Рішення № 18162418, 18.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/18118.08.11 За позовом Прокуратури Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МВБ-Плюс"

про стягнення 80 351,78 грн. заборгованості

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від прокуратури: не з’явилися;

від позивача-1: не з’явилися:

від позивача-2: ОСОБА_1 –довіреність № 25/183 від 16.06.2011;

від відповідача: не з’явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокуратура Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" звернулася в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МВБ-Плюс"про стягнення 80 351,78 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за найм нежитлового приміщення згідно Договору оренди №4 від 03.03.2008 р.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 50 683,11 грн. –основного боргу, 6 901,20 грн. –пені, 4 427,07 грн. - 3% річних, 18 340,40 грн. - збитків внаслідок інфляції за час прострочення.

Ухвалою від 17.06.2011 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.06.2011.

30.06.2011 представник позивача-2 у судовому засіданні подав заяву про уточнення розміру позовних вимог згідно якої просить суд стягнути з відповідача у зв’язку з частковою проплатою суми основного боргу: 46683, 11 грн. –основного боргу, 6 901,20 грн. –пені, 4 770,11 грн. - 3% річних, 21 106,70 грн. - збитків внаслідок інфляції за час прострочення.

30.06.2011 представники прокуратури, позивача-1 та відповідача у судове засідання не з’явилися, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 18.08.2011.

18.08.2011 представники прокуратури, позивача-1 та відповідача у судове засідання не з’явилися, про день та час судового розгляду справи повідомлены належним чином. Ухвали суду надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 12.05.2011 наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 17.06.2011, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Представник позивача-2 в судовому засіданні 18.08.2011р. підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача-2, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерним комерційним банком "Київ", який з 11.06.2009 року перейменований на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ", згідно вимог п.4 ст. 3 та п.6 Прикінцевих па перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства", (надалі –позивач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МВБ-Плюс" (надалі - відповідач) 03 березня 2008 року було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №4 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору приймає на себе зобов'язання на умовах, в порядку та строки, передбачені Договором, передати

На виконання умов Договору позивачем-2 було надано, а відповідачем прийнято в строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 95 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, пр-т. Оболонсьий, 18, що підтверджується актом прийому-передачі приміщення, копія якого міститься у матеріалах справи.

Сторони дійшли згоди, що платежі по оренді сплачуються відповідачем не пізніше 10 (десятого) числа кожного місяця за поточний місяць, виходячи із орендної ставки, що складає 101,00 грн. за 1 кв.м. Пунктом 5.2. Договору визначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, який визначається Державним комітетом статистики України.

Також, Договором передбачено, що відповідач щомісяця відшкодовує (сплачує) орендодавцю вартість комунальних послуг, згідно виставлених ним рахунків.

У відповідності до п.5.7. Договору у разі припинення Договору орендна плата вноситься відповідачем до дня фактичного повернення приміщення орендодавцю за Актом прийняття-передачі приміщення.

Внаслідок того, що відповідачем порушувались умови Договору в частині внесення орендної плати за користування приміщенням та відшкодування вартості комунальних послуг, орендодавцем 27.10.2008р. був направлений лист про розірвання договору з 01.12.2008р.

У зв'язку з розірванням Договору, приміщення, що знаходилось в користуванні відповідача було передане орендодавцеві згідно Акту приймання-передачі приміщення від 01.12.2008р., підписаного представниками сторін.

Станом на 28.11.2008р., згідно Акту звірки взаємних розрахунків, підписаного представниками сторін, заборгованість відповідача за наданими та неоплаченими послугами перед орендодавцем становила 57 683, 11 грн.

Однак, з матеріалів справи слідує, що станом на день прийняття рішення по справі, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 46683,11 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Судом встановлено, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, надав відповідачеві у користування приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, нарахував та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 770,11 грн. - 3% річних та 21 106,70 грн. - збитків внаслідок інфляції за період з 11.07.2008 по 30.06.2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач не виконав свої договірні зобов’язання щодо повноти та своєчасності оплати користування приміщеннями, чим порушив умови Договору.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, тому на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягають стягненню 4 770,11 грн. - 3% річних та 21 106,70 грн. - збитків внаслідок інфляції, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, посилаючись на п. 12.4 Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 6 901, 20 грн. за період з 11.07.2008 по 10.05.2009.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Пунктом 12.4 Договору сторони встановили, що за несвоєчасне перерахування орендної плати та інших витрат за Договором відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 6 901, 20 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МВБ-Плюс" (04205, м. Київ, пр. Оболонський, буд. 18, код ЄДРПОУ: 35623609) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ: 14371869) 46683 (сорок шість тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 11 коп. –основного боргу, 21 106 (двадцять одну тисячу сто шість) грн. 70 коп. - збитків внаслідок інфляції, 4 770 (чотири тисячі сімсот сімдесят) грн. 11 коп. - три проценти річних, 6 901 (шість тисяч дев’ятсот одну) грн. 20 коп. - пені.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МВБ-Плюс" (04205, м. Київ, пр. Оболонський, буд. 18, код ЄДРПОУ: 35623609) в доход Державного бюджету України –794 (сімсот дев’яносто чотири) грн. 61 коп. – державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко