Рішення № 18172832, 22.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/215

22.08.11

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Київмедпрепарат»

до Корпорація «Артеріум»

про стягнення 70 892 380, 33 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Задорожна Л.Г.

від відповідача: Зима І.П.

Обставини справи :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 01-2010 від 30.12.2009 р. у розмірі 70 892 380, 33 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати товару відповідно до умову вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.07.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився через нез’явлення у судове засідання повноважних представників сторін та невиконання ним вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 17 719 708, 40 грн., яка прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача подав заяву про визнання позову у сумі 17 719 708, 40 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонамии.

У судовому засіданні 22.08.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Київмедпрепарат»та Корпорацією «Артеріум»укладено договір № 01-2010/16, за умовами якого позивач зобов’язався передати а відповідач –прийняти медичну продукцію, виготовлену позивачем, та оплатити її.

Відповідно до п.п. 3.1., 4.1. договору оплата за товар здійснюється в національній валюті України шляхом банківських переводів протягом 90 календарних днів від дати підписання сторонами накладної, за якою товар перейшов у власність відповідача.

Згідно з п. 3.2. договору асортимент та кількість товару, а також ціна одиниці зазначається в накладних, які є невід’ємною частиною договору.

Договір, відповідно до ст. 11.1., вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та вступає в силу з 11.01.2010 р. та діє до 31.12.2010 р.

Як встановлено судом, на виконання умов договору № 01-2010/16 від 30.12.2009 р. позивач поставив, а відповідач –прийняв товар на суму 70 892 380, 33 грн., що підтверджується накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору № 01-2010/16 від 30.12.2009 р. та вимог ст. 526 Цивільного кодексу України за отриманий товар розрахувався не у повному обсязі у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 17 719 708, 40 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши положення договору № 01-2010/16 від 30.12.2009 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання зобов’язань щодо оплати отриманого відповідно до умов договору № 01-2010/16 від 30.12.2009 р. товару, не надав та, при цьому, визнав позов у сумі 17 719 708, 40 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 01-2010/16 від 30.12.2009 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17 719 708, 40 грн., а відповідач наведені позивачем обставини, не спростував та, при цьому, визнав заборгованість у розмірі 17 719 708, 40 грн., позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київмедпрепарат»до Корпорації «Артеріум»про стягнення 17 719 708, 40 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно частини другої п. 5 Інформаційного листа № 01-8/453 від 26.06.1995 р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

З огляду на викладене, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київмедпрепарат»задовольнити.

2. Стягнути з Корпорації «Артеріум»(01032, м. Київ, вул. Сакасаганського, 139, код ЄДРПОУ 33406819), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Київмедпрепарат»(01032, м. Київ, вул. Сакасаганського, 139, код ЄДРПОУ 00480862) заборгованість у розмірі 17 719 708, 40 (сімнадцять мільйонів сімсот дев’ятнадцять тисяч сімсот вісім грн. 40 коп.) грн., 6 373, 78 (шість тисяч триста сімдесят три грн. 78 коп.) –державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 01.09.2011 р.