Рішення № 18163347, 22.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2011 р.Справа № 27/17-2534-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Чумаченко І.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2 (представник діючий за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроекологія";

до відповідача: Приватного підприємства "Діоніс"

про стягнення 28992,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідроекологія" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства "Діоніс", згідно якої просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 28992,69 грн. з яких 21441,80 грн. основна заборгованість, 2203,29 грн. пеня, 4175,64 грн. інфляційні, 1171,96 грн. 3% річних та покласти на відповідача судові витрати з яких 3250,00 грн. оплата послуг адвоката.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору №1007/21 від 01.07.2009р., позивачем було вчасно та в повному обсязі виконано свої зобовязання щодо поставки водопідготовчого обладнання, між тим відповідач проводив розрахунки несвоєчасно та не в повному обсязі, в звязку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

У судовому засіданні 22.08.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник ПП "Діоніс" у судових засіданнях був присутній, між тим, письмового відзиву на позов не надав. При цьому, відповідно до наданих суду усних пояснень, позовні вимоги в частині суми основного боргу визнав у повному обсязі та лише заперечував щодо правильності нарахування позивачем пені у розмірі 2203,29 грн.

У судовому засіданні 15.08.2011р. була оголошена перерва у розгляді справи до 22.08.2011р., згідно ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01 липня 2009 року між ПП "Діоніс" (надалі - покупець) та ТОВ "Гідроекологія" (надалі постачальник) укладено договір №1007/21, згідно якого покупець сплачує, а постачальник поставляє покупцю водопідготовче обладнання (надалі обладнання).

Умовами п.п. 2.2.1 договору встановлено обовязок покупця сплачувати замовлене обладнання відповідно графіка проплат, зазначеного у п. 5.

Згідно п. 3.1 договору, постачальник зобовязаний поставити покупцю обладнання не пізніше, ніж через 10 календарних днів після надходження першої передплати відповідно п. 5.1 на р/р постачальника згідно за умови дотримання покупцем графіка оплати за п.5.2.

Відповідно до положень п. 4.1 договору, приймання обладнання здійснюється на складі покупця за накладною.

У п. 5.1 договору встановлено, що покупець перераховує першу передплату у розмірі 28713,60 грн. (у т.ч. ПДВ 20%) протягом пяти днів після підписання даного договору.

Умовами п. 5.2 договору визначено, що покупець перераховує другу передплату у розмірі 47856, 00 грн. (у т.ч. ПДВ 20%) після повідомлення постачальника про готовність обладнання до відвантаження.

Положеннями п. 5.3 договору визначено, що суму яка залишилась та складає 19142, 40 грн., покупець перераховує протягом 10 календарних днів після приймання обладнання на складі покупця.

07 серпня 2009р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору №1007/21 від 10.07.2009р., згідно умов якої сторони дійшли згоди та внесли наступні зміни у даний договір: п. 1.2 договору - загальна сума договору складає 107184,00 грн.; п. 3.1 договору - постачальник зобовязаний поставити покупцю обладнання не пізніше, ніж через 15 календарних днів після надходження першої передплати відповідно п. 5.1 на р/р постачальника згідно за умови дотримання покупцем графіка оплати за п.5.2; п. 5.1 договору - покупець перераховує першу передплату у розмірі 32155,20 грн. (у т.ч. ПДВ 20%) протягом пяти днів після підписання даного договору; п. 5.2 договору - покупець перераховує другу передплату у розмірі 53592,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20%) після повідомлення постачальника про готовність обладнання до відвантаження; п. 5.3 договору - суму яка залишилась та складає 21436,80 грн., покупець перераховує протягом 10 календарних днів після приймання обладнання на складі покупця.

На виконання умов зазначеного договору, 14.08.2009р. ТОВ "Гідроекологія" поставило, а повноважним представником ПП "Діоніс" отримано обладнання на загальну суму 107184,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №ГЭ-0000223 від 14.08.2009р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯМП №335585 від 10.08.2009р., які підписані уповноваженими представниками та скріплені відповідними печатками обох сторін.

