Рішення № 18161607, 31.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/24931.08.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МТН»

про стягнення 83442, 75 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. дов. № б/н від 06.06.2011 р.

від відповідача: не зявились

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТН»заборгованості в розмірі 83 442, 75 грн. відповідно до договору фінансового лізингу № 1147/01/2008 від 14.01.2008 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо сплати лізингових платежів відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 31.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не зявився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 31.08.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(далі лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МТН»(далі лізингоодержувач), укладено договір фінансового лізингу № 1147/01/2008 р., за умовами якого, лізингодавець зобовязався придбати у власність транспортний засіб у відповідності зі встановленою лізингоодержувачем специфікацією продавця: легковий автомобіль , модель УАЗ -1363-034 МД, 2007 року випуску та передати його без надання послуг з управління та технічної експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове користування та користування за плату, а лізингоодержувач зобовязався прийняти його на умовах цього договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що прийом майна лізингоодержувачем повинно бути здійснено на протязі 5 (пяти) робочих днів після отримання лізингодавця повідомлення про готовність майна до передачі, про що лізингодавець повідомляє лізингоодержувача шляхом направлення відповідного повідомлення по факсу.

Відповідно до п.3.2. договору передача лізингодавцем майна, а також необхідного приладдя та документів, що являються невідємною частиною майна та прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння та користування здійснюється двосторонньою комісією в складі по одному представнику від кожної сторони шляхом підписання акту прийому-передачі майна та акту передачі-прийому документів та приладдя.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що строк фінансового лізингу складається із періодів, які вказані в «графі 1»доповнення № 1 до договору.

Відповідно до п. 5.3. договору строк дії договору розраховується з дати підписання його сторонами. Договір припиняється після виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобовязань, а також в інших випадках встановлених законом чи договором.

Згідно з п. 7.1. договору сторони домовились, що валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, що відображена в гривнях України та дорівнює одному Євро згідно курсу відповідно до п. 7.1.1. договору.

Відповідно до п. 7.1.2. поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як помноження суми лізингового платежу, що відображена в у.о. відповідно до «Графи 3»Доповнення № 1 до договору на відповідну дату проведення платежу і «курсу 2», збільшену на 1 %. При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, що відображена в гривнях та розрахована, як множення відповідної суми у.о., вказаної в «графі 4»доповнення № 1 до договору та «курсу 1».

Різниця загальної суми поточного лізингового платежу, що відображена в гривнях та сума платежу, яка відноситься до погашення вартості майна, що відображена в гривнях, вважається комісією лізингодавця.

Комісія лізингодавця, за кожний період лізингу, розрахована у відповідності з абзацом другим даного договору, нараховується на відповідну дату, вказану в «Графі 2» доповнення № 1 до договору.

Згідно з п. 7.1.3. штрафи та пеня, додаткові грошові суми, що підлягають оплаті відповідно до умов даного договору, сплачуються на підставі виставлених рахунків лізингодавця та розраховується у відповідності до курсу НБУ на день виставлення рахунку.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що при проведенні платежів відповідно до умов договору, лізингоодержувач зобовязується застосувати порядок розрахунків платежів, вказаних в п. 7.1. (підпунктах 7.1.1.-7.1.4.) дійсного договору, якщо інший порядок розрахунку прямо не передбачений даним договором.

Відповідно до п. 7.3. договору загальна сума лізингових платежів, яка підлягає оплаті лізингоодержувачем лізингодавцю, складає: 36032, 30 у.о.

Згідно з п.7.4. договору лізингоодержувач зобовязаний вносити на розрахуноквий рахунок лізингодавця авансові платежі, вказав в доповненні № 1 до договору.

Пунктом 7.6. договору передбачено, порядок та строки внесення грошових сум рахунок оплати лізингових платежів вказаний в графіку внесення платежів. Внесення грошових сум раніше строків, встановлених графіком внесення платежів, не тягне за союою змін умов договору, в тому числі, в частині розміру лізингових платежів та строків їх внесення за виключення випадку, передбачено п. 7.12. договору.

Відповідно до п. 7.8. договору лізингоодержувач зобовязаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в обємі та в строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлення та отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, на протязі строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення договору.

Згідно п. 13.2. Договору лізингоодержувач зобовязаний у строк, вказаний у вимозі лізингодавця, передати майно, а також документи та приладдя, які являються невідємною частиною майна.

