Рішення № 18172291, 22.08.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.08.2011 р. Справа № 5008/775/2011

За позовом Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто Люкс”, с. Завидово Мукачівського району

про стягнення суми 20822,09грн. збитків у порядку регресу,

Суддя В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 юрисконсульт за дов. від 04.01.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за дов. від 20.06.2011р.

СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство „Українська транспортна страхова компанія”, м. Київ (далі позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто Люкс”, с. Завидово Мукачівського району (далі відповідач) про стягнення суми 20822,09грн. збитків у порядку регресу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві (а.с.2-4).

Зокрема посилається на ту обставину, що про дорожньо-транспортну пригоду (далі ДТП), яка сталася 19.08.2006p. в Угорщині за участю автомобіля марки „Volvo", д.н. НОМЕР_2, що належить TOB „АВТО ЛЮКС" та який був застрахований відповідачем, як Страхувальником, у позивача, як у Страховика, у вигляді цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи авто страхування „Зелена карта” відповідно до поліса №UA 045/4453472 від 28.12.2005р., відповідачем, як Страхувальником, у строк передбачений п.п.33.1.2 п.33.1 ст.33 Закону України „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, не було повідомлено позивача, як Страховика, про настання страхового випадку, наслідком чого, у відповідності до вимог п.п. 38.1.1 «ґ»п. 38.1 статті 38 даного Закону, є право страховика, після виплати страхового відшкодування, подання регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Представник відповідача позовні вимоги заперечує повністю з підстав, зазначених у письмовому відзиві від 09.08.2011р. на позовну заяву (а.с.73). Зокрема посилається на те, що Страхувальником, у строк передбачений п.п.33.1.2 п.33.1 ст.33 Закону України „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, було повідомлено Страховика в особі його Мукачівського відділення про настання страхового випадку, шляхом надсилання факсограмою повідомлення від 21.08.2006р. про страховий випадок. Крім того, також зазначає обставину того, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду за захистом своїх прав.

З урахуванням вищезазначених заперечень, наведених представником відповідача у письмовому відзиві на позов, представником позивача у додатково надісланому письмовому запереченні від 12.08.2011р. на відзив відповідача (а.с.78), зазначено обставину того, що оскільки відповідно до ч.6 ст. 261 ЦК України, за регресними зобов”язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов”язання та з урахуванням виконання позивачем, як Страховиком, основного зобов”язання 23.06.2008р., що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №103 від 23.06.2008р., тому перебіг строку позовної давності почався з 23.06.2008р. та відповідно до вимог ст. 257 ЦК України, якою передбачено загальну позовну давність у три роки, позивачем не пропущено строк позовної давності звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки позовна заява була подана до суду 14.06.2011р.

Крім того, у спростування тверджень представника відповідача щодо повідомлення відповідачем, як Страхувальником, позивача, як Страховика, у строк передбачений п.п.33.1.2 п.33.1 ст.33 Закону України „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” про страховий випадок, зазначає обставину того, що позивачем таке повідомлення від відповідача не отримувалось, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією витягу з журналу реєстрації вхідної кореспонденції з 05.05.2004р. по 20.08.2009р. та зазначено про те, що відповідачем доказів направлення такого повідомлення на адресу позивача до матеріалів справи не подано.

Представником відповідача в даному судовому засіданні усно зазначено обставину того, що вищезазначені обставини, наведені позивачем, в особі його представника, у додатково долученому до матеріалів справи письмовому запереченні від 12.08.2011р. на відзив відповідача на позовну заяву, заперечуються повністю, з підстав, зазначених у письмовому відзиві від 09.08.2011р. на позовну заяву.

Строк розгляду спору продовжувався відповідно до вимог ч.3 ст. 69 ГПК України на підставі ухвали суду від 09.08.2011р. по справі №5008/775/2011.

Розгляд справи відкладався відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 22.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд констатує такі висновки:

Як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2006 p. в Угорщині на дорожній ділянці біля 113 км. Головної дороги номер 4 в м. Терексентміклош сталася ДТП за участю автомобіля марки „Volvo", д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що належить TOB„АВТО ЛЮКС" та автомобіля марки „Opel Astra", д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, який належить ОСОБА_5, що підтверджується довідкою Управління поліції м. Терексентміклош від 19.08.2006р. порядковий номер А 135518 (а.с.16-17).

