Ухвала суду № 18168382, 26.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"26" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-10015/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Костенка М.І., Островича С.Е.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2008 року

у справі  № 22а-11/08 (22а-359/07)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Термоізоляція»(надалі –ЗАТ «Термоізоляція»)

до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області (надалі –ДПІ у м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення , -

встановив:

У листопаді 2006 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.09.2006 року №565/15-2/01414979/25817/1 про нарахування штрафної санкції в розмірі 50% за затримку до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 2438,10грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що податкове повідомлення-рішення  є незаконним та необґрунтованим. Податковий борг за період з 15.01.2002 року по 15.01.2005 року не можуть пред’являтись до стягнення, оскільки сплинув строк давності, який передбачений ст.15 Закону України «Про погашення зобов’язань платником податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.07 року у задоволенні позову відмовлено .

Мотивуючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що за рішенням податковим органом визначено суму штрафу, що не є в розумінні п.1.2 ст 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковим зобов’язанням. Відповідно до п.1.5 ст.1 зазначеного вище Закону штрафна санкція (штраф) –плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання, яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Аналізуючи вказані норми  суд першої інстанції дійшов висновку, що ці норми регулюють порядок застосування строків давності щодо самостійного визначення податкового зобов’язання податковим органом у випадках, визначених Законом, а не штрафної санкції. Крім того зазначено, що спір, що розглядається, стосується оскарження податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму штрафних санкцій, що застосовані до позивача, а не сплати (стягнення) штрафних санкцій.

Оскаржуваною постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2008 року рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове рішення, яким задоволено позов ЗАТ «Термоізоляція»до ДПІ у м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та в изнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Дніпродзержинську від 26.09.2006 р. №565/15-2/01414979/25817/1 про зобов’язання ЗАТ «Термоізоляція»сплатити штраф у сумі 2438,10грн. та стягнуто на користь позивача за рахунок Державного бюджету України 05,10 грн. судових витрат.

Задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що постанова суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, що відповідно до ст.202 КАС України, є підставою для скасування постанови господарського суду. Господарський суд Дніпропетровської області неправильно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2008 року , як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2007 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

ДПІ у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області здійснено перевірку ЗАТ «Термоізоляція»з питання несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по платі за землю. За результатами перевірки складено акт від 10.08.2006 р. № 492/15-2/101414979.

Висновками перевірки, зокрема, встановлено факти несвоєчасної сплати сум узгоджених податкових зобов’язань з земельного податку у період з 02.04.2001 р. по 30.08.2002 р. На підставі реєстру штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання та перевірки особового рахунку підприємства по земельному податку встановлено, що ЗАТ «Термоізоляція»несвоєчасно проведено сплата узгодженої суми податкового зобов’язання по платі за землю на загальну суму 52276,00грн., у зв’язку з чим підприємству нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 23127,96грн.

На підставі зазначених висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.09.2006 р. №565/15-2/01414979/25817/1 про застосування до ЗАТ  «Термоізоляція»штрафних санкцій за платежем «Земельний податок»у сумі 2438,10грн.  В податковому повідомленні-рішенні зазначено, що штрафні санкції застосовано у зв’язку з порушенням строків сплати узгодженого податкового зобов’язання, передбачених п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 4876,20грн.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів касаційної інстанції виходить з того, що відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. З п.1.5 ст.1 зазначеного вище Закону штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

З матеріалів справи вбачається, що податковою 26.09.2006 р. застосовано штрафні санкції за порушення, що мали місце станом на 14 та 30 серпня 2002 р. Відповідно, що є неправомірним, оскільки, акт перевірки, розрахунки до нього, розрахунки (декларації), що перевірялись, розрахунок штрафних санкцій здійснено на підставі декларації №1646 від 15.01.2002 р., поданої до податкової у січні 2002 р.

Крім того, як свідчать матеріали справи, 21.05.2004 р. ЗАТ «Термоізоляція»подало до ДПІ у м. Дніпродзержинську уточнюючі податкові розрахунки земельного податку за 2001 р. та 2002 р., що не суперечить діючому законодавству.

Оскільки суми, визначені у якості штрафних санкцій, відносяться законом до податкових зобов’язань, у зв’язку із цим їх нарахування повинно здійснюватись у загальному порядку, визначеному для нарахування податкових зобов’язань.

В п.17.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зазначено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за винятком випадків, визначених п.п.15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пункт 17.3  статті 17 зазначеного Закону передбачає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюються до сплати (стягнення) податку та оскарження ї сум.

Отже, строки давності для донарахування податкових зобов’язань поширюється також й на штрафні санкції.

На підставі наведеного вище колегія суддів касаційної інстанції вважає, що, нарахування відповідачем штрафних санкцій у вересні 2005 р. за несвоєчасну сплату земельного податку позивача, узгодженого у 2001-2002 роках є неправомірним.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області –залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2008 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.