Постанова № 1816870, 04.07.2008, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 02 » липня 2008 р. Справа №Б-39/08-08

Колегія Харківського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя - Істоміна О.А.,

суддя - Олійник В.Ф.

суддя –доповідач - Пуль О.А.,

при секретарі –Пархоменко О.В.

за участю представників:

боржника – Новакова А.І. за довіреністю від 15 червня 2007 р.;

державного органу з питань банкрутства –зав. Юр. cектором Стринюк Н.В. за довіреністю від 14.05.2008 р. ;

розпорядника майна - не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. 1276 Х/2) Харківського обласного відділу з питань банкрутства (Харківська область) на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.05.2008 р. по справі № Б-39/08-08;

за заявою боржника –Військового радгоспу «Світанок», код 08183514, м. Балаклія;

про банкрутство; -

встановила:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 травня 2008 року (суддя Швидкін О.О.) за результатами підготовчого засідання зобов’язано боржника опублікувати в офіційному друкованому органі України оголошення про порушення справи про банкрутство боржника; введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна – арбітражного керуючого Артюха Ю.В.; зобов’язано розпорядника майна разом з керівником боржника розглянути у встановленому законом порядку вимоги кредиторів і скласти реєстр вимог кредиторів, провести інвентаризацію всіх активів боржника; призначено дати попереднього засідання, проведення перших зборів кредиторів, а також засідання, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи прийнята постанова про визнання його банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура, чи припинено провадження у справі про банкрутство.

Державний орган з питань банкрутства, а саме –Харківський обласний відділ з питань банкрутства, не погоджуючись з ухвалою суду, звернулася з апеляційною скаргою, вважає ухвалу господарського суду Харківської області від 15 травня 2008 року такою, що винесена з порушенням норм матеріального права, і просить її скасувати повністю.

В обґрунтування апелянт посилається на те, що ухвала господарського суду Харківської області про порушення справи про банкрутство боржника від 25.04.2008 р., яку ним отримано 07.05.2008 р., не містила будь-яких зобов’язань щодо виконання певних дій Харківському обласному відділу з питань банкрутства та не містила відомості про частку державної власності у статутному фонді боржника. Апелянт, з’ясувавши, що державна частка у статутному фонді боржника складає 100%, пояснює в апеляційної скарзі, що кандидатура арбітражного керуючого на призначення розпорядником майна буде винесено на розгляд постійно діючої Комісії з підготовки пропозицій господарському суду кандидатур арбітражних керуючих 29.05.2008 р. На думку апелянта, оскаржуваною ухвалою від 14.05.2008 р. в порушення п. 2 Наказу Міністерства економіки України від 25.04.2001 р. № 87 «Про затвердження Порядку подання пропозицій господарському суду щодо кандидатур арбітражних керуючих»призначено розпорядником майна –арбітражного керуючого Артюха Ю.В., кандидатура якого не була належним чином узгоджена.

Відзиву на апеляційну скаргу боржником та розпорядником майна до апеляційного суду не подано.

Про час і місце розгляду апеляційної скарги арбітражний керуючий розпорядник майна Артюх Ю.В. судом апеляційної інстанції повідомлений належним чином, тому колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутністю розпорядника майна.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників боржника та державного органу з питань банкрутства, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила таке.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 квітня 2008 року порушено справу про банкрутство за заявою боржника - Військового радгоспу «Світанок» на підставі ст. ст. 6, 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», призначено дату підготовчого засідання на 14.05.2008 року, зобов’язано боржника надати суду дані про загальну суму заборгованості перед усіма кредиторами з розшифровкою усіх сум боргу по кожному кредитору окремо, також окремо по кожному дебітору, дані по заборгованості перед працівниками підприємства, по податкам та зборам, дані про майнові активи, про кошти на банківських рахунках, баланси підприємства за останні два роки та інші певні документи щодо боржника. Зазначеною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; зобов’язано регіональне відділення ФДМУ по Харківської області надати дані про наявність державної частки у статутному фонді боржника, а також вказані особи, яким належить направити дану ухвалу, зокрема, боржнику, державному органу з питань банкрутства, ДВС за місцезнаходженням боржника, державному реєстратору, Харківському регіональному відділенню ФДМ України по Харківської області.