Вказана ДТП відбулася з вини водія автомобіля марки„Volvo", д.н. НОМЕР_2, ОСОБА_3, який порушив викладене в абзаці (1) §27 Правил дорожнього руху Угорщини, що підтверджується довідкою Управління поліції м. Терексентміклош Відділу регулювання вуличного руху №388-445/133/2006 від 20.10.2006р. (а.с.18-19).

Станом на день ДТП, автомобіль марки „Opel Astra", д.н. НОМЕР_1 був застрахований його власником ОСОБА_5 за договором страхування відповідно до полісу № АА800718027/23 від 24.05.2006 року (а.с.10) у „Генералі Ферзіхерунг АГ”, що входить в Асоціацію Угорських страхових компаній Моторного страхового бюро.

Як вбачається з матеріалів справи, Асоціацією Угорських страхових компаній Моторного страхового бюро потерпілій стороні власнику автомобіля марки „Opel Astra", д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 було виплачено страхове відшкодування, яке становить загальну суму 450313форинтів, що підтверджується наявними у справі документальними доказами (а.с.27-35), що становить загальну суму 1782,29Євро.

Вищезазначені обставини не заперечуються, як відповідачем, так і його представником.

В свою чергу, Асоціація Угорських страхових компаній Моторного страхового бюро звернулася з письмовою вимогою до Закритого акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія” (нове найменування - Приватне акціонерне товариство „Українська транспортна страхова компанія”) про відшкодування шкоди у сумі 1782,29Євро в регресному порядку відповідно до виставленого рахунку (а.с.15).

Приватним акціонерним товариством „Українська транспортна страхова компанія” було складено страховий акт №1480-1058-06-11/2 службового розслідування від 30.05.2008р. (а.с.13), за наслідками якого на підставі наказу №1051-2/В від 19.06.2008р. (а.с.12) було перераховано на користь Асоціації Угорських страхових компаній Моторного страхового бюро суму 1782,29 Євро, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №103 від 23.06.2008р. (а.с.11).

Відповідно до вимог статті 6 Закону України „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до вимог частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 22 Закону України „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями статті 1191 Цивільного кодексу України встановлено право особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, на право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Вимогами п.п.33.1.2 п.33.1 ст.33 Закону України „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Вимогами ст. 27 Закону України „Про страхування” та вимогами ст. 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Вимогами підпункту 38.1.1 «ґ»пункту 38.1 статті 38 Закону України „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Оскільки, як було зазначено вище, Приватним акціонерним товариством „Українська транспортна страхова компанія” відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №103 від 23.06.2008р. (а.с.11) було перераховано на користь Асоціації Угорських страхових компаній Моторного страхового бюро суму 1782,29 Євро страхового відшкодування в регресному порядку відповідно до письмової вимоги та відповідно до виставленого рахунку (а.с.15), та з урахуванням тієї обставини, що ТОВ „Авто Люкс” не було повідомлено Страховика у строки, відповідно до вимог п.п.33.1.2 п.33.1 ст.33 Закону України „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, про настання вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, тому відповідно до вимог підпункту 38.1.1 «ґ»пункту 38.1 статті 38 Закону України „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” до ПАТ „Українська транспортна страхова компанія” (старе найменування ЗАТ „Українська транспортна страхова компанія”) перейшло право вимоги спірної суми в порядку регресу, як Страховика, який виплатив страхове відшкодування - до ТОВ „Авто Люкс”, як Страхувальника.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідними доказами та в силу вимог ст.34 даного Кодексу, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявне у матеріалах справи лише повідомлення ТОВ „Авто Люкс” від 21.08.2006р. про страховий випадок (а.с.74), долучене представником відповідача до матеріалів справи відповідно до письмового відзиву від 09.08.2011р. на позовну заяву (а.с.73), не може підтверджувати обставину належного повідомлення, відповідно до вимог п.п.33.1.2 п.33.1 ст.33 Закону України „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, Страховика про настання вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки крім даного повідомлення в матеріалах справи відсутні будь-які доказові матеріали щодо надсилання або вручення, як безпосередньо Страховику або через його відділення (Мукачівську філію) вищезазначеного повідомлення.

Представником відповідача відсутність таких доказових матеріалів, пояснюється значним терміном часу, який пройшов від дати формування вищезазначеного повідомлення та які (такі доказові матеріали) не збереглися у відповідача, крім даного повідомлення, яке знаходилося у матеріалах відповідача стосовно даного ДТП.