Між тим, позивач зазначає, що з урахуванням здійсненої 11.08.2009р. відповідачем передплати у розмірі 85742,20 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку за відповідний період, враховуючи загальну вартість поставленого обладнання, за ПП "Діоніс" рахується заборгованість перед ТОВ "Гідроекологія" у розмірі 21441,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобовязань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором №1007/21 від 10.07.2009р., пені, інфляційних та 3% річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 10.1 договору визначено, що строк дії договору наступає з моменту його підписання сторонами та діє до спливу строку гарантії на обладнання.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому, відповідно до положень ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобовязань за договором №1007/21 від 10.07.2009р., а саме прострочив строки сплати за фактично отриманий товар, крім того, розрахунки проводив не в повному обсязі.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги ТОВ "Гідроекологія" в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 21 441,80 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами та не заперечується відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п. 7.4 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем терміну здійснення останнього платежу по п. 5.3 покупець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який вина сплачується від недоплаченої суму за кожен день прострочки. Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за період з 25.08.2009р. по 25.02.2010р. у розмірі 2203,29 грн. встановив, що позивач при здійсненні даного розрахунку допустив арифметичні помилки, а саме невірно визначив кількість днів прострочення (183 днів коли вірно 185 дня). Отже, позивачем здійснено розрахунок пені з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеню нараховано більше ніж за 182 дні. В звязку з чим суд зробив власний розрахунок пені, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування (з 13.11.2010р. по 25.03.2011р.), та встановив, що загальна сума пені становить 2191,25 грн.

Розрахунок пені

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

21436,8025.08.2009-22.02.201018210,2500%0,056 %2191,25

Всього:----2191,25 Отже, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 2191,25 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних у розмірі 4175,64 грн. та 3% річних у розмірі 1171,96 грн., суд вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Гідроекологія" та стягнення з відповідача заборгованості за договором №1007/21 від 10.07.2009р. у розмірі 21 441,80грн., пені у розмірі 2191,25 грн., інфляційних у розмірі 4175,64 грн. та 3% річних у розмірі 1171,96 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". При цьому, дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про адвокатуру", оплата праці адвоката здійснюється згідно угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

В матеріалах справи міститься договір №15069 від 15.06.2011р. про надання юридичних послуг, укладений між Позивачем та адвокатом ОСОБА_1, свідоцтво ОСОБА_1 про право на заняття адвокатською діяльністю.

У якості оплати послуг адвоката, на виконання умов договору №1506 від 15.06.2011р. про надання юридичних послуг, позивачем перераховано 3006,25 грн., що підтверджується платіжним дорученням №410 від 15.06.2011 та квитанцією до прибуткового касового ордеру №1506 від 15.06.2011р., яке містяться у матеріалах справи.

Між тим, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3250,00 грн., при цьому, зазначає що згідно до довідки виданої директором ТОВ "Гідроекологія" б/н від 20.06.2011р. адвокату ОСОБА_1 перераховано за договором №15069 від 15.06.2011р. про надання юридичних послуг грошові кошти у розмірі 3250,00 грн.

Враховуючи викладене, суд дослідивши обставини справи, дійшов висновку про часткове покладення на відповідача судових витрат за послуги адвоката, а саме у сумі 3006,25 грн., яка підтверджена належними засобами доказування у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 48, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Діоніс" (65033, м.Одеса, вул. Василя Стуса, буд. 2Б, ід. код. 30810494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроекологія" (69035, м. Запоріжжя, пр-т Маяковського, 24, код ЄДРПОУ 25478659, р/р 260022805000 у ОАО „СЕБ-банк” м. Київ, МФО 300175) 21441/двадцять одна тисяча чотириста сорок одна/грн. 80 коп. заборгованості, 2191/дві тисячі сто девяносто одна/грн. 25 коп. пені, 4175/чотири тисячі сто сімдесят пять/грн. 64 коп. інфляційних, 1171/одна тисяча сто сімдесят одна/грн. 96 коп. 3% річних, 3006/три тисячі шість/грн. 25 коп. витрат на послуги адвоката, 289/двісті вісімдесят девять/грн. 81 коп. державного мита та 235/двісті тридцять пять/грн. 91 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 29.08.2011р.