Рішення № 18162875, 17.08.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.11 Справа№ 5015/4218/11

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "РАДА", м.Калуш Івано-Франківська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "ТЕХНОБУД", м.Львів.

про стягнення 203 701,54 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник (довіреність б/н від 01.08.2011р.);

від відповідача: не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "РАДА", м.Калуш Івано-Франківська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "ТЕХНОБУД", м.Львів про стягнення 203 701,54 грн. з яких 176 812,07 грн. основний борг, 5 580,93 грн. три проценти річних та 21 308,54 грн. інфляційні нарахування.

Ухвалою суду від 28.07.2011р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 17.08.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, подав відзив на позовну заяву вих. №11.08.2011р. (вх. №18555/11 від 17.08.2011р.), в якому погодився із сумою основного боргу в розмірі 176 812,07 грн., проте заперечив проти нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, з тих підстав, що позивач не врахував того, що додатковими угодами №1 від 23.09.2010р. та №2 від 21.02.2011р. встановлювалися нові строки погашення боргу. Відповідач надав свій контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

13.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "РАДА" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "ТЕХНОБУД" (замовник) було укладено договір №25 D (надалі договір), за умови якого виконавець зобовязувався надати транспортні послуги по перевезенню вантажу (будівельні матеріали, сипучі) замовника, а замовник в свою чергу зобовязувався оплачувати надані послуги на умовах даного договору.

За умовами п.2.1. договору виконавець зобовязаний забезпечити подачу транспортного засобу під завантаження вантажу згідно заявки замовника.

Відповідно до п.2.3. договору виконавець зобовязується здійснювати доставку вантажу на вказаний замовником в заявці адрес та термін.

За умовами п.3.1., п.3.3. договору ціна перевезення вантажів за 1т/км становить 0,72 грн. в тому числі ПДВ. Замовник здійснює оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Позивач на виконання умов договору надав відповідачу транспортні послуги по перевезенню вантажу (будівельні матеріали, сипучі) на загальну суму 1 331 761,53 грн., про що сторонами було підписано акти прийому-передачі виконаних робіт по договору Зауважень щодо виконаних позивачем робіт зі сторони відповідача не було.

Відповідач оплатив надані йому позивачем послуги частково, а саме на суму 1 146 949,46 грн.

10.09.2010р. ТзОВ "Правнича компанія "РАДА" звернулось до ТзОВ Спільне українсько-російське підприємство "ТЕХНОБУД" з претензією про сплату протягом семи днів з моменту її отримання заборгованості в сумі 184 812,07 грн.

30.09.2010р. між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 10.09.2010р. заборгованість відповідача складає 184 812,07 грн.

З метою погашення заборгованості ТзОВ Спільного українсько-російського підприємства "ТЕХНОБУД" (надалі - ТзОВ СПУР "ТЕХНОБУД") перед ТзОВ "Правнича компанія "РАДА", яка виникла на підставі договору про надання транспортних послуг №25 D від 13.10.2008р., 23.09.2010р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 про погашення боргу (надалі додаткова угода №1).

Згідно п.1.1. та п.1.2 додаткової угоди №1 сторони домовились про розстрочення сплати заборгованості в сумі 184 812,07 грн. на період з 01.10.2010р. по 30.12.2010р. на таких умовах: жовтень 2010р. - 60 000,00 грн.; листопад 2010р. 60000,00 грн. та грудень 2010р. 64812,07 грн.

Відповідачем умови додаткової угоди №1 виконані не були.

21.02.2011р. між сторонами було укладено додаткову угоду №2 про погашення боргу до договору про надання транспортних послуг №25D від 13.10.2008р. (надалі додаткова угода №2).

Згідно п.1.1. та п.2.1. додаткової угоди №2 сторони домовились про розстрочення погашення заборгованості в сумі 184 812,07 грн. на період з 21.02.2011р. по 31.05.2011р. на таких умовах: - 60 000,00 грн. березень 2011р.; - 60 000,00 грн. квітень 2011р.; - 64 812,07 грн. травень 2011р.

28.04.2011р. відповідач оплатив 8 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою №БВ-0000025, відтак, станом на 20.07.2011р., заборгованість складає 176 912,07 грн.