Відсутність вищезазначених доказових матеріалів підтверджується також позивачем копією витягу з журналу реєстрації вхідної кореспонденції з 05.05.2004р. по 20.08.2009р., долученого представником позивача до матеріалів справи (а.с.84-86) та оригінал якого (журналу) оглянуто судом у судовому засіданні 22.08.2011р. у присутності представників сторін, та в якому (журналі) відсутні записи про надходження, як безпосередньо на адресу позивача або через його відділення (Мукачівську філію), від відповідача вищезазначеного повідомлення про настання ДТП.

За вищенаведених обставин, заперечення відповідачем та його представником позову в даній частині, спростовується вищезазначеним та фактичними обставинами справи.

З урахуванням вищезазначених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем, як Страхувальником, не доведено, відповідно до вимог ст.33 та ст.34 ГПК України, факту повідомлення позивача, як Страховика, у строк передбачений вимогами п.п.33.1.2 п.33.1 ст.33 Закону України „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” про настання вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

За вищезазначених обставин, є правомірним відповідно до вимог п.п. 38.1.1 «ґ»п. 38.1 статті 38 Закону України „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, звернення позивача, як Страховика, після виплати страхового відшкодування, до суду з регресним позовом до відповідача, як Страхувальника, про стягнення в регресному порядку з останнього фактично понесених витрат у розмірі виплаченого страхового відшкодування, що становить суму 20822,09грн. по курсу НБУ станом на 08.06.2011р. (дату позову) від суми 1782,29 Євро (1168,2772грн. за 100 Євро).

Також, матеріалами справи та фактичними обставинами спростовуються заперечення відповідача та його представника щодо пропуску позивачем строку позовної давності звернення до суду за захистом своїх прав та таке заперечення є безпідставним, з огляду на наступне:

Вимогами ч.6 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання в межах строку загальної позовної давності, який встановлено тривалістю у три роки відповідно до вимог ст. 257 даного Кодексу.

Оскільки, як було зазначено вище, ПАТ „Українська транспортна страхова компанія” було перераховано 23.06.2008р. на користь Асоціації Угорських страхових компаній Моторного страхового бюро суму 1782,29 Євро страхового відшкодування в регресному порядку, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №103 від 23.06.2008р. (а.с.11), тому, з урахуванням вимог ч.6 ст. 261 перебіг позовної давності за регресним зобов'язанням, в даному випадку позивача до відповідача, починається від дня виконання позивачем основного зобов'язання, тобто з 23.06.2008р. та відповідно до вимог ст.257 Цивільного кодексу України, строк позовної давності закінчується 24.06.2011р. Як вбачається з поштового штампу господарського суду Закарпатської області, проставленого на позовній заяві від 08.06.2011р. №565-ю, позивач звернувся за захистом своїх прав 14.06.2011р., тобто в межах строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України.

За вищенаведених обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача в регресному порядку фактично понесених витрат у розмірі виплаченого страхового відшкодування на загальну суму 20822,09грн. по курсу НБУ станом на 08.06.2011р. (дату позову) від суми 1782,29 Євро (1168,2772грн. за 100 Євро), є такими, що належним чином відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи та фактичними обставинами, а заперечення відповідача та його представника на даний позов, спростовуються вищенаведеним та фактичними обставинами справи, а тому вказана сума підлягає до стягнення з відповідача в примусовому порядку на користь позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача відшкодування на користь позивача суми 210грн. понесених витрат по сплаті державного мита та суми 236грн. понесених витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 257, 261 ч.6, 1187 ч.2 та 1191 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 69 ч.3, 77, 8285, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто Люкс” /Мукачівський район, с. Завидово, вул. Кірова, 35, ідентифікаційний код 30764988/ на користь Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія” /м. Київ, вул. Саксаганського, 77, ідентифікаційний код 22945712, р/р 2650001004925 в АТ „Укрексімбанк”, МФО 322313/ суму 20822,09грн. збитків, суму 210грн. у відшкодування витрат по сплаті держмита та суму 236грн. у відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ за наявності письмової заяви стягувача.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку передбаченому вимогами ч. 1 ст. 93 цього ж Кодексу.

Суддя В.І. Карпинець

Рішення суду виготовлено в повному обсязі та підписано 26.08.2011р.