Відповідно до п. 13.4. договору вилучення майна із володіння та користування у відповідності до п.п. 13.1.1 -13. 1.9. без розірвання даного договору не тягне за собою припинення платіжних зобовязань лізингоодержувача , встановлених умовах договору.

Згідно п. 13.5. договору, якщо порушення зобов'язання, що стало причиною вилучення майна, не усуваються в строк, встановлений лізингодавцем, або в установлений строк лізингоодержувач не передав майно лізингодавцю, то лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір, в письмовому вигляді повідомивши про це лізингоотримувача, продати майно по розумній вартості.

Пунктом 13.7. договору передбачено, що на протязі 15 календарних днів з моменту розірвання договору лізингоодержувач має переважне право покупки майна. Отримана від продажу майна грошова сума спрямовується на погашення суми припинення договору, що включає поточний борг лізингоодержувача, несплачені лізингові платежі, строк оплати яких настав за графіком внесення платежів, штрафи та/або пені, що підлягають оплаті станом на дату розірвання Договору, а також суми, необхідні для покриття витрат, пов'язаних з вилученням та реалізацією майна та погашення можливих зобов'язань лізингодавця перед третіми особами, що виникли у звязку з виконанням договору . У випадку якщо грошова сума, отримана від продажу майна менше ніж сума припинення договору, то лізингодавець має право вимагати від лизингоодержувача сплати цієї різниці.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2009 р. лізингоодержувач передав, а лізингодавець прийняв майно, яке знаходилось у лізингоодержувача на умовах договору фінансового лізингу № 1147/01/2008 від 14.01.2008 р., що підтверджується актом про повернення майна № 47.

22.10.2009 р. Товариством з обмереженою відповідальністю «Ласка Лізинг»на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «МТН»направлено лист, в якому позивач вимагає відповідно до договору фінансового лізингу № 1147/01/2008 від 14.01.2008 р. погасити заборгованість з лізингових платежів розмірі 17371, 23 грн. та неустойку в розмірі 286, 95 грн. Крім того, зазначено, що у разі несплати вищезазначеної заборгованості, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»розриває договір фінансового лізингу № 1147/01/2008 від 14.01.2008 р. в односторонньому поряду 27.10.2009 р.

Відповіді на вищезазначений лист відповідач не надав, заборгованість з лізингових платежів розмірі 17371, 23 грн. та неустойку в розмірі 286, 95 грн. не сплатив.

Також, 02.03.2011 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «МТН»лист, в якому позивач зазначає, що станом на день розірвання договору фінансового лізингу № 1147/01/2008 від 14.01.2008 р. сума припинення договору складає 153 992, 75 грн., з яких: поточний борг в розмірі 131975,88 грн., несплачені лізингові платежі в розмірі 17084, 28 грн. та пеня в розмірі 4932, 59 грн. Крім того, зазначає, що 04.11.2009 р. предмет лізингу - автомобіль модель УАЗ -1363-034 МД, 2007 року випуску, проданий за ціною 70550, 00 грн., а відтак - відповідно до вимог п. 13.6. договору відповідач має сплатити різницю Товариству з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»в розмірі 83442,75 грн. в строк до 11.03.2011 р.

Проте, відповіді на вищезазначений лист відповідач не надав, заборгованість в розмірі 83442,75 грн. не сплатив.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача у звязку з неналежним виконанням останнім умов договору фінансового лізингу № 1147/01/2008 від 14.01.2008 р. заборгованість в розмірі 83442,75 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № 1147/01/2008 від 14.01.2008 р., суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором лізингу, а тому до нього застосовуються положення законодавства про лізинг.

Згідно з ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобовязаний своєчасно сплачувати лізингові платежі, а відповідно до ч. 1 ст.16 зазначеного Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до розрахунку, здійсненого позивачем та перевіреного судом, розмір заборгованості відповідача за договором фінансового лізингу № 1147/01/2008 від 14.01.2008 р. становить 83442,75 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судове засідання не зявився, заявлених до нього вимог не спростував, відсутність у нього заборгованості станом на день розгляду справи не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору фінансового лізингу № 1147/01/2008 від 14.01.2008 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 83442,75 грн. відповідно до договору фінансового лізингу № 1147/01/2008 від 14.01.2008 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТН» (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 2, літ. А, код 143584490 ), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5, корп. 2, код 33104543) заборгованість в розмірі 83 442 (вісімдесят три тисячі чотириста сорок дві) грн. 75 коп., 834 (вісімсот тридцять чотири) грн. 43 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяТрофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складений: 01.09.2011 р.