Постанова № 1816248, 12.05.2008, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"12" травня 2008 р. Справа №10/232-НА

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка, с.Росолівці Красилівського району.

до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції м. Красилів

про скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 05.03.2008р. №0002872300

суддя Виноградова В.В.

секретар судового засідання Дідик Н.Д.

Представники сторін:

Позивача - Касіянчук І.П.- за довіреністю від 25.02.2008р..№4

- Собчук В.П.- за довіреністю від 25.02.2008р. №3

відповідача –Нахілко Ю.О.- за довіреністю від 03.03.2008р.№ 2594/9/10-014

Постанова приймається 12.05.2008р., так як в судовому засіданні оголошувалась перерва.

У судовому засіданні згідно ч.3 ст. 160 КАСУ оголошено вступну і резолютивну частини постанови.

Суть спору:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій щодо проведеної перевірки 25.02.2008р. та визнання протиправним і нечинним рішення від 05.03.2008р. №0002872300 про застосування штрафних санкцій за порушення п.1 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” –реалізацію за готівку через касу товариства продукції не власного виробництва 15.04.2006р.-бензину на суму 8 грн. та 14.11.2006р. –автомобіля КАМАЗ на суму 10000 грн. згідно прибуткових касових ордерів №41,№105 , без застосування реєстраторів розрахункових операцій. Позивачем подано письмову заяву про уточнення позовних вимог, просить скасувати рішення від 05.03.2008р. №0002872300 про застосування штрафних санкцій. Дана заява прийнята судом .

В обґрунтування вимог вказує на те що дані штрафні санкції застосовані протиправно, оскільки порушено вимоги ст.250 Господарського кодексу України, згідно якої штрафні санкції застосовуються до суб'єктів господарської діяльності не пізніше ніж через півроку після виявлення порушення і не пізніше як через рік після вчинення порушення.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що на підставі направлень працівниками податкової інспекції проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства СТОВ ім. Шевченка за період з 01.04.2006р. по 30.09.2007р., за насідками якої складено акт від 25.02.2008р. №109-23-05534829, яким зафіксовано реалізацію не власної продукції без застосування реєстраторів розрахункових операцій на загальну суму 10008 грн. через касу підприємства із застосуванням касової книги та видачею покупцям прибуткових касових ордерів, чим порушено вимоги п.1 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. На підставі акту перевірки було прийнято рішення від 05.03.2008р. №0002872300 про застосування до позивача 50040 грн. штрафних санкцій у відповідності до п.1 ст. 17 Закону.

Зазначає, що перевірка проведена у відповідності до вимог ст.ст. 8,9,10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

Посилаючись на положення ст.4 Господарського кодексу України робить висновок, що строки застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 250 ГК України не поширюються на фінансові санкції , які застосовуються органами державної податкової служби до порушників Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога і заперечення проти позову, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка, с. Росолівці Красилівського району зареєстроване як юридична особа, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію від 22.03.2000р..

Працівниками Красилівської МР ДПІ проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка, за період з 01.04.2006р. по 30.09.2007р., за наслідками якої складено акт перевірки від 25.02.2008р. №109-23-05534829.

Крім іншого, в акті перевірки зафіксовано ( п.3.3.1 р.3), що в порушення п.1 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" товариством здійснено продаж продукції не власного виробництва ( бензин, автомобіль КАМАЗ) за готівкові кошти через касу підприємства із застосуванням касової книги та видачею покупцям прибуткових касових ордерів ( прибутковий касовий ордер №41 від 15.04.2006р. на суму 8 грн. виданий гр. Миколайчик Г.І. за реалізацію бензину та прибутковий касовий ордер №105 від 14.11.2006р. на суму 10000 грн. , виданий гр. Сетір О.М.), без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 10008 грн..

На підставі даного акту Красилівською МР ДПІ прийнято рішення від 05.03.2008р. №0002872300 про застосування до позивача 50040 грн. штрафних санкцій у відповідності до п.1 ст. 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням, вважаючи його таким , що суперечить вимогам чинного законодавства просить суд його скасувати.

В матеріали справи надано копії прибуткових касових ордерів №41 від 15.04.2006р. на суму 8 грн. та №105 від 14.11.2006р. на суму 10000 грн., витяг з касової книги.

Аналізуючи надані по справі докази та пояснення представників сторін, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В акті перевірки податковим органом вказано на порушення позивачем вимог п.1 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР із змінами та доповненнями ( надалі Закон №265).

