Ухвала суду № 18167959, 14.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-13888/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Усенко Є.А.,

при секретарі Бадріашвілі К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Господарського суду Рівненської області від 28 вересня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2008 року

у справі №3/34(№22-а2336/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед»(надалі –ТОВ «Свиспан Лімітед»)

до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (надалі –Костопільська МДПІ Рівненської області)

про визнання нечинним податкового повідомлення–рішення, -          

встановив:

У серпні 2007 року ТОВ «Свиспан Лімітед»звернувся до господарського суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Костопільської МДПІ Рівненської області №00000742341/0 від 18.07.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно договору №06/05-2300-ТЕ-28 укладеного між ТОВ «Свиспан Лімітед» та ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, позивачу був поставлений природний газ. При цьому, відповідно до додаткових угод №1 від 15.03.2006 року та №2 від 13.10.2006 року до договору №06/05-2300-ТЕ-28 поставлений газ був імпортований за зовнішньоекономічними контрактами, як на виконання, так і не на виконання міжнародних договорів України. Позивач не погоджується з донарахуванням Костопільської МДПІ суми податку на додану вартість на природний газ, ввезений на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, що був отриманий позивачем від постачальника на виконання договору № 06/05-2300-ТЕ-28.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 28 вересня 2007 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2008 року, позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними податкове повідомлення рішення Костопільської МДПІ від 18.07.2007 року №00000742341/0 про визначення суми податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 27846,30грн. Присуджено з державного бюджету України на користь ТОВ «Свиспан Лімітед»3,40грн. держмита (судового збору).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходили з того, що Закон «Про податок на додану вартість»визначає єдиний випадок неможливості включення витрат із сплати ПДВ до податкового кредиту звітного періоду –у разі не підтвердження витрат зі плати ПДВ податковими накладними. Оскільки включені позивачем до складу податкового кредиту у квітні, травні, листопаді 2006 року спірні суми ПДВ, підтверджені податковими накладними, які складено відповідно до вимог чинного законодавства, тому суди дійшли висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення, яким підприємству визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість є нечинним.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями Костопільська МДПІ Рівненської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову у задоволені позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, працівниками ДПА у Рівненській області здійснено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Свиспан Лімітед»з питань дотримання вимог щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) при придбанні природного газу за період з 01.04.2004 року по 31.12.2006 року, за результатами якої складено акт №20/35-30-32358806 від 09.07.2007 року.

В згаданому акті, на думку податкового органу, позивачем порушено вимоги абз.3 ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»в результаті чого безпідставно віднесено до податкового кредиту за період, в якому була проведене перевірка, 18564,20грн. ПДВ, сплачених при отриманні природного газу, імпортованого за міжнародними договорами, а саме: квітень 2006 року –9098,55грн.; травень 2006 року –7753,41грн.; листопад 2006 року –1631,62грн.

На підставі зазначеного акту Костопільською МДПІ Рівненської області 18.07.2007 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №00000742341/01, яким донараховано податок на додану вартість на загальну суму 27846,30грн., в т.ч. за основним платежем -18564,20грн., штрафні (фінансові) санкції –9282,10грн.

Також встановлено, що 30.12.2005 року між ТОВ «Свиспан Лімтіед» (Покупець) та ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(Постачальник) укладено Договір №06/05-2300-ТЕ-28 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (далі - договір на постачання природного газу). П.1.2. договору на постачання природного газу передбачено, що за даним договором постачається імпортований природний газ отриманий НАК «Нафтогаз України»за зовнішньоекономічними контрактами укладеними на виконання міжнародних договорів України та переданий Постачальнику за договором купівлі-продажу природного газу між НАК «Нафтогаз України»та Постачальником. Ціна за 1000,0 куб м. природного газу на момент укладення договору встановлена сторонами у розмірі 206,40грн., крім того ПДВ - 0% (п.5.1. договору на постачання природного газу).

