Рішення № 18172022, 16.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.08.11 р. Справа № 38/139

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова Група “ТАС” м.Київ

до відповідача: Дочірнього підприємства “Агрофірма “Шахтар” орендного підприємства “Шахта ім.О.Ф.Засядька” с.Олександрівка, Словянський р-н, Донецька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3, Харківська область, Барвінківський район, с.Веселе

про стягнення матеріальних збитків, в порядку регресу у розмірі 44 906,43грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

третя особа: не зявилась

Суть спору:

Позивач, Приватне акціонерне товариство “Страхова Група “ТАС” м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства “Агрофірма “Шахтар” орендного підприємства “Шахта ім.О.Ф.Засядька” с.Олександрівка, Словянський р-н, Донецька область про стягнення матеріальних збитків, в порядку регресу у розмірі 44 906,43грн. та накладення арешту на майно відповідача (автомобілі) і грошові кошти, банківські вклади, які належать відповідачу в якості засобів забезпечення позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на довідку відділу ДАІ №8038723 від 07.03.2008 року, договір добровільного страхування наземного транспорту №ДСНТ-0313961255 від 19.05.2006р., заяву на виплату страхового відшкодування від 21.04.2008р., страховий акт №2743В/12 від 10.06.2008р., звіт №250 про експертну оцінку, від 28.03.2008р., Постанову Барвінківського районного суду від 28.03.2008р. №3-611, наказ №4 від 26.08.2003р., наказ №53 від 18.02.2008р., платіжне доручення №8074 від 26.06.2008р., регресну вимогу (претензію) №5281 від 07.12.2010р., відповідь на претензію №75 від 04.02.2011р., угоду про погашення заборгованості від 28.02.2011р., правовстановлюючі документи тощо.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.07.2011р. до участі у справі залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3, Харківська область, Барвінківський район, с.Веселе.

20.07.2011р. відповідач надав суду відзив на позов №б/н від 20.07.2011р., в якому визная позовні вимоги в частині стягнення матеріальних збитків, в порядку регресу у розмірі 44 906,43грн., однак вважає вимоги позивача про накладення арешту на майно відповідача (автомобілі) і грошові кошти, банківські вклади, які належать відповідачу в якості засобів забезпечення позову необґрунтованими.

Відзив та додані до нього документи судом розглянуті та залучений до матеріалів справи.

11.08.2011р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання №2263/1 від 08.08.2011р., в якому останній просить суд розглянути позов по суті за відсутності представника позивача. Клопотання судом розглянуте та залучене до матеріалів справи.

15.08.2011р. відповідач надав суду клопотання про перенесення розгляду справи призначеного на 16.08.2011р. на іншу дату.

Клопотання судом розглянуте та залучене до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2008 року о 12-20год. на автодорозі Словянськ -Донецьк-Маріуполь сталося ДТП за участю автомобіля КАМАЗ-5320, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить Дочірньому підприємству “Агрофірма “Шахтар” Орендного підприємства “Шахта ім.О.Ф.Засядька” під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля RENAULT, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 під керуванням ОСОБА_5.

Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 пункту 10.6 Правил дорожнього руху.

Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 28 березня 2008 року відносно ОСОБА_3 на підставі ст.124 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 34,00грн. У зазначеній постанові суду зазначено, що в діях ОСОБА_3 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.

В результаті зіткнення, автомобілю RENAULT, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 були нанесені механічні ушкодження, а власнику автомобілю, заподіяно матеріальну шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що між Закритим акціонерним товариством “Страхова група “ТАС” (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) 19 травня 2006 року укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №ДСНТ-0313961255. За умовами укладеного договору страховим випадком визначається пошкодження чи знищення ТЗ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ДТП, зокрема: зіткнення транспортних засобів під час руху хоча б одного з них, зіткнення ТЗ під час руху з рухомим і нерухомими обєктами.

Як вбачається з правовстановлюючих документів позивача, Закрите акціонерне товариство Страхова Група “ТАС” змінило назву на Приватне акціонерне товариство “Страхова Група “ТАС”.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач по справі є правонаступником страховика за договором.

У звязку з настанням страхової події „збиток внаслідок ДТП”, на виконання умов договору страхування наземного транспорту №ДСНТ-0313961255 від 19.05.2006р., на підставі заяви страхувальника, страховиком (позивачем) був складений страховий акт №2743В/12 від 10.06.2008р., зроблений розрахунок виплати страхового відшкодування та прийнято рішення про виплату.

Згідно п.14.2 договору №ДСНТ-0313961255 від 19.05.2006р. страховик приймає рішення про здійснення страхового відшкодування або відмову в здійсненні страхового відшкодування після одержання ним всіх документів, що вказані в цьому договорі і підтверджують (або не підтверджують) факт настання страхового випадку і розмір збитків.

Відповідно до звіту №250 від 28.03.2008р. вартість відновлювального ремонту автомобіля RENAULT, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 45 782,60грн.

Згідно розрахунку страхового відшкодування сума страхового відшкодування складає 44 906,43грн.