У відповідності до частини 1 статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі по тексту постанови - Закон) суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п’ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в який вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити неможливо, розпорядник майна призначається на підготовчому засіданні.

Частиною 2 статті 2 Закону визначено, що державний орган з питань банкрутства пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п»ять відсотків, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Нормами, встановленими Порядком подання пропозицій господарському суду щодо кандидатур арбітражних керуючих, затвердженим Наказом Міністерства економіки України від 25.04.2001р. за № 87 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15травня 2001 р. за № 416/5607), передбачено строки та порядок дій територіального органу з питань банкрутства після отримання ним ухвали господарського суду про порушення справи про банкрутство відносно кандидатури арбітражного керуючого.

Жодний нормативний акт, який регулює питання щодо призначення арбітражних керуючих, не встановлює будь-якого обов’язку господарського суду здійснювати дії або давати будь-які вказівки державному органу з питань банкрутства, окрім надіслання йому протягом п’яти днів з дня надходження заяви ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство.

Матеріалами справи підтверджується факти надіслання 25 квітня 2008 року ухвали господарського суду про порушення справи про банкрутство від 25 квітня 2008 року державному органу з питань банкрутства (а.с.2 т. 1) та отримання ним 07.05.2008 року цієї ухвали (а.с. 31 т.1); окрім того, проти цього не заперечує апелянт.

Матеріалами справи також підтверджується той факт, що Харківський обласний відділ з питань банкрутства не звертався до господарського суду Харківської області з будь-якими поясненнями щодо неможливості надати до дати підготовчого засідання узгоджену кандидатуру розпорядника майна по цієї справі, той факт, що цей державний орган, до функцій якого Законом віднесено забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника стосовно державних підприємств, взагалі не приймав участь у підготовчому засіданні 14 травня 2008 року, хоча був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи.

З огляду на те, що у відповідності до статей 1 та 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у випадку порушення справи про банкрутство державного підприємства державний орган з питань банкрутства є учасником провадження у справі про банкрутство, статтею 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено права сторін, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, брати участь у господарських засіданнях, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу тощо, а також встановлено зобов’язання, зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх обставин справи, враховуючи, що представник Харківського обласного відділу з питань банкрутства не з’явився у судове засідання 14 травня 2008 року, не надав жодних пояснень щодо неможливості прийняти участь у цьому засіданні та відносно кандидатури арбітражного керуючого, колегія суддів дійшла переконливого висновку, що апелянт не скористався своїми процесуальними правами щодо участі у справі та доведення своїх заперечень при розгляді справи про банкрутство судом першої інстанції, а також ухилився від виконання встановленого підзаконним нормативним актом зобов’язання щодо надання господарському суду узгоджену у встановленому порядку та строк кандидатуру арбітражного керуючого.

При цьому, слід мати на увазі, що учасник процесу у будь-якому випадку не позбавлений права надіслати господарському суду поштою викладені письмово свої доводи та заперечення щодо заяви боржника про порушення справи про банкрутство та щодо призначення розпорядника майна.

Під час розгляду апеляційної скарги, представник державного органу з питань банкрутства пояснив, що на цей час кандидатуру розпорядника майна по цій справі у Міністерстві економіки України не узгоджено.

У відповідності до ст. 13 Закону в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майно боржника, призначається розпорядник майна у порядку, встановленому Законом.

Розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, який є суб’єктом підприємницької діяльності, який відповідає встановленим цією статтею Закону певним кваліфікаційним вимогам та який має ліцензію арбітражного керуючого, при цьому, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів.

Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає встановленим Закону вимогам.

