Ухвала суду № 18162910, 01.09.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

"01" вересня 2011 р. Справа № 2/102/09

Суддя господарського суду Миколаївської області Ржепецький В.О., при секретарі судового засідання Яйченя К.М.,

за участю представників:

від скаржника (стягувача): ОСОБА_1 за дов. б/н від 01.09.11р.;

від боржника: ОСОБА_2 за дов. б/н від 10.01.11р.;

від Ленінського ВДВС Миколаївського міського управління юстиції: представник не з`явився;

розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаїв Стиль Шуз”

на дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції вчинені під час виконання наказу господарського суду Миколаївської області №2/102/09 від 07.09.10р., виданого на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.10р. у справі №2/102/09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаїв Стиль Шуз”

(м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 12)

до АТ МВТВП “НИКО” (м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 12, код ЄДРПОУ 01281780)

про усунення перешкод в користуванні майном.

встановив:

29.07.11р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаїв Стиль Шуз” подано суду скаргу на дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції вчинені під час виконання наказу господарського суду Миколаївської області №2/102/09 від 07.09.10р., виданого на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.10р. у справі №2/102/09.

Ухвалою суду від 01.08.11р. розгляд скарги призначений на 16.08.11р., разом з тим, її розгляд в судовому засіданні було відкладено через неявку представника боржника та органу ДВС, та невиконання останнім вимог ухвали суду щодо надання для огляду в судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження.

В судовому засіданні 01.09.11р. скаржником змінено вимоги поданої скарги.

Як витікає з відповідних письмових доповнень, скаржник просить суд: 1. Визнати незаконним дії державного виконавця Ленінського відділ ДВС ММУЮ Саркісяна К.С. по винесенню постанови №19878005 від 06.05.11р. про закінчення виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Миколаївської області від 07.09.10р. №2/102/09, виданого на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.10р. 2. Визнати недійсною та скасувати постанову державного виконавця Ленінського відділ ДВС ММУЮ Саркісяна К.С. №19878005 від 06.05.11р. про закінчення виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Миколаївської області від 07.09.10р. №2/102/09, виданого на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.10р. 3. Зобовязати Ленінський відділ ДВС ММУЮ відновити виконавче провадження шляхом винесення відповідної постанови про відновлення виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Миколаївської області від 07.09.10р. №2/102/09, виданого на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.10р. 4. Зобовязати Ленінський відділ ДВС ММУЮ вчинити наступні дії по виконанню наказу господарського суду Миколаївської області від 07.09.10р. №2/102/09, виданого на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.10р.: Зобовязати Акціонерне товариство „Миколаївське виробничо торгівельне взуттєве підприємство „Нико” (м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 12) усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю „Миколаїв Стиль Шуз” у користуванні та розпорядженні нежитловими приміщеннями літ. А - 4 загальною площею 802,4 кв. м., які знаходяться на другому поверсі виробничого будинку по вул. Гмирьова, 12/1 в м. Миколаєві: шляхом знесення самовільно збдованої цегельної кладки, якою закладено двері до нежитлових приміщень літ.А-4 загальною площею 802,4кв.м, що знаходяться на другому поверсі виробничого будинку по вул..Гмирьова, 12/1 та приведення даного обєкту нерухомості у відповідність технічній документації.

Представник відповідача вимоги доповненої скарги не визнав. Як зазначено ним у відповідному відзиві та усних поясненнях, скаржником не дотримано встановленого порядку подання скарги, доводи скарги не підтверджено належними доказами (фото), не встановлено, де саме знаходиться приміщення, на які претендує скаржник.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.10р. в цій справі, залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 03.08.10р., зокрема, позов задовольнити частково, зобовязано Акціонерне товариство „Миколаївське виробничо торгівельне взуттєве підприємство „Нико” усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю „Миколаїв Стиль Шуз” у користуванні та розпорядженні нежитловими приміщеннями літ. А - 4 загальною площею 802,4 кв. м., які знаходяться на другому поверсі виробничого будинку по вул. Гмирьова, 12/1 в м. Миколаєві.

21.06.2010р. на підставі наказу, виданого на виконання зазначеної постанови Ленінським відділом ДВС ММУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій боржникові рекомендовано добровільно виконати рішення суду в семиденний термін з моменту отримання постанови.

06.05.11р. постановою державного виконавця виконавче провадження закрито на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у звязку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З доданих до скарги матеріалів витікає, що 15.04.11р. на підставі ухвали Ленінського районного суду міста Миколаєва про примусове входження до приміщень відповідача, державним виконавцем здійснено такий вхід, про що складено акт.

Відповідно до обставин, зазначених в наведеному акті, державним виконавцем було здійснено прохід на других поверх виробничого будинку та встановлено, що зайти в приміщення, яке належить скаржникові неможливо, враховуючи здійснені будівельні роботи, а саме зведення стіни на місті розташування дверей.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-5 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарських судів є обовязковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»(далі Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 11 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, зобовязаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом і Законом (ч. 2 ст. 11 Закону).