За статтею 1 Закону №265 реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. При цьому, відповідно до п.1 ст.3 Закону 265, на останніх покладеного обов’язок проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

У разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України у відповідності до п.1 ст.17 Закону №265 застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

Фінансові санкції за порушення вимог, встановлених Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, є адміністративно - господарськими санкціями, а отже, повинні застосовуватись у відповідності до вимог глави 27 розділу V Господарського кодексу України.

Судом враховується , що під час перевірки та застосування штрафних санкцій відповідачем не прийнято до уваги положення статей 238, 241, 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

За змістом ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ч.1 ст. 241 ГК України грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, розглядається як адміністративно-господарський штраф. Згідно ч.2 ст.241 ГК України перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Статтею 239 ГК цей штраф віднесено до групи адміністративно-господарських санкцій, які застосовуються органами державної влади чи органами місцевого самоврядування до суб’єктів господарювання, котрі порушили правила здійснення господарської діяльності.

З вищевикладеного випливає, що фінансові санкції, передбачені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є адміністративно-господарською санкцією.

Відповідно до ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 15.04.2006р. відпущено бензин на загальну суму 8 грн., отримано готівку в сумі 8 грн. відповідно до прибуткового касового ордеру №41 від 15.04.2006р., та 14.11.2006р. проведено реалізацію автомобіля КАМАЗ на загальну суму 10000 грн., отримано готівку в сумі 10000 грн. згідно касового прибуткового ордеру № 105 від 14.11.2006р.. Відповідні операції проведені по касовій книзі.

Натомість податковим органом складено акт перевірки 25.02.2008р. та винесено оспорюване рішення про застосування фінансових санкцій 05.03.2008р., тобто пізніше як через один рік з дня порушення.

Судом враховується, що сторонами не заперечується той факт, що отримані готівкові кошти оприбутковані товариством , проведені по касовій книзі.

Крім того, зважається на те, що суду не надано безспірних та беззаперечних доказів щодо підтвердження обов’язку позивача при реалізації вищевказаного товару з видачею касових прибуткових ордерів ще застосовувати РРО. В акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні вказано лише про порушенні вимог п.1 ст.3 Закону №265.

Відповідно до преамбули Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Визначення поняття „діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" Закон не дає, згідно ч.2 ст.1 Закону, встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Стаття 1 Закону зазначає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №108 (чинного на момент здійснення реалізації матеріальних цінностей) торговельна діяльність - це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку (п. 2). Торговельна діяльність може здійснюватись у сферах роздрібної та оптової торгівлі, а також у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері (п. 5). Для здійснення торговельної діяльності, господарюючі суб'єкти всіх форм власності повинні, зокрема, забезпечити відповідність виробничого приміщення (місця) чи будівлі для здійснення торговельної діяльності необхідним екологічним і санітарно-гігієнічним умовам, а технічного стану приміщення (місця), будівлі та устаткування, які будуть використанні для торговельної (торгово-виробничої діяльності) - вимогам нормативних документів щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці; наявність на видному місці в торговельному приміщенні асортиментного переліку товарів, чинних санітарних і ветеринарних правил, правил продажу товарів та іншої необхідної нормативно-технічної документації та дотримання встановлених у них вимог; продаж товарів громадянам чистою вагою і повною мірою (п. 8).

З викладеного вище можна зробити висновок, що дія Закону поширюється на діяльність суб'єктів підприємницької діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а не на всіх суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг).

Згідно довідки облстатуправління №1570 основними видами діяльності позивача є вирощування культур у поєднанні з тваринництвом, виробництво борошна, круп, оптова торгівля зерном та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі , надання послуг у рослинництві, тобто позивач не є підприємством, яке здійснює свою діяльність у сфері торгівлі чи громадського харчування. У даному випадку мала місце несистематична реалізація матеріальних цінностей.

Таким чином, зваживши на викладені обставини та враховуючи приписи ст.71 КАС України, в силу якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, позовні вимоги позивача про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 05.03.2008р. №0002872300 суд вважає обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача судом до уваги не приймаються з підстав викладених вище.

Враховуючи задоволення позову згідно ч.3 ст.94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем присуджуються йому. При цьому згідно ч.1 ст. 94 цього Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 105, 158-163, 167, 254-259, п.п.3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка, с. Росолівці Красилівського району до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Красилів про скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 05.03.2008р. №0002872300 задоволити.

Скасувати рішення Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції від 05.03.2008р. №0002872300 про застосування 50040 грн. штрафних санкцій .

Стягнути з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка, с. Росолівці Красилівського району (код 05534329) відшкодування 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) судового збору.

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Виноградова

Постанова складена в повному обсязі та підписана 14.05.2008р.

Віддруковано 3 примірники:1 –до справи; 2 –позивачу; 3 –відповідачу.