Рішення № 18162856, 07.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.11 Справа№ 5015/3449/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВІКО», м. Вишневе Київської області

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Західно Український Консорціум», м. Львів

про: стягнення 113 718 грн. 47 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1 представник на підставі довіреності б/н від 15.07.2011 року;

відповідача: ОСОБА_2 - представник на підставі довіреності №214/08 від 05.07.2011 року.

Суть спору:

Ухвалою господарського суду від 23.06.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 10.06.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 113718 грн. 47 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 18.07.2011 року. Ухвалами господарського суду 18.07.2011 року та від 11.08.2011 року розгляд справи було відкладено з підстав, викладених у відповідних ухвалах господарського суду. В судовому засіданні 29.08.2011 року судом оголошувалась перерва до 07.09.2011 року для надання сторонам можливості подання додаткових доказів по суті спору.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач факт отримання товару не заперечує, відзив на позов не подав, доказів повного чи часткового погашення боргу не представив, вимоги ухвали суду не виконав. Подав клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 19294/11 від 29.08.2011 року) до вирішення Господарським судом Київської області № 12/162-11 за позовом Приватного акціонерного товариства «Західно-український консорціум»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВІКО»про визнання договору поставки недійсним. Позивач проти зупинення провадження у справі заперечує.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (договору, специфікацій, видаткових накладних), копії яких долучено до матеріалів справи.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.

07.09.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 12.09.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку із невиконанням відповідачем грошових зобовязань. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВІКО»(надалі по тексту рішення позивач) звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства «Західно Український Консорціум»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення боргу в розмірі 113718 грн. 47 коп. Позивач, в позовній заяві, вказує, що між ним та відповідачем було укладено договір поставки № 01/03-09 від 01.03.2009 року, на підставі якого позивач зобовязався поставити відповідачу передбачену договором продукцію, а відповідач приймати та оплачувати таку продукцію на умовах та в порядку, передбачених цим договором. Позивач вказує, що станом на момент подання позову, борг відповідача перед ним за поставлену продукцію становить 113718 грн. 47 коп.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Західно-Український консорціум»01.03.2009 року було укладено договір поставки, відповідно до якого постачальник (позивач по справі) зобовязався поставити покупцю (відповідачу по справі), передбачену даним договором продукцію, а покупець зобовязався приймати і оплачувати таку продукцію на умовах та в порядку передбачених цим договором.

Рішенням Загальних зборів акціонерів від 15 вересня 2010 року Закрите акціонерне товариства «Західно Український Консорціум»змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство «Західно-Український Консорціум»(код ЄДРПОУ 30583551).

Відповідно до п. 1.2. договору, кількість і розгорнута номенклатура продукції, що є предметом договору, її ціна, строки та місце поставки визначаються в специфікаціях, які погоджуються сторонами і є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов Договору на підставі укладених Специфікації від 01.03.2009 року та Специфікації № 3 від 27.04.2009 року, позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію (жесть білу гарячого лудження), що підтверджується:

- видатковою накладною № В-00000201 від 06 березня 2009 року на суму 39 932 грн. 95 коп.; - видатковою накладною № В-00000191 від 06 березня 2009 року на суму 73785грн. 52 коп.; Товар отримано на підставі довіреності № 06/03-03 від 06.03.2009 року на ім'я ОСОБА_3;

Пунктом 4.3. Договору визначено, що умови та порядок оплати партії продукції визначаються сторонами в Специфікації. У п. 3 Специфікації № 01/03-09 від 01 березня 2009 року визначено оплату партії товару 100 (сто) % шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника до 08.04.2009 року. Днем здійснення платежу вважається день, в якому сума, що підлягає до оплати, зараховується на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 6 Специфікації № 3 від 27 квітня 2009 року оплата партії Товару 100 (сто) % проводиться шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника до 27 квітня 2009 року. Днем здійснення платежу вважається день, в якому сума, то підлягає до оплати, зараховується на поточний рахунок Постачальника.

Оскільки оплата товару, станом на момент подання позову не проведена, позивач просить задоволити позовну вимогу про стягнення 113718 грн. 47 коп.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами у позовній заяві та в судовому засіданні визнані, не заперечувались та документарно не спростовувались.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом Київської області № 12/162-11 за позовом Приватного акціонерного товариства «Західно-український консорціум»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВІКО»про визнання Договору поставки недійсним суд відхиляє, зважаючи на те, що незалежно від результатів розгляду повязаної із даною справи, відповідач товар отримав, будь-які зауваження щодо якості чи кількості товару у відповідача відсутні, вартість та строки оплати визначені в специфікаціях та видаткових накладних порушив, що дає підстави позивачу звернутися до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або інших цілях, по повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням , а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобовязання перед позивачем у розмірі 113718 грн. 47 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу про стягнення вищезазначеної суми.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 610, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Західно Український Консорціум», м. Львів, вул. Джерельна, буд. 29, кв.7 (код ЄДРПОУ 03348881) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВІКО», Київська область, м. Вишневе, вул. О.Вишні, 1 (код ЄДРПОУ 30583551) 113718 грн. 47 коп., основного боргу, 1137 грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 236 грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.