Рішення № 18172216, 25.08.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.08.2011 Справа № 18/3

За позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород”, м. Ужгород

до Приватного підприємства ”Касіко”, м. Ужгород

про стягнення 13268,16 Євро.,

Суддя господарського суду Кривка В.П.

представники:

Позивача ОСОБА_1, довіреність від 16.06.2011 року;

Відповідача ОСОБА_2, довіреність від 05.01.2011 року;

СУТЬ СПОРУ: Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород”, м. Ужгород заявлено позов до Приватного підприємства ”Касіко”, м. Ужгород про стягнення 13268,16 Євро.

У судовому засіданні 16.02.2011 року за клопотанням сторін в порядку ст. 77 ГПК України судом оголошувалась перерва. Ухвалою господарського суду від 25.02.2011 року провадження у даній справі було зупинено. Ухвалою від 10.08.2011 року поновлено провадження у справі. За клопотанням позивача справу розглянуто в термін, визначений відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Уповноважений представник позивача просить задовольнити в повному обсязі позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи. Зокрема, вказує що 14.12.2006р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (який перейменовано в Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк”) в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород”, що була перейменована у філію „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород” та Приватним підприємством ”Касіко” було укладено кредитний договір №28/4-06, до якого було внесено зміни та доповнення договором про внесення змін №1 від 13.05.2008р., №2 від 24.11.2008р. та №3 від 26.11.2008р. /надалі - Кредитний договір/, згідно якого Кредитор надав позичальнику кредит у сумі 21 600 Євро.

Приватним підприємством ”Касіко” взяті на себе зобовязання згідно Кредитного договору №28/4-06 від 14.12.2006 року /із змінами та доповненнями/, належним чином не виконувалися, внаслідок чого в останнього виникла прострочена заборгованість: у сумі 11700 Євро - заборгованість по кредиту та 317,98 Євро заборгованість по відсоткам за користування кредитом. Зважаючи на наявність заборгованості та відповідно до умов договору та закону заявником проведено нарахування пені та трьох відсотків річних від простроченої суми. У звязку з цим, виходячи з положень закону, умов кредитного договору заявник звернувся до суду і просить стягнути на його користь суму у розмірі 13268,16 Євро, в тому числі 11700 Євро - заборгованість по кредиту, 317,98 Євро заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 944,97 Євро пені, а також 305,21 Євро три відсотки річних.

Під час судового розгляду уповноважений представник відповідача проти позову заперечила, зокрема вважає неправомірними вимоги заявника та заявлені ним до стягнення нарахування в частині збільшеної ним відсоткової ставками за користування кредитними коштами. Між тим, вимог суду щодо надання витребуваних судом документів відповідачем не виконано.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін,

суд встановив:

14.12.2006 року між Приватним підприємством «Касіко»- Позичальником та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (який перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційного банк») в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород»(що була перейменована у філію «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород”) Кредитором було укладено кредитний договір №28/4-06, до якого було внесено зміни та доповнення договором про внесення змін №1 від 13.05.2008р., №2 від 24.11.2008р. та №3 від 26.11.2008р. /надалі - Кредитний договір/, згідно якого Кредитор надав позичальнику кредит у сумі 21600 Євро. Відповідно до умов договору кінцевий термін повернення кредиту сторони обумовили 12.12.2010 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13 % річних (а.с. 8-13, 33).

У відповідності до п. 2.2. та 4.2.1. Кредитного договору Позичальник взяв на себе зобовязання повертати кредит частинами у відповідності до графіку передбаченого п.2.2. кредитного договору та у відповідності до п. 3.4, 4.2.2. Кредитного договору своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом. При цьому сторони також обумовили, що позичальник зобовязується проводити через поточні рахунки в банку 100,0 % доходу (виручки) від реалізації. При зменшенні частки надходжень на поточний рахунок позичальника у банку проти передбаченого у першому абзаці цього пункту на кожних 30,0 %, передбачена п. 3.1. цього договору, плата за кредит зростає на 1,0 % річних відповідно (п. 3.10.1 кредитного договору); відповідно до п. 4.3.9. кредитного договору у випадку несплати позичальником відсотків за користування кредитом в термін, обумовлений п. 3.4., неповернення позичальником сум кредиту відповідно до графіку передбаченого п. 2.2. кредитного договору, а також нездійснення страхування заставного майна та перестрахування відповідно до п. 4.2.8. цього договору, банк має право без погодження з позичальником підняти відсоткову ставку на 2,0 пункти за кожне таке порушення; згідно із пунктом 4.2.3 кредитного договору у разі ненадання інформації, передбаченої пунктом 4.2.3. цього договору, позичальник зобовязаний сплатити штраф у розмірі, встановленому у п.5.5 цього договору, а процентна ставка за користування кредитом, що вказана в п.3.1 цього договору, збільшується на 2.0 % річних з першого числа місяця у якому інформація повинна була бути надана. Банк надає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 5 (пяти) банківських днів з дати її збільшення.

