно з п. 2.2.2. вищевказаного договору, у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у пятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

У відповідності до п. 2.2.3. договору № 03801/5-01 від 01.03.2004 р., в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Як вбачається з розрахунку позивача та наданих платіжних документів, за період з серпня 2010 р. по квітень 2011 р. позивачем застосовувалися наступні тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення:

- розпорядження КМДА від 30.06.2009 р. № 758 "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення";

- розпорядження КМДА від 30.11.2009 р. № 1332 "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення";

- Постанова №58 Національної комісії регулювання енергетики України від 20.01.2011 р.

Доводи відповідача щодо не чинності тарифів, на підставі яких позивачем визначено вартість наданих за договором послуг є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 3.10.1992 р. № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

З часу запровадження обов'язкової державної реєстрації нормативно-правових актів, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, акти органів місцевого самоврядування, видані в межах своєї компетенції, а саме розпорядження Київської міської державної адміністрації видані як акти виконавчого органу Київської міської ради, державній реєстрації в органах юстиції не підлягають.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово - комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, згідно підпункту 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності, разом з тим пунктом 2 розділу VII "Прикінцевих положень" Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" зазначено, що міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві, а рішенням Київської міської ради від 11.03.99 №161/262 "Про виконавчий орган Київської міської ради" такий виконавчий орган створено, а саме виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію).

Таким чином з часу формування Київською міською радою власного виконавчого органу на базі міської державної адміністрації в м. Києві виконавчі функції органів місцевої виконавчої влади, здійснює Київська міська державна адміністрація. При виданні розпоряджень щодо зміни тарифів на житлово-комунальні послуги Київська міська державна адміністрація діяла як виконавчий орган Київської міської ради, оскільки статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачає встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади. Правомірність таких дій КМДА підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 25.12.2003 р. №21-рп/2003 справа № 1-45/2003 (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", яким визначено правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування.

Відповідно до вищенаведених нормативно-правових актів України, повноваження щодо встановлення тарифів з оплати комунальних послуг водопостачання та водовідведення належить органам місцевого самоврядування, а саме їх виконавчим органам, а самі тарифи визначаються без будь-яких додаткових узгоджень з абонентами їх розмірів та термінів введення.

Згідно п. 3. статті 23 Господарського кодексу України правові акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, є обов'язковими для виконання усіма учасниками господарських відносин, які розташовані або здійснюють свою діяльність на відповідній території.

Таким чином затверджено презумпцію законності актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Як вбачається з позовної заяви позивачем відповідачу надано послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 3 047 907,89 грн., з яких:

- послуги по коду 1-347 (постачання питної холодної води та питної води, що йде на підігрів, прийняття стоків як холодної так і гарячої води) на суму 2 424 824,05 грн., з яких: за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної так і гарячої води на суму 2 392 065,88 грн., за постачання води, що йде на підігрів на суму 32 758,17 грн.

- послуги по коду 1-1695 (постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води) на суму 1 189,64 грн.;

- послуги по коду 1-1696 (постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води) на суму 20 985,96 грн.;

- послуги по коду 1-50374 (постачання води, що йде на підігрів) на суму 600 908,24 грн.

Факт надання послуг на зазначену суму підтверджується доданими до матеріалів справи маршрутними картами/актами зняття показань з приладів обліку.

Пунктом 3.13 Правил-2 визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами на балансі відповідача не знаходиться теплових пунктів (котелень).

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства відповідач не має обовязку в рамках договору на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03801/5-01 від 01.03.2004 р. оплачувати питну воду, яка використовується для приготування гарячої води.

Крім того, Правилами-2 (п. 2.1), як і Законом України "Про житлово-комунальні послуги", передбачено договірне формування відносин між Водоканалом та абонентом.

Позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 статті 175 ГК України).

Відповідно до статей 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З наведеного вище вбачається, що умовами Договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

Відповідно до статей 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Отже, законом не визначено такого виду комунальних послуг, як "питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води".

Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 03801/5-01 від 01.03.2004 р. укладений позивачем з відповідачем на постачання питної води, тобто холодної води. Належних та допустимих доказів, в розумінні статті 34 ГПК України, на підтвердження укладення з відповідачем договорів на постачання води, що йде на підігрів позивачем не надано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу, який виник внаслідок нарахування позивачем плати за послуги постачання холодної води для виготовлення гарячої води (по коду 1-50374 та по коду 1-374) задоволенню не підлягають як безпідставні.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води за період з серпня 2010 р. по квітень 2011 р. слід зазначити наступне.

Пунктом 3.1 Правил-2 визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Пунктом 5.1 Правил-2 облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Як слідує з розрахунку позивача, частину з заявленої до стягнення суми по коду 1-374 становлять кошти, нараховані за прийняття стоків гарячої води (в розрахунку зазначені як: "питна вода що йде не підігрів (стоки)").

Враховуючи, що умови Договору регулюють правовідносини з прийняття позивачем від відповідача каналізаційних стоків, нарахування позивачем відповідачу коштів за прийняття стоків гарячої води є цілком правомірним.

Як слідує з розрахунку позивача за період з серпня 2010 р. по квітень 2011 р., ним надано послуг з водопостачання та водовідведення "холодна вода" та водовідведення "питна вода що йде не підігрів (стоки)" в розмірі 2 414 241,48 грн., а саме: по коду 1-374 в розмірі 2 392 065,88 грн., по коду 1-1695 в розмірі 1 189,64 грн., по коду 1-1696 в розмірі 20 985,96 грн.

Факт надання послуг в зазначеному обсязі підтверджується доданими до матеріалів справи виписками з особового рахунку відповідача, актами зняття показань з приладів обліку, тощо.

Як вбачається з пояснень представника відповідача, ТОВ Фірма "Квартет" ЛТД не визнає послугу "водопостачання питної води, що йде на підігрів", а тому кошти за дану послугу ніколи не сплачував, та зазначає, що кошти які зараховані позивачем по коду 1-374 та по коду 1-50374 як сплата за питну воду, що йде на підігрів, сплатив за послугу водопостачання холодної води.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що кошти сплачені відповідачем, та зараховані позивачем як за послугу "водопостачання питної води, що йде на підігрів" слід віднести в рахунок сплати відповідачем боргу за послугу водопостачання холодної води.

Тому, як слідує з матеріалів справи, відповідач за отримані протягом спірного періоду послуги з водопостачання холодної води та водовідведення як холодної так гарячої води перерахував відповідачеві 2 371 767,16 грн., з яких 2 029 213,39 грн. сплачені за кодом 1-374 та 342 553,77 грн. сплачені за кодом 1-50374.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення основного боргу за холодне водопостачання та водовідведення, як холодної так і гарячої води, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з ТОВ Фірма "Квартет" ЛТД основного боргу за договором № 03801/5-01 від 01.03.2004 р. судом задовольняється частково, в розмірі 42 474,32 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 43 081,30 грн. інфляційних втрат, 7 381,45 грн. - 3% річних за прострочення грошового зобов'язання, 38 137,51 грн. пені.

Відповідно до п. 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасного внесення плати за використану питну воду за спірний період в розмірі 42 474,32 грн., а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно статті 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Умовами пункту 4.2. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням встановлених судом обставин щодо розміру заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязання, стану виконання відповідачем цього зобовязання, розміру прострочених сум, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в розмірі 2 395,75 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Таким чином, розмір збитків від зміни індексу інфляції становить 2 706,31 грн. та 3% річних становить 463,69 грн., які й підлягають задоволенню.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 35 741,76 грн., збитків від зміни індексу інфляції в сумі 40 374,99 грн., 3% річних в сумі 6 917,76 грн. задоволенню не підлягають, оскільки нараховані безпідставно.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Квартет" ЛТД (03127, м. Київ, вул. Васильківська, 53, корп. 1, ЄДРПОУ 13670073) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 42 474 (сорок дві тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 32 коп. - сума основного боргу, 2 706 (дві тисячі сімсот шість) грн. 31 коп. - сума інфляційних нарахувань, 463 (чотириста шістдесят три) грн. 69 коп. - три відсотки річних, 2 395 (дві тисячі триста девяносто пять) грн. 75 коп. - пеня, 480 (чотириста вісімсот) грн. 40 коп. - державного мита та 14 (чотирнадцять) грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 31.08.2011 р.