Позивач на підставі вищезазначених документів платіжним дорученням №8074 від 26.06.2008р. здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 44 906,43грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №5281 від 07.12.2010р. в якій вимагав сплатити суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 44 906,43грн.

Відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію №75 від 04.02.2011р., у якій визнав обставини викладені у претензії та взяв на себе обовязок відшкодувати шкоду завдану позивачу. Крім того, відповідач просив надати йому розстрочку виконання зобовязання строком на 6 місяців згідно з графіком погашення.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено Угоду про погашення заборгованості, згідно якої відповідач визнав себе боржником на суму 44 906,43грн. та зобовязався погасити заборгованість на протязі 6 місяців починаючи з березня 2011року та закінчуючи серпнем 2011року, платежами по 7500,00грн.

Проте відповідач не здійснив жодного платежу на користь позивача.

Оскільки відповідач відмовився відшкодувати позивачу шкоду завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу, позивач звернувся до суду з позовною заявою щодо стягнення з відповідача матеріальних збитків, в порядку регресу у розмірі 44 906,43грн.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

Аналогічне положення встановлено ст. 27 Закону України “Про страхування”. Так, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таке ж положення містить ст. 1191 Цивільного кодексу України.

Таким чином, приймаючи до уваги приписи зазначених статей Цивільного кодексу України та Закону України „Про страхування”, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право регресної вимоги.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частини 2 та 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України закріплюють, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пункт 1) частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлює, шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, заподіяна одній особі з вини другої особи, відшкодовується винною особою.

Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Як вбачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 пункту 10.6 Правил дорожнього руху.

Вина водія КАМАЗ-5320, реєстраційний номер НОМЕР_1, який на момент скоєння ДТП належав філії “Агросервіс” Дочірнього підприємства “Агрофірма “Шахтар” Орендного підприємства “Шахта ім.О.Ф.Засядька” підтверджується Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 28 березня 2008 року.

Відповідно до ст.1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

З матеріалів справи вбачається, що особою винною в скоєнні ДТП є водій ОСОБА_3, який на момент скоєння ДТП був працівником підприємства відповідача.

Враховуючи, вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача Дочірнього підприємства “Агрофірма “Шахтар” орендного підприємства “Шахта ім.О.Ф.Засядька” суми матеріальних збитків, в порядку регресу у розмірі 44 906,43грн.

Позовні вимоги підтверджуються представленими доказами по справі та визнаються відповідачем.

Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В позовній заяві в якості забезпечення позову позивач просив суд накласти арешт на наявне майно відповідача (автомобілі та ін.) та на грошові кошти, банківські вклади, що належить відповідачеві.

Заявлене клопотання позивач обґрунтовує тим, що сума заборгованості відповідача є значною та є небезпідставні підозри, що відповідач може вжити заходів, які в подальшому можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин з якими повязано вирішення питання про забезпечення позову.

З вищенаведеного випливає, що підставою вжиття заходів із забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення того, що внаслідок певних дій (бездіяльності) відповідача або інших осіб майно відповідача, на яке можливе звернення стягнення за рішенням суду, до прийняття такого рішення може зникнути або суттєво погіршитися, що ускладнить або унеможливить виконання рішення з господарського спору.

Оскільки позивач не надав суду обґрунтованих доказів, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд відмовляє в задоволенні клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про перенесення розгляду справи призначеного на 16.08.2011р. на іншу дату, з огляду на наступне:

За приписом ст.28 Господарського процесуального кодексу України представництво інтересів юридичних осіб в господарському процесі здійснюється через їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника (керівника). Наведена норма не обмежує можливість представництва інтересів іншими особами, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідачем не надано доказів, що на підприємстві не має більш працівників, які могли би бути направлені до судового засідання.

Суд приймає до уваги, що розгляд справи згідно ухвал суду відкладався та триває з 29.06.2011р.

Враховуючи викладене, а також достатність зібраних по справі документів для вирішення спору по суті, клопотання відповідача судом залишено без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі Закону України “Про страхування”, Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст.ст. 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 66, 67, 78, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Страхова Група “ТАС” м.Київ до Дочірнього підприємства “Агрофірма “Шахтар” орендного підприємства “Шахта ім.О.Ф.Засядька” с.Олександрівка, Словянський р-н, Донецька область про стягнення матеріальних збитків, в порядку регресу у розмірі 44 906,43грн., задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Агрофірма “Шахтар” орендного підприємства “Шахта ім.О.Ф.Засядька” с.Олександрівка, Словянський р-н, Донецька область (84168, Донецька область с.Олександрівка, Словянський р-н, вул.Комсомольська, 17, ЄДРПОУ 25330750) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова Група “ТАС” м.Київ (03062, м.Київ, пр.Перемоги, 65, ЄДРПОУ 24175269) матеріальні збитки, в порядку регресу у розмірі 44 906,43грн., державне мито в розмірі 449,06грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 16.08.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.07.2011р.

Суддя Лейба М.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >