Рішення № 18162278, 29.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/24129.08.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Чайна компанія»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Рейнфорд»

простягнення 26 150,20 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 78 від 09.06.2011 року;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чайна компанія»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнфорд»про стягнення 26150,00 грн. основного боргу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати повязані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору поставки № 450041-КР від 27.09.2010 року не сплатив в повному обсязі кошти за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 26150,20 грн.

Ухвалою від 01.08.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 29.08.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 29.08.2011 року подав документи на виконання вимог ухвали суду та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.

В судове засідання 29.08.2011 року представник відповідача не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Крім того, в позовній заяві позивач просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 29.08.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чайна компанія»(далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейнфорд» (далі покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 450041-КР (далі-Договір), пунктом 1.1 якого сторони передбачили, що постачальник зобовязується поставити товар в строки, передбачені даним договором, згідно замовлення покупця, яке є невідємною частиною Договору (далі в Договорі додаток № 3), а покупець прийняти його та сплатити на умовах, визначених в Додатку № 4 до даного Договору «Додаткові умови», які є невідємною частиною Договору (далі в Договорі додаток № 4 «Додаткові умови»).

Відповідно до пункту 1.2 Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної накладної, яка засвідчує факт передачі товару.

Згідно з пунктом 7.1 Договору загальна сума Договору складає суму товару, отриманого по всіх накладних.

Пунктом 7.2 Договору сторони узгодили, що покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк, визначений сторонами в пункті 6 Додатку № 4 до даного Договору «Додаткові умови».

Відповідно до пункту 6 Додаткових умов від 27.09.2010 року до Договору № 450041-КР покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника: від суми реалізованого покупцем товару кожні 30 календарних днів.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 26818,70 грн., що засвідчується видатковими накладними № ЧН 0006031 від 06 грудня 2010 року на суму 5605,28 грн., № ЧН-00061055 від 06грудня 2010 року на суму 2122,46 грн., № ЧН 0006127 від 07 грудня 2010 року на суму 3636,82 грн., № ЧН 0006651 від 15 грудня 2010 року на суму 267,40 грн., № ЧН 0000747 від 19 січня 2011 року на суму 5594,34 грн., № ЧН 0000757 від 19 січня 2011 року на суму 6583,72 грн., № ЧН 0000751 від 19 січня 2011 року на суму 2607,28 грн., № ЧН-0005441 від 16 березня 2011 року на суму 401,40 грн. (копії в матеріалах справи).

В свою чергу відповідач частково розрахувався за поставлений товар, у звязку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 26150,20 грн., на доказ чого надано акт звірки взаєморозрахунків від 31.03.2011 року.

Позивач неодноразово направляв на адресу відповідача претензії з вимогою погасити існуючу заборгованість, однак всі вимоги залишені відповідачем без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 26150,20 грн.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд здійснивши перерахунок суми позову приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 26150,20 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнфорд» (місцезнаходження: 03056, м. Київ, Соломянський р н, вул. Борщагівська, буд. 154 А, код ЄДРПОУ 35250305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайна компанія»(місцезнаходження: 03680, м. Київ, Соломянський р н, вул. Радищева, буд. 3, код ЄДРПОУ 37244230) 26 150 (двадцять шість тисяч сто пятдесят) грн. 20 коп. основного боргу, 261 (двісті шістдесят одну) грн. 50 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

02.09.2011 року