Ухвала суду № 18165099, 06.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-22714/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників відповідача:Шкоропада О.В., відповідача:Пивоварова О.М.,

прокурора:Зарудяної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова та Заступника прокурора Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2008 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2008 р.

у справі №2а-2976/07 (2а-540/08)

за позовом Приватної фірми «Валькірія»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

та Головного управління державного казначейства України в Харківській області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Управління державного казначейства України у Ленінському районі м. Харкова,

за участю Прокурора Харківської області,

про стягнення бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма «Валькірія»(далі –позивач) звернулась з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (далі –відповідач 1) та Головного управління державного казначейства України в Харківській області (далі –відповідач 2) про стягнення бюджетної заборгованості.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2008 р. (суддя –М.В. Данилова), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –Ю.М. Філатов, судді –Н.С. Водолажська, М.І. Гуцал), адміністративний позов задоволено повністю; стягнуто з Державного бюджету України суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 2620835, 00 грн. ( у тому числі: по податковій декларації з ПДВ за лютий 2007 р. у розмірі 650081,00 грн., по податковій декларації з ПДВ за березень 2007 р. у сумі 569493,00 грн.; по податковій декларації з ПДВ за квітень 2007 р. у розмірі 626191, 00 грн., по податковій декларації з ПДВ за червень 2007 р. у розмірі 775070, 00 грн.); стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1700,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи прийняті у справі судові рішення, виходили з того, що згідно нормам податкового законодавства позивач має право на відшкодування тієї суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що була підтверджена в ході перевірок проведених податковим органом.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач та прокурор звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким у позові відмовити.

У письмових запереченнях, наданих суду, позивач просить залишити касаційну скаргу заступника прокурора без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій –без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, прокурора, розглянувши та обговоривши наведені сторонами доводи, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновків, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку як платник податку на додану вартість у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Харкова, що підтверджується Свідоцтвом №100055308, наявним у матеріалах справи.

Керуючись нормами Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем у період з лютого по червень 2007 року було до податкового органу декларації з ПДВ:

- 19.03.2007 р. позивачем було подано декларацію з ПДВ за лютий 2007 р. Згідно розрахунку суми бюджетного відшкодування, доданого до декларації, сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню складає 1906546, 00 грн.

- 13.04.2007 р. позивачем було подано декларацію з ПДВ за березень 2007 р. Згідно розрахунку суми бюджетного відшкодування, доданого до декларації, сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню складає 2000294, 00 грн.

- 16.05.2007 р. позивачем було подано декларацію з ПДВ за квітень 2007 р. Згідно розрахунку суми бюджетного відшкодування, доданого до декларації, сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню складає 1999791, 00 грн.

- 16.07.2007 р. позивачем було подано декларацію з ПДВ за червень 2007 р. Згідно розрахунку суми бюджетного відшкодування, доданого до декларації, сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню складає 2008403, 00 грн.

Податковим органом було проведено виїзні позапланові перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007 р., за березень –квітень 2007 р. та за червень 2007 р. За результатами проведених перевірок відповідачем було складено акти :

- від 10.05.2007 р. №1078/16-204/25460688, яким встановлено порушення п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме –завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2007 р. На підставі встановлених порушень прийнято податкове повідомлення –рішення від 21.05.2007 р. №0000071620/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 1256465, 00 грн.

- від 26.06.2007 р. №1450/16-204/25460688, яким встановлено порушення п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме –завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень та квітень 2007 р. На підставі встановлених порушень прийнято податкове повідомлення –рішення від 06.07.2007 р. №00000231620/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 2804401, 00 грн.

- від 17.08.2007 р. №1883/16-004/25460688, яким встановлено порушення п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме –завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2007 р. На підставі встановлених порушень прийнято податкове повідомлення –рішення від 17.08.2007 р. №00000301620/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 1233333, 00 грн.

Таким чином за результатами перевірок, сума, що залишилась підтвердженою до відшкодування за періоди, що перевірялись. складає 2620835, 00 грн. (у тому числі: по податковій декларації з ПДВ за лютий 2007 р. у розмірі 650081,00 грн., по податковій декларації з ПДВ за березень 2007 р. у сумі 569493,00 грн.; по податковій декларації з ПДВ за квітень 2007 р. у розмірі 626191, 00 грн., по податковій декларації з ПДВ за червень 2007 р. в розмірі 775070, 00 грн.)

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для зменшення позивачу суми заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, стало встановлення податковим органом факту непідтвердження надходження до бюджету зазначеного податку, сплаченого позивачем в ціні придбаного у контрагентів товару, у ланцюгу поставок товару.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій при визначенні того, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право платника податку на формування бюджетного відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Так, нормами п.1.8 ст. 1 Закону України №168/97-ВР визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Положеннями пп.7.7.1 пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на наведені приписи законодавства, можна зробити висновок, що надмірна сплата податку на додану вартість як необхідна умова повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) від постачальників.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає правомірними висновки судових інстанцій при визначенні того, що позовні вимоги Приватної фірми «Валькірія»підлягають задоволенню.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова та Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2008 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2008 р. у справі №2а-2976/07 (2а-540/08) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.