15 березня 2006 року сторонами підписано Додаткову угоду №1 до договору на постачання природного газу (а.с.23), відповідно до якої п.5.1. доповнено підпунктом 5.1.2. такого змісту: «5.1.2. В разі поставки газу згідно п.1.4. даного договору, отриманого не на виконання міжнародних договорів України, ціна за 1000,0 куб.м. газу без врахування вартості транспортування газу територією України для платників ПДВ становить 206,25грн., крім того цільова надбавка до тарифу на газ (2%) становить 4,125грн., ПДВ за ставкою 20% - 42,75грн.; вартість транспортування газу територією України становить 47,50грн., ПДВ за ставкою 20% - 9,50грн.. Разом до сплати за 1000 куб.м. газу –309,45грн. з врахуванням ПДВ».

П.4 Додаткової угоди №1 до договору на постачання природного газу встановлено, що вона поширює свою чинність на відносини між сторонами, що склалися з 01.01.2006 року і діє протягом дії Договору.

13.10.2006 року сторонами підписано Додаткову угоду №2 до договору на постачання природного газу, якою встановлено з 01.10.2006 р. ціну за 1000,0 куб.м. природного газу в розмірі 686,00 грн. з врахуванням ПДВ, вартості транспортування газу, цільової надбавки на природний газ, отриманий не на виконання міжнародних договорів України.

Відповідно до п.1.3. Договору №06/05-2300ТЕ-28 від 30.12.2005 року газ, що постачається за даним договором, використовується Покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій.

У підписаних між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», ТОВ «Свиспан Лімітед»актах передачі-приймання природного газу від 28.02.2006 року на суму 66917,34грн., від 31.03.2006 року на суму 57024,21грн., від 30.04.2006 року на суму 592,91грн. та від 30.11.2006 року на суму 108477,17грн. зазначено, що ДК «Газ України»передав, а ТОВ «Свиспан Лімітед»прийняв імпортований природний газ туркменського походження згідно договору №06/05-2300-ТЕ-28, який отриманий за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними не на виконання міжнародних договорів України.

Позивач сплатив постачальнику за природний газ грошові кошти, в тому числі і ПДВ, та на підставі одержаних податкових накладних включив сплачену в ціні товару суму ПДВ до податкового кредиту за квітень 2006 року в сумі 9098,55грн., за травень 2006 року –7753,41грн., за листопад 2006 року –1631,62грн., що підтверджується, наявними в матеріалах справи, податковими накладними, виписаними позивачу ДК «Газ України».

Разом з тим, з актів передачі-приймання природного газу від 28.02.2006 року, від 31.03.2006 року, від 30.04.2006 року та від 30.11.2006 року підписаних між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та ТОВ «Свиспан Лімітед»вбачається, що загальний об’єм отриманого позивачем природного газу складає 560,568 тис. м. куб. на загальну суму 233011,63грн. в тому числі ПДВ –38835,27грн., при цьому відповідно до податкових накладних №2785 від 28.02.2006 року, №5476 від 31.03.2006 року та №13745 від 31.10.2006 року загальна сума ПДВ складає - 18483,58грн., тобто вказане залишилось поза увагу судів попередніх інстанції (а.с.25-31).

Слід також звернути увагу на те, що податковий орган в акті перевірки зазначив, що за договором №06/05-2300 ТЕ -28 від 30.12.2005 року на постачання природного газу для потреб населення, бюджетних установ та організацій на 2006 рік –укладеного між постачальником ДК «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України»та ТОВ «Свиснан Лімітед»постачальником було поставлено за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року згідно актів прийому-передачі газу 986,153 тис. м. куб. на загальну суму 351956,4грн. в тому числі ПДВ –66455,38грн., при цьому в акті перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту за період, який перевірявся, 18564,20грн. (ПДВ), однак належної правової оцінки щодо вказаної обставини суди попередніх інстанції не надали (а.с.13-14).

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції наголошує на тому, що суд постановляє ухвалу про закінчення з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з’ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 2 статті 71 цього Кодексу передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановляє, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки вони постановлені на підставі неповно з’ясованих обставин у справі.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим –рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області –задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Рівненської області від 28 вересня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2008 року –скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.