Частиною 3 ст. 3-1 Закону встановлено обставини, при наявності яких виключається можливість призначення арбітражного керуючого.

До призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву.

Системний аналіз зазначених норм Закону дає можливість зробити такий висновок, що за результатами підготовчого засідання господарський суд, запроваджуючи стадію розпорядження майном у відношенні боржника, самостійно на свій розсуд призначає арбітражного керуючого, який відповідає встановленим законом вимогам і який надав до суду заяву про його призначення.

Приймаючи ухвалу за результатом розгляду заяви боржника у підготовчому засіданні 14 травня 2008 року про призначення розпорядником майна –арбітражного керуючого Артюха Ю.В. у відсутності представника державного органу з питань банкрутства та за відсутністю від цього державного органу пропозиції щодо кандидатури розпорядника майна, господарський суд виходив з того, що інших пропозицій щодо призначення арбітражних керуючих, суду не надавалося.

Окрім того, під час розгляду справи у суді першої інстанції та під час перегляду справи у апеляційному суді, учасниками процесу та апелянтом не надано доказів, які б встановлювали факт неможливості арбітражним керуючим Артюхом Ю.В. виконувати функції розпорядника майна боржника.

За такими підставами, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги відносно незаконного призначення розпорядника майна необґрунтовані.

Але, у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ч.2 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»зазначається, що:

неплатоспроможність – неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності;

кредитор –юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника;

боржник –це суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 1 цього Закону встановлено, що безспірні вимоги кредиторів - це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство повинна містити, зокрема, виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 7 Закону до заяви боржника додаються, окрім визначених цією нормою, інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Частиною 5 ст. 7 Закону встановлено обов’язок боржника в місячний строк звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення зазначених у цієї частині статті обставинах, у тому числі, коли задоволення одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Частиною 7 ст. 11 Закону встановлено, що у підготовчому засіданні суддя у разі звернення до суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з’ясовує ознаки його неплатоспроможності.

Отже, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає доводи боржника та з’ясовує наявність таких обставин : чи має боржник грошові зобов’язання перед кредиторами і строк виконання цих зобов’язань, чи є у складі грошових зобов’язань штрафні санкції; чи дійсно є вимога одного кредитора або декількох кредиторів про задоволення їх вимог і задоволення боржником приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника у повному обсязі перед іншими кредиторами; чи є боржник неплатоспроможним у розумінні цього Закону, тобто не має можливості у повному обсязі оплатити вимоги кредиторів.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог.

Приймаючи ухвалу у підготовчому засіданні 14 травня 2008 року, господарський суд прийняв до уваги лише баланс боржника, складений станом на 01 квітня 2008 р., при цьому, не прийняв до уваги відомості про часткове погашення боржником заборгованості, у тому числі, по заробітної платі, перед бюджетом та Пенсійним фондом України.

Господарський суд встановлює факт неможливості боржником як державним підприємством у зв’язку з введенням мораторію на примусову реалізацію майна реалізувати наявні у нього активи, оскільки вони є такими, які не підлягають примусової реалізації.

При винесенні оскаржуваної ухвали господарський суд, враховуючи лише показники коефіцієнта поточної неплатоспроможності та коефіцієнта покриття, дійшов висновку про те, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника у повному обсязі перед іншими кредиторами.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

До заяви боржника про порушення справи про банкрутство не додано відомостей про кредиторів, про склад заборгованості, підстави виникнення заборгованості, строки виконання грошових зобов’язань, доказів пред’явлення кредиторами до оплати платіжних документів, наявності виконавчих документів, які знаходяться на виконанні в органах державної виконавчої служби, про склад майнових активів боржника.

Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» не встановлює повної заборони відчуження всього майна, а лише об’єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності, при цьому, боржник не обмежений в праві реалізувати оборотні активи та інше майно, у тому числі те, яке не забезпечує господарської діяльності.

Відсутність відомостей про склад майнових активів боржника не може свідчити про встановлений факт неможливості за рахунок майна боржника розраховуватися з кредиторами.

