Рішення № 18173358, 29.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/19429.08.11 За позовомДочірнього підприємства «Ай-Ті-Сі-Електронікс-Україна»

доПриватного підприємства «Армстронг Консалтинг»

простягнення 63559,77 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № б/н від 12.05.2011 року;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Ай-Ті-Сі-Електронікс-Україна»звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Армстронг Консалтинг»про стягнення 50190,52 грн. основного боргу, 4933,80 грн. пені, 6574,96 грн. інфляційних втрат та 1860,49 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати повязані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору поставки № 05/10-09 від 05.10.2009 року не сплатив в повному обсязі кошти за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 50190,52 грн.

Ухвалою від 20.06.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 29.07.2011 року.

В судовому засіданні 29.07.2011 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 29.07.2011 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, однак подав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні 29.07.2011 року подав клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/194, яке судом розглянуто та задоволено.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 29.07.2011 року розгляд справи було відкладено на 29.08.2011 року.

В судовому засіданні 29.08.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 29.08.2011 року вдруге не зявився, вимоги ухвали не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 29.08.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2009 року між Дочірнім підприємством «Ай-Ті-Сі-Електронікс-Україна» (далі постачальник, позивач) та Приватним підприємством «Армстронг Консалтинг»(далі покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 05/10-09 (далі-Договір), пунктом 1.1 якого сторони передбачили, що в порядку та на умовах, визначених в даному Договорі, постачальник зобовязався поставити (передати у власність) в обумовлені строки іншій стороні покупцю електронні компоненти, комплектуючі, запасні частини та матеріали (далі товар), а покупець зобовязався прийняти зазначений товар та сплатити за нього певні грошові кошти.

Відповідно до пункту 7.2 Договору по факту надходження товару на склад, постачальник повідомляє покупця (по телефону, факсу, електронною поштою, листом) про прибуття замовленого товару на склад постачальника. Для відвантаження покупець робить проплати 10% від вартості товару протягом 5 днів після надходження товару на склад постачальника. Покупець повинен сплатити остаточну вартість товару 70% в строк 10 банківських днів після приходу товару на склад покупця.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 84030,69 грн., що засвідчується видатковими накладними № КиС 000000010 від 18 січня 2010 року на суму 43264,58 грн., № КиС 00000019 від 20 січня 2010 року на суму 40766,11 грн. та довіреністю на отримання товарно матеріальних цінностей № 11 від 12 січня 2010 року.

В свою чергу відповідач за поставлений товар розрахувався частково, що підтверджується банківськими виписками (копії в матеріалах справи), у звязку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 50190,52 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 50190,52 грн.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд здійснивши перерахунок суми позову приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 50190,52 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 8.4 Договору випадку допущення покупцем факту прострочення (або не належного виконання) оплати вартості поставленого товару на строк більше одного місяця, постачальник має додатково стягнути з покупця плату за користування коштами, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ за кожний день, з дати виникнення грошового зобовязання, або штраф (на вибір постачальника) в розмірі 0,1% від вартості кожної партії товару, оплата якої була строчена, за кожний день з моменту виникнення грошового зобовязання.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 8.4 Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4933,80 грн. за період з 04.02.2010 року по 04.08.2010 року.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пунктів 7.2 та 8.4 Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, здійснених поставок та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 4920,63 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1860,49 грн. 3 % річних та 6574,96 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов Договору, здійснених поставок товару, прострочення відповідачем сплати грошового зобовязання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 6123,24 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Армстронг Консалтинг»(місцезнаходження: 02206, м. Київ, Дніпровський р н, вул. Малишка, буд. 23, кв. 19, код ЄДРПОУ 30776878) на користь Дочірнього підприємства «Ай-Ті-Сі-Електронікс-Україна»(місцезнаходження: 02160, м. Київ, Дніпровський р н, просп. Воззєднання, буд. 7-А, код ЄДРПОУ 30964714) 50190 (пятдесят тисяч сто девяносто) грн. 52 коп. основного боргу, 4 920 (чотири тисячі девятсот двадцять) грн. 63 коп. пені, 6 123 (шість тисяч сто двадцять три) грн. 24 коп. інфляційних втрат, 1 860 (одну тисячу вісімсот шістдесят) грн. 49 коп. 3% річних, 630 (шістсот тридцять) грн. 95 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 27 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

06.09.2011 року