Позивач, керуючись ст.625 ЦК України, нарахував інфляційні та 3% річних, що згідно поданого ним розрахунку становлять 21 308,54 грн. інфляційних втрат та 5 580,93 грн. три проценти річних.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 203 701,54 грн. з яких 176 812,07 грн. основний борг, 5 580,93 грн. три проценти річних та 21 308,54 грн. інфляційні нарахування.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627-629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт виконання позивачем своїх зобовязань по договору №25D від 13.10.2008р. на загальну суму 1 331 761,53 грн. підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт, які підписані та скріплені печатками сторін у справі (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії знаходяться в матеріалах справи). Слід зазначити, що у вищенаведених актах прийомупередачі виконаних робіт перелічені всі товарно-транспортні накладні по яких було здійснено транспортні послуги по перевезенню вантажу (будівельні матеріали, сипучі) замовника.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, не дотримався умов договору про надання транспортних послуг та додаткових угод до нього, які передбачали розстрочку виконання зобов»язання по сплаті заборгованості в сумі 184812,07 грн.

Враховуючи, що відповідач сплатив за надані послуги 1154 949,46 грн., відтак, станом на 20.07.2011р., заборгованість складає 176 912,07 грн. та визнається відповідачем, про що ним вказано у відзиві.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо

він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки визнання відповідачем позову в сумі 176 812,07 грн. не суперечить законодавству і не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає визнання позову в частині стягнення основного боргу в сумі 176 812,07 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що позивач здійснюючи розрахунок сум інфляційних та 3% річних, не врахував того, що додатковими угодами №1 від 23.09.2010р. та №2 від 21.02.2011р. встановлювалися нові строки погашення боргу, при порушенні яких можна нараховувати інфляційні та 3% річних.

Суд, розглянувши поданий відповідачем відзив на позовну заяву та контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат, беручи до уваги, що додатковими угодами №1 від 23.09.2010р. та №2 від 21.12.2011р. встановлювалися нові строки погашення боргу, дійшов висновку, що суми інфляційних втрат та 3% річних, заявлених до стягнення, є завищеними, оскільки при їх нарахуванні позивач неправильно визначив термін прострочення.

Пунктом 1.2. додаткової угоди №1 від 23.09.2010р. встановлено графік погашення боргу: - 60 000,00 грн. жовтень 2010р.; - 60 000,00 грн. листопад 2010р.; - 64 812,07 грн. грудень 2010р., отже прострочення має місце з 01.11.2010р. по 21.02.2011р. (від суми боргу 60 000,00 грн.), з 01.12.2010р. по 21.02.2011р. (від суми боргу 60 000,00 грн.), з 01.01.2011р. по 21.02.2011р. (від суми боргу 64 812,07 грн.).

Також слід зазначити, що п.1.2. додаткової угоди №2 від 21.02.2011р. встановлено графік погашення боргу: - 60 000,00 грн. березень 2011р.; - 60 000,00 грн. квітень 2011р.; - 64 812,07 грн. травень 2011р., отже прострочення має місце з 01.04.2011р. по 20.07.2011р. (від суми боргу 60 000,00 грн.), з 01.05.2010р. по 20.07.2011р. (від суми боргу 52 000,00 грн.), з 01.06.2011р. по 20.07.2011р. (від суми боргу 64 812,07 грн.).

Отже, з врахуванням строків погашення заборгованості, встановлених сторонами у додаткових угодах до договору, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати в сумі 4 748,78 грн. та 3% річних в сумі 2 494,63 грн.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 176 812, 07 грн. основного боргу, 4 748,78 грн. інфляційних нарахувань, 2 494,63 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №194 від 20.07.2011р. 2 037,00 грн. держмита і №195 від 20.07.2011р. - 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 530, 610-612, 625, 627-629, 908, 909 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 78, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "ТЕХНОБУД" (юридична адреса: 79017, м.Львів, вул.О.Басараб, буд.11а/8; поштова адреса: 79039, м.Львів, вул.Шевченка, 80; п/р 26008010733 ВАТ "Кредобанк"; МФО 325365; код ЄДРПОУ 13815583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія "РАДА" (77302, Львівська область, Івано-Франківська область, м.Калуш, вул.Козоріса, 2; п/р 26009301713846 в Філії "Відділення Промінвестбанку в м.Івано-Франківськ"; МФО 336354; код ЄДРПОУ 32907113) 176 812,07 основного боргу, 4 748,78 грн. інфляційних нарахувань, 2 494,63 грн. три проценти річних, 1 840,55 грн. держмита та 213,23 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.