У відповідності до ст. 11 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” баланс є складовою частиною фінансової звітності. Як визначається із положень про загальні вимоги до фінансової звітності та стандартів бухгалтерського обліку, баланс є звітом про фінансове становище підприємства на певну дату і використовується для аналізу, обліку, планування доходів та витрат підприємства.

Хоча бухгалтерський баланс, складений на певну звітну дату, відображує стан підприємства, однак, без розкриття цієї інформації в частині складу активів та складу пасивів, строків погашення заборгованості, не може у якості єдиного доказу підтверджувати висновки господарського суду про неспроможність боржника виконати вимоги кредиторів.

Окрім того, ч.5 ст. 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вимагає, щоб при введенні процедури розпорядження майном боржника аналіз фінансового становища сільськогосподарського підприємства здійснювався з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва та його залежності від природно - кліматичних умов, а також можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані сільськогосподарським підприємством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

Матеріали справи не містять фінансового аналізу боржника, складеного у встановленому законодавством порядку.

За такими обставинами, з огляду на те, що господарський суд при прийнятті судового рішення має спиратися на докази, які підтверджують доводи сторони, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування неспроможності боржника виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, докази того, що вимога одного кредитора або декількох кредиторів про задоволення їх вимог боржником приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника у повному обсязі перед іншими кредиторами, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Харківської області від 14 травня 2008 року по справі № Б-39/08-08 прийнята при неповному з’ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, тому зазначена ухвала підлягає скасуванню у повному обсязі.

Розглянувши заяву боржника про порушення справи про банкрутство під час апеляційного провадження, судом апеляційної інстанції встановлено, що боржник не надав доказів в обґрунтування неспроможності боржника виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, що пред’явлена до виконання вимога одного кредитора або декількох кредиторів про задоволення їх вимог боржником приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника у повному обсязі перед іншими кредиторами. Отже, колегія суддів дійшла висновку про неможливість порушення справи про банкрутство за заявою боржника за умов, встановлених абз.2 ч. 5 ст.7 Закону.

Із заяви боржника про порушення справи про банкрутство вбачається, що згідно даних балансу станом на 01 квітня 2008 року кредиторська заборгованість, яка ним визнається, складає 539000,00 грн, але заява не містить обставин та не додаються до заяви докази того, що безспірні грошові вимоги складають більше ніж 300 мінімальних заробітних плат і ці вимоги не задоволені протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, що не надає правових підстав для порушення справи про банкрутство згідно ст. 6 Закону.

За такими обставинами, враховуючи, що боржником не доведено суду обставин наявності вимог кредиторів, безспірності вимог кредиторів, строку виконання грошових зобов’язань, неплатоспроможності боржника, обставин, коли вимога одного кредитора або декількох кредиторів про задоволення їх вимог боржником приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника у повному обсязі перед іншими кредиторами, в господарському суду відсутні законні підстави для запровадження процедури банкрутства за заявою боржника за умов, встановлених абз.2 ч. 5 ст.7 Закону, а також за загальними правилами, встановленими ст.. 6 Закону, тому колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви боржника про порушення провадження у справі про банкрутство.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись статтями 99, 101, п.2 ч.1 статті 103, п. п. 1), 2) статті 104, статтями 105, 106, 113, 114 Господарського процесуального кодексу України, ст.. 1, 6, 7, 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», судова колегія Харківського апеляційного господарського суду ; -

постановила:

1. Апеляційну скаргу Харківського обласного відділу з питань банкрутства на ухвалу господарського суду Харківської області від 14 травня 2008 р. задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Харківської області від 14 травня 2008 р. по справі № Б-39/08-08 скасувати повністю.

3. Постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви боржника Військового радгоспу «Світанок»Міністерства оборони України про порушення справи про банкрутство відмовити.

Повний текст постанови підписано 03 липня 2008 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Олійник В.Ф.

суддя Пуль О.А.