Як вбачається з матеріалів справи, відсоткова ставка по кредитному договору змінювалася наступним чином: 01.01.2008-25.04.2008р.р. 11,0 %; 26.04.2008-31.10.2008р.р. 12 %; 01.11.2008-25.03.2009р.р. 13,0 %; 26.03.2009-25.08.2009р.р. 14,0 %; 26.08.2009-02.02.2011р.р. 16,0 %, при цьому обґрунтованість підняття та застосування зазначених відсоткових ставок за даною кредитною угодою підтверджено рішенням господарського суду області у справі №5008/150/2011 за позовом Приватного підприємства ”Касіко”, м. Ужгород до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород”, м. Ужгород про визнання недійсним кредитного договору та договорів про внесення змін до кредитного договору, яке залишено в силі апеляційною інстанцією та вступило в законну силу (Постанова ЛАГС №5008/150/2011 від 13.07.2011 року, а.с. 49-50).

Згідно п. 3.2. Договору кредиту, кредит надається Банком шляхом оплати в межах сум та відповідно до термінів розрахункових документів (платіжних доручень) Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку. Позивачем виконано свої зобовязання за Договором, про що суду надано відповідні докази (а.с. 16-17). За даними позивача, які відповідачем у ході судового розгляду у встановленому порядку не спростовані та не заперечені, ПП „Касіко” свої договірні зобовязання, належним чином не виконувало, а саме: відповідно до умов договору, не повертало одержані кредитні кошти, не повністю проводило щомісяця сплату нарахованих відсотків, внаслідок чого у останнього виникла прострочена заборгованість у сумі 11700 Євро - заборгованість по кредиту, 317,98 Євро заборгованість по відсоткам за користування кредитом (розгорнутий розрахунок суми боргу в матеріалах справи).

Відповідно до п. 4.3.5 Кредитного договору Банк має право вимагати від Позичальник (незалежно від настання строку остаточного погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним, та/або суми неустойки передбачених кредитним договором, у випадках коли позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів передбачених кредитним договором.

У відповідності до п. 5.3. Кредитного Договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 944,97 Євро пені за прострочення сплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитом, обумовлена договором та нормами Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, належним чином розрахована (розгорнутий розрахунок в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV з наступними змінами та доповненнями (ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-IV з наступними змінами та доповненнями) господарське зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

За таких обставин, порушене право позивача підлягає захисту судом, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 12962,95 Євро, в тому числі 11700 Євро - заборгованість по кредиту, 317,98 Євро заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 944,97 Євро пені за прострочення повернення сплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитом. Вимоги в зазначеній частині належним чином обґрунтовані законом та договором, доведені матеріалами справи та розгорнутими розрахунками.

Заперечення відповідача в зазначеній частині не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та висновками суду у справі №5008/150/2011.

Поряд з цим, заявлені позивачем вимоги в порядку ст. 625 ЦК України щодо стягнення 305,21 Євро - 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання повернення суми наданого кредиту та відсотків за ним до задоволення не підлягають виходячи з наступного.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором. Вказані платежі за своєю правовою природою є платою за користування чужими грошовими коштами, а не фінансовими санкціями.

У даному випадку кредитним договором передбачено інший розмір процентів річних і як плати за користування грошовими коштами, заборгованість за якими заявник також просить стягнути з відповідача, в т.ч. за порушення грошових зобовязань (п. 3.5., 3.10.1, 4.2.3, 4.3.9 Кредитного договору), а тому застосовувати ще й стягнення передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України 3% річних немає підстав. За таких обставин у задоволенні вимог про стягнення 305,21 Євро - 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, і становлять 130,03 Євро держмита та 231,28 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 43, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства ”Касіко”, м. Ужгород, пров. Університетський, буд. 9/18 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32689075) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород”, м. Ужгород, вул. Крилова, 10 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 09312161) суму 12962 (Дванадцять тисяч девятсот шістдесят два) Євро 95 Євроцентів, а також суму 130 (Сто тридцять) Євро 03 Євроцентів на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 231 (Двісті тридцять одну) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

В звязку з оголошенням в судовому засіданні 25.08.2011 року лише вступної і резолютивної частини, повний текст рішення складено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 26.08.2011 року.

Суддя В. Кривка