Як зазначено вище, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.10р. в цій справі, на виконання якої видано наказ, зобовязано Акціонерне товариство „Миколаївське виробничо торгівельне взуттєве підприємство „Нико” усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю „Миколаїв Стиль Шуз” у користуванні та розпорядженні нежитловими приміщеннями літ. А - 4 загальною площею 802,4 кв. м., які знаходяться на другому поверсі виробничого будинку по вул. Гмирьова, 12/1 в м. Миколаєві.

Таким чином, на підставі наведеного, господарський суд зазначає, що державний виконавець, відкривши виконавче провадження, зобовязаний вжити всіх необхідних дій, засвідчивши їх при цьому документами, визначеними Законом, які очевидно та безперечно свідчили б про те, що обставини, з яких виник спір та на вирішення якого судом винесено рішення, станом на момент закінчення виконавчого провадження відсутні.

При виконанні рішення в даній справі, сукупність проведених державним виконавцем дій має свідчити про те, що будь-які перешкоди у нормальному користуванні скаржником зазначеним в постанові Одеського апеляційного господарського суду приміщенням мають бути усунені.

Натомість жодний з наявних у справі доказів не свідчить про те, що за результатами проведених виконавчих дій якимось чином змінились обставини, які були предметом розгляду господарським судом, та скаржник може безперешкодно реалізовувати передбачені, зокрема, ст.ст. 317, 319, 320 ЦК України, правомочності щодо своєї власності.

При цьому господарський суд зазначає, що враховуючи, що органом ДВС матеріалів виконавчого провадження господарському суд не надано, керуючись положеннями ст. 33 ГПК України, господарський суд розглядає подану скаргу на підставі наявних у справі доказів.

На підставі наведеного, господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення скарги.

Разом з тим, скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Наслідки визнання недійсною (незаконною) постанови державного виконавця визначено ст. 51 Закону.

Так, відповідно до сатин 1-3 зазначеної статті, у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби. За наявності обставин, передбачених частиною шостою статті 79 цього Закону, виконавче провадження підлягає відновленню у триденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідної заяви стягувача. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 82 Закону, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Частиною сьомою зазначеної статті встановлено вимоги до скарги у виконавчому провадженні, яка зокрема, повинна містити зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено.

Відповідно до п. 8 Розяснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. N 04-5/365, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 26 грудня 2003 року N 14, заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232 - 234 ЦПК та статей 86, 121-2 ГПК. Виходячи зі змісту ст. 248-24 ЦПК у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

З наведеного витікає, що необхідною умовою визнання того чи іншого рішення державного виконавця неправомірним, є встановлений матеріалами справи факт порушення ним в момент його ухвалення норм закону.

Таким чином, момент, з яким ст. 121-2 ГПК України повязує можливість встановлення господарським судом факту неправомірності дій (бездіяльності) щодо відновлення виконавчого провадження, не може передувати факту надходження рішення суду про визнання постанови про закриття виконавчого провадження незаконною до відділу ДВС.

Тому, станом на момент вирішення скарги, підстави для зобовязання відділу ДВС відновити виконавче провадження відсутні.

Що стосується вимог скарги стосовно необхідності скасування постанови державного виконавця, господарський суд зазначає, що зазначеними повноваженнями наділено осіб, яких статтею 83 Закону уповноважено здійснювати контроль за законністю виконавчого провадження.

Господарські суди до кола цих осіб не віднесено.

Вимоги скарги стосовно зобовязання державного виконавця вчинити певні дії господарським судом також відхиляються, оскільки визначення обсягу виконавчих дій, необхідних для повного та неупередженого виконання виконавчого документу, статтею 11 Закону покладено на державного виконавця.

Відповідно до вимог ст. 121-2 ГПК України, бездіяльність державного виконавця може бути оскаржено до суду. При цьому, враховуючи вимоги ст. 33 ГПК України, відповідно до якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень, така бездіяльність має бути доведена відповідними доказами.

Натомість в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що скаржник, зокрема, клопотав перед державним виконавцем про здійснення певних виконавчих дій, в даному випадку, про знесення цегельної кладки.

Твердження відповідача у справі зазначених вище обставин не спростовують, тому господарським судом відхиляються.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати незаконним дії державного виконавця Ленінського відділ ДВС ММУЮ Саркісяна К.С. по винесенню постанови №19878005 від 06.05.11р. про закінчення виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Миколаївської області від 07.09.10р. №2/102/09, виданого на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.10р.

Визнати недійсною постанову державного виконавця Ленінського відділ ДВС ММУЮ Саркісяна К.С. №19878005 від 06.05.11р. про закінчення виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Миколаївської області від 07.09.10р. №2/102/09, виданого на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.10р.

В решті скарги відмовити.

Суддя В.